Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/7222/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/7222/24 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М. Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й. розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №279/7222/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шульги О.М. встановив: У листопаді 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором №496169-КС-001 про надання кредиту від 13.04.2025 року в розмірі 24 419,40 грн. На обґрунтування позову вказувало, що 13.04.2022 року між ТОВ « Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №496169-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що стандартна процента ставка за Кредитом є фіксованою та становить 2,00000000% в день, знижена процента ставка становить 1,15288411% за кожен день користування кредитом та є фіксованою. Так, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів. Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 14.11.2024 утворилась заборгованість за договором №496169-КС-001 про надання кредиту в розмірі 24 419,40 грн. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №496169-КС-001 про надання кредиту від 13.04.2024 року в сумі 24 419,40 грн., що складається з: 8 727,51 грн. заборгованість за кредитом та 15 691,89 грн. заборгованість за нарахованими процентами. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до ст. 1048, 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом. Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так відповідач побачила в мережі інтернет рекламу щодо пропозиції отримання кредиту до 30 днів під 0,01% в день та з метою отримання більш детальної інформації, перейшла на сайт позивач та зареєструвалася на ньому. На головній сторонці сайту відповідач побачила спеціальну форму, яка дозволяла обравши бажану суму кредиту, строк кредитування, порахувати відсотки, які вона має сплатити після закінчення строку кредитування. Оцінивши умови отримання кредитних коштів за нульовою ставкою і прийнявши таку пропозицію як благодійність, відповідач скористалась такою пропозицією та виконала дії, які необхідні для отримання коштів. Таким чином, відповідач була впевнена, що заповнивши форму на сайті, вона отримала безготівкові кошти зі строком кредитування 18 днів та відсотковою ставкою 0,01% в день. Тому вважає, що умови договору про реальну процентну ставку 2,00000000% в день, що призвело до нарахування процентів у розмірі, що перевищує тіло кредиту, є несправедливим в сенсі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, що свідчить про недійсність положень договору в частині визначення розміру відсотків. Звертає також увагу, що нарахування позивачем процентів після спливу строку дії договору являється в повній мірі неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству. Правом подати відзив сторона позивача не скористалася. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що 13.04.2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання кредиту № 496169-КС-001 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на наступних умовах: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Тип кредиту: кредит; строк кредиту: 24 тижнів; стандартна процента ставка є фіксованою та становить 2,00000000% в день, знижена процента ставка становить 1,15288411% за кожен день користування кредитом та є фіксованою; комісія за надання кредиту: 1 500,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту: 10 000,00 грн.; термін дії договору: до 28.09.2024 року; орієнтована загальна вартість наданого кредиту: 26 040,00 грн.; орієнтована реальна річна процентна ставка: 9 249,88 процентів. Згідно із візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 496169-КС-001 від 13.04.2024 року в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті www.my.bizpozyka.com, 13.04.2024 року клієнт зайшов в особистий кабінет, ознайомився з паспортом споживчого кредиту та акцептував кредитний договір шляхом його підписання. Відповідно до анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.bizpozyka.com/) від 16.11.2024 року ОСОБА_1 , зазначено адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату та місце народження, а також інформацію стосовно бажаного кредиту, сума бажаного кредиту 10 000,00 грн., дату отримання кредиту 13.04.2024 року, електронну адресу позичальника, номер телефону та номер банківської картки/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_1 . Вказаний договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-3599. Відповідно до довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 15.11.2024 ТОВ «Бізнес Позика» здійснило грошовий переказ в розмірі по 10 000,00 грн. на банківську картку MONOBANK (а.с.33-35). Проте, ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку станом на 14 листопада 2024 року склала 24 419,40 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 727,51 грн., суми прострочених платежів по процентах 15 691,89 грн. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих стороною позивача доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі передбачених кредитним договором обов`язків по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів в межах строку користування кредитом, що у свою чергу відповідно до закону та умов договорів є підставою для стягнення з відповідача на користь кредитора ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за тілом кредиту та відсотків на загальну суму 24 419,40 грн. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Частиною 1 ст. 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі -Закон). У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до положень ст. 1046, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статі 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18. При цьому питання щодо повернення кредиту, нарахування і сплати процентів за користування кредитом визначаються умовами кредитного договору. Відповідно до укладеного 13 квітня 2024 року договору №496169-КС-001 про надання кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надало ОСОБА_1 кредит в загальному розмірі 10 000,00 грн., шляхом перерахування вказаної суми коштів на рахунок останньої, зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою. Відповідно до п. 2.13 договору визначено датою повернення кредиту у повному обсязі 28 вересня 2024 року. Пунктом 2.4 договору визначено два види процентної ставки - стандартна та знижена. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000%, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15288411 %, фіксована; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору (а.с.18). Згідно з п. 3.2.3 Договору сторонами було передбачено повернення кредиту, сплату процентів та комісії за відповідним графіком платежів, який передбачає зобов`язання позичальника щодо внесення в рахунок повернення кредиту, сплати процентів та комісії періодичних платежів. При цьому у графіку вказано, що загальна сума платежів за договором складає 26 040 грн., з яких: 10 000,00 грн. - загальна сума платежів по кредиту, 14 540,00 грн. - загальна сума платежів по процентах, 1 500,00 грн. - загальна сума платежів по комісії. Разом з тим, п. 3.2.2. договору визначено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3 та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4 договору. Нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3 та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору. Також, в п. 3.2.3 договору сторони погодили, що графік погашення заборгованості розрахований виходячи з того, що позичальник буде його дотримуватись і сплачувати платежі вчасно та у визначеному розмірі. Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала графік погашення заборгованості, що відповідно призвело до збільшення суми нарахованих процентів відносно орієнтовної суми, що зазначена у графіку погашення заборгованості. При цьому згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою нараховані позивачем чітко в межах дії Договору (24 тижні), а саме з 13.04.2024 по 28.09.2024, включно. Загальна сума нарахованих відсотків становить 15 691,89грн, і зазначена сума після закінчення строку дії договору (28 вересня 2024 року) не змінювалася. Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що відповідач ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі передбачених кредитним договором обов`язків по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів в межах строку користування кредитом, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь кредитора ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором в розмірі 24 419,40 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 727,51 грн., суми прострочених платежів по процентах 15 691,89 грн. Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для визнання недійсними положень кредитного договору в частині визначення розміру відсотків є безпідставними з огляду на наступне. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору в частині нарахування відсотків (п.2.4 Договору). Зазначені умови договору недійсними не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку,не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 11 серпня 2025 року. Головуючий Судді