Постанова Одеський апеляційний суд № 522/3147/20

Номер провадження: 22-ц/813/4236/21 Номер справи місцевого суду: 522/3147/20 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.08.2021 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря - Чепрас А.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2020 року у складі судді Свяченої Ю.Б., в с т а н о в и в: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та просив: - визнати дії щодо його відсторонення від зайняття посади 1-го заступника голови ДП «АМПУ» з недопущенням на робоче місце в ДП «АМПУ» - незаконними та усунути перешкоди щодо зайняття ним робочого місця з виконанням обов`язків згідно трудового договору, укладеному 20 липня 2018 року шляхом надання нового діючого пропуску 1-го заступника голови ДП «АМПУ», усунення невідповідного запису в трудовій книжці, поновлення табелювання згідно умов трудового договору з місячним посадовим окладом 280 000 грн. та наданими до ДП «АМПУ» листками непрацездатності; - стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту його незаконного відсторонення від виконання своїх службових обов`язків до моменту поновлення його на посаді; - стягнути невиплачену заробітну плату у вигляді матеріальної допомоги на оздоровлення за календарний рік у розмірі посадового окладу, у зв`язку з ненаданою щорічною основною відпусткою за 2019 рік. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, з 20 липня 2018 року на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року справа №522/15643/17, його було поновлено (з дати звільнення 26 липня 2017 року) на посаді першого заступника Голови ДП «АМПУ та укладено з ним трудовий договір, що підтверджується наказом ДП «АМПУ» від 20 липня 2018 року за № 305-к та наказом від 20 липня 2018 року за № 304-к, якими він ознайомився 20 липня 2018 року. Позивач зазначає, що ним сумлінно виконувалися умови трудового договору та його робота не мала жодних нарікань з боку керівника адміністрації та підстав для відсторонення шляхом не допуску до робочого місця та блокування проходу на територію підприємства. 29 жовтня 2019 року позивач, після лікарняного приступив до виконання своїх посадових обов`язків. У той же день, позивач, звернувся до начальника відділу формування системи оплати праці звітності, розвитку персоналу Департаменту по роботі з персоналом апарату управління ДП «АМПУ» Кардаша В.С. для здачі листів непрацездатності за вересень-жовтень місяць 2019 року ( серія АДН « 172359 за період з 27.09.2019 по 15.10.2019, Серія АДН №172385 за період з 16.10.2019 по 28.10.2019). Однак вказані листки непрацездатності начальником відділу формування системи оплати праці звітності та розвитку персоналу Департаменту по роботі з персоналом апарату управління ДП «АМПУ» Кардаш В.С. прийнято не було та запропоновано позивачу отримати трудову книжку та усно, без надання розпорядчих документів, повідомлено про те що з 31 жовтня 2019 року не допущений до роботи. Позивач 29 жовтня 2019 року та 30 жовтня 2019 року виконував посадові обов`язки. 30 жовтня 2019 року позивачем було подано заяви до роботодавця ДП «АМПУ» щодо отримання розпорядчих документів стосовно недопущення тобто фактичного відсторонення, на думку позивача, від виконання своїх обов`язків чи щодо підстав припинення трудового договору від 20 липня 2018 року. До ДП «АМПУ» 31 жовтня 2019 року він не був допущений шляхом блокування проходу на територію ДП «АМПУ», тому, на думку позивача, дії керівництва ДП «АМПУ» є незаконними та спрямовані на позбавлення його права на працю. Щодо невідповідності запису №30 в трудовій книжці за змістом « Запис за № 29 є недійсним наказ від 12 липня 2019 року за № 607-К здійсненої на підставі наказу від 12 липня 2019 року за № 607-К вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом № 58 від 29 липня 1993 року, позивач зазначив, що після отримання відповідей від ДП «АМПУ» від 03 грудня 2019 року він отримав свою трудову книжку Серія НОМЕР_1 . Однак у відповіді ДП « АМПУ» від 22 листопада 2019 року (позивач отримав 03.12.2019 року) на його заяву від 30 жовтня 2019 року щодо отримання ним копії трудової книжки, ДП « АМПУ» наполягало на отримання оригіналу трудової книжки попри приписи п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року за № 301 « Про трудові книжки працівників». Видача трудової книжки згідно п. 3 вказаної постанови передбачена тільки при звільненні, тобто при припиненні трудового договору. Позивачу не було надано копію розпорядчого документу ДП «АМПУ» щодо припинення з ним трудового договору, а його трудова книжка, на його думку, оформлена неналежним чином. При отриманні 03 грудня 2019 року трудової книжки позивачем зроблено зауваження у особовій картці працівника типова форма № П-2, зазначивши, що запис у його трудовій книжці під номером № 30 не містить дати звільнення та не містить підстави видачі йому трудової книжки. Крім того, як зазначає позивач у позовній заяві, у записі в трудовій книжці під № 30 за змістом « Запис за № 29 є недійсним наказ від 12 липня 2019 року за № 607-К» не зазначено наслідків такого скасування. При отриманні трудової книжки, позивач 03 грудня 2019 року, отримав копію наказу ДП «АМПУ» від 12 липня 2019 року за № 607-к про скасування наказу ДП» АПМУ» від 20 липня 2018 року за № 305-К «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », про що позивачем було зазначено у особовій картці працівника типової форми №П-2 ОСОБА_2 , що вказаний наказ не є наказом про звільнення, тому вказаний запис не відповідає вимогам «Інструкцій про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом № 58 від 29 липня 1993 року. Щодо поновлення табелювання наданими до ДП «АМПУ» листками непрацездатності, позивач зазначив, що листом від 09 серпня 2019 року представник ДП «АМПУ» в.о. Голови ДП «АМПУ» Колосюк В.В. повідомив члена профспілкового комітету Первинної профспілки працівників ДП «Адміністрація морський портів України» Соколовського В.С., про те що з липня місяця 2017 року трудові відносини з ОСОБА_1 вважаються такими, що не відбулись та відсутні правові підстави для розгляду будь-яких питань пов`язаних з трудовими відносинами між позивачем та ДП «АМПУ», в тому числі питання виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності по листкам непрацездатності які були передані для здійснення виплат, однак як зазначає позивач, у вказаному листі відповідач змінив визначення стану трудових відносин з ним та не надав жодних посилань на розпорядчі документи ДП «АМПУ», які підтверджують припинення трудових відносин з позивачем. Також в листах ДП «АМПУ» від 22 листопада 2019 року та від 04 грудня 2019 року зазначено, що ДП «АМПУ», керуючись постановою Верховного Суду від 26 червня 2019 року, якою скасовано постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року, ДП «АМПУ» наказом від 12 липня 2019 року 607-к скасовано наказ від 20 липня 2018 року № 305 про поновлення ОСОБА_1 на посаді 1-го заступника голови ДП «АМПУ». Також у вищевказаних листах ДП «АМПУ» зазначено, що Верховним Судом скасовано правову підставу для поновлення ОСОБА_1 на роботі, сторони повернулись у попереднє становище, звільнення ОСОБА_1 з посади 1-го заступника Голови ДП «АМПУ». Однак, позивачем зазначено, що Постанова Верховного Суду від 26 червня 2019 року не визначає порядок виконання рішення суду, не містить зазначень про вирішення судом питання про поворот виконання рішення та не може бути підставою для припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ», які уклали трудовий договір 20 липня 2018 року. Крім того позивач просить стягнути з ДП « АПМУ» середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту відсторонення, тобто з 31 жовтня 2019 року по день ухвалення рішення суду. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: -визнано незаконним відсторонення ДП «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_1 31 жовтня 2019 року від здійснення виконання ним обов`язків 1-го заступника голови ДП «Адміністрація морських портів України» згідно трудового договору укладеного 20 липня 2018 року шляхом недопущення його на робоче місце в ДП «Адміністрація морських портів України»; -визнано недійсним запис №30 в трудовій книжці ОСОБА_1 змістом «Запис за № 29 є недійсним наказ від 12 липня 2019 року за № 607-К»; -зобов`язано здійснити та провести дії щодо розрахунку виплат ОСОБА_1 за листками непрацездатності ОСОБА_1 серії АДН № 172127 за період з 01 липня 2019 року по 19 липня 2019 року; серії АДН №172184 за період з 20 липня 2019 року по 02 серпня 2019 року; серії АДН № 296049 за період з 05 серпня 2019 року по 16 серпня 2019 року; серії АДН № 172258 за період з 19 серпня 2019 року по 06 вересня 2019 року; серії АГШ №614465 за період з 09 вересня 2019 року по 25 вересня 2019 року; серії № АДН № 172359 за період з 27 вересня 2019 року по 15 жовтня 2019 року; серії № АДН № 172385 за період з 16 жовтня 2019 року по 28 жовтня 2019 року.; -стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31 жовтня 2019 року по 17 вересня 2020 року у розмірі 3 126 484,53 грн; -стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу за 2019 рік. Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду першої інстанції про укладення між позивачем та ДП «АМПУ» нового трудового договору на підставі наказу ДП «АМПУ» №304-к не відповідає обставинам справи, оскільки 20.07.2018 не укладався новий трудовий договір, а вчинялись дії щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі. Висновок суду про недотримання ДП «АМПУ» процедури звільнення є безпідставним, оскільки в даному випадку зобов`язання про поновлення на роботі, вчинені під час виконання рішення суду апеляційної інстанції, яке було згодом скасовано, при цьому сторони повернуто до первісного стану, що передувало виконанню рішення суду, про що було повідомлено позивача. Суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, коли на думку апелянта, визнав недійсним запис №30 в трудовій книжці ОСОБА_1 та зобов`язав провести дії щодо розрахунку виплат ОСОБА_1 за листками непрацездатності, оскільки таких вимог позивач не заявляв. Апелянт посилався на те, що після ухвалення Верховним Судом постанови від 26.06.2019 та скасування наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі, останній не перебуває у трудових відносинах з ДП «АМПУ», а тому ДП «АМПУ» не могло відсторонити позивача від роботи в розумінні ст.46 КЗпП України. Також вказує на те, що виконавчий документ, який зобов`язував ДП «АМПУ» поновити трудові відносини з позивачем та зробити запис №29 у його трудовій книжці було скасовано судом, тому ДП «АМПУ» внесло запис №30, згідно якого 12.07.2019 запис за №29 є недійсним, таким чином є запис «28 за яким позивача звільнено з займаної посади, що протирічить висновку суду про відсутність запису про звільнення позивача. Здійснити поворот виконання рішення суду в частині вимог про поновлення на роботі є неможливим, оскільки поворот виконання рішення передбачено лише у майнових спорах і не може бути застосовано в справах, де предметом спору є немайнові права. Щодо вимоги про виплату матеріальної допомоги апелянт зазначає, що основною вимогою при такій виплаті є факт надання щорічної відпустки, в той час коли ОСОБА_1 після ухвалення ВС постанови від 26.06.2019 не перебуває в трудових відносинах з ДП «АМПУ». Також апелянт вказав на те, що судом не було розглянуто заяву ДП «АМПУ» про застосування строків позовної давності. 27.01.2021 ОСОБА_1 надав суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного. ОСОБА_1 працював у ДП « АМПУ» на посаді 1-го заступника Голови ДП «АМПУ», 26 липня 2017 року наказом № 789-к звільнений з посади 1-го заступника Голови ДП «АМПУ» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2017 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ ДП «АМПУ» від 26 липня 2017 року № 789-к «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 , 1-го заступника Голови, із займаної посади з 26 липня 2017 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді першого заступника Голови ДП «АМПУ» з 26 липня 2017 року. Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2017 року по 19 липня 2018 року в розмірі 1 673 492,34. Наказом в.о. голови ДП «АМПУ» Р. Вецкаганс від 20 липня 2018 року за № 305-к в порядку виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 з 27 липня 2017 року поновлено на посаді 1-го заступника Голови ДП «АМПУ». Наказом в.о. голови ДП «АМПУ» Р. Вецкаганс від 20 липня 2018 року за №304-к введено до штатного розпису апарату управління ДП «АМПУ» посаду першого заступника Голови з посадовим окладом 280000 грн з підпорядкуванням безпосередньо Голові ДП «АМПУ» та визначено ОСОБА_1 посадові обов`язки як 1-го заступника Голови ДП «АМПУ». Постановою Верховного Суду від 26 червня 2019 року скасована постанова Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року, залишено без змін рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2017 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі. Наказом в.о. голови ДП «АМПУ» Вецкаганс Р. від 12 липня 2019 року за № 607-к на підставі Постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року скасовано наказ ДП «АМПУ» від 20 липня 2018 № 305-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ». На підставі наказу в.о. Голови ДП «АМПУ» Вецкаганс Р. від 12.07.2019 № 607-к до трудової книжки ОСОБА_1 серії № НОМЕР_1 внесено запис під № 30: «Запис за № 29 є недійсним наказ від 12 липня 2019 року за № 607-К». З 01.07.2019 по 28.10.2019 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності серії АДН № 172127 за період з 01 липня 2019 року по 19 липня 2019 року; серії АДН №172184 за період з 20 липня 2019 року по 02 серпня 2019 року; серії АДН № 296049 за період з 05 серпня 2019 року по 16 серпня 2019 року; серії АДН № 172258 за період з 19 серпня 2019 року по 06 вересня 2019 року; серії АГШ №614465 за період з 09 вересня 2019 року по 25 вересня 2019 року; серії № АДН № 172359 за період з 27 вересня 2019 року по 15 жовтня 2019 року; серії № АДН № 172385 за період з 16 жовтня 2019 року по 28 жовтня 2019 року. З 31.10.2019 ОСОБА_1 не був допущений до виконання своїх посадових обов`язків, оскільки на пропускній системі його не пропустили до робочого місця та заблокували робочий пропуск із посиланням на наказ в.о. голови ДП «АМПУ» від 12 липня 2019 року та постанову Верховного Суду від 26 червня 2019 року. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що 20.07.2018 з ОСОБА_1 був укладений новий трудовий договір, відтак відсторонення від виконання обов`язків було незаконним. Проте такі висновки суду з очевидністю суперечать обставинам справи, оскільки встановлено, що 20.07.2018 ОСОБА_1 був поновлений на роботі на виконання рішення апеляційного суду, а створення посади окремим наказом є наслідком її скорочення в процедурі звільнення, яка в подальшому була оскаржена. В свою чергу, після скасування рішення апеляційного суду та залишення без змін рішення суду першої інстанції, відновлено становище, що передувало поновленню за рішенням суду на роботі шляхом видання наказу та внесення записів до трудової книжки. Оскільки з часу скасування рішення про поновлення на роботі відпали підстави для перебування у трудових відносинах, ОСОБА_1 міг бути не допущеним на роботу, відтак в діях відповідача відсутні ознаки незаконності. Вимоги про нарахування виплат ОСОБА_1 за листками непрацездатності, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної допомоги на оздоровлення є похідними від вимог про визнання незаконним відсторонення від роботи, тому також на законі не ґрунтуються і судом першої інстанції задоволені безпідставно. Висновки суду першої інстанції про обов`язок відповідача вирішити питання шляхом застосування правил ст.444 ЦПК України про поворот виконання рішення на законі також не ґрунтуються, оскільки не передбачені для немайнових вимог. Враховуючи те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з мотивів та підстав, викладених вище. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2020 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконними дій щодо відсторонення від роботи, визнання недійсним запису в трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання здійснення розрахунку виплат за листками непрацездатності, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 01.09.2021. Головуючий: Судді: