Постанова 4807 № 336/7527/20

Дата документу 31.08.2021 Справа № 336/7527/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/7527/20 Провадження №22-ц/807/3011/21 Головуючий в 1-й інстанції - Галущенко Ю.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2021 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому зазначала, що 10.06.2011 року вона уклала шлюб з відповідачем, від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини в обсязі необхідному для щоденного забезпечення не надає, у зв`язку з чим позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) на дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2021 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , уродженця м. Запоріжжя, РНОКПП - невідомий, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви - 09.12.2020 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 , уродженця м. Запоріжжя, РНОКПП - невідомий, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в дохід держави у розмірі 840,80 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, зменшивши розмір аліментів з 1/3 до 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було оцінено матеріального становища платника аліментів, його можливість сплачувати аліменти у розмірі, про який просить позивач та не враховано, що стягнення аліментів у розмірі 1/3 доходу поставить його в скрутне матеріальне становище. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Булдигіної М.С. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення у справі, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2021 року це 227 000 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270,00 грн. (2270,00 грн. Х 100 = 227 000 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю. Відповідач є працездатним за віком та станом здоров`я, на користь інших осіб він аліментів не сплачує. Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини є обґрунтованими, доцільним в інтересах дитини для забезпечення йому реальної матеріальної підтримки від батька є визначення аліментів у частці 1/3 від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, що з урахуванням коштів від матері дасть можливість утримувати сина на належному гідному рівні. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи з наступного. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України). Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого та рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, є одним із критеріїв, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Відповідно до матеріалів справи встановлено, що спір між сторонами розглядався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, при цьому доказів повідомлення відповідача про розгляд справи матеріали справи не містять. Таким чином, при ухвалення рішення суд керувався виключно доказами наданими з боку позивача. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за можливе прийняти до уваги докази надані відповідачем до апеляційної скарги. Так, відповідач у справі є особою працездатною за віком, офіційно працевлаштований, середній заробіток за останні 6 місяців складає 7500,00 грн., інших дітей на утриманні не має. На підтвердження щомісячних витрат, відповідачем надано копії кредитних договорів, графіки погашення за ними, копії квитанція про сплату кредитних платежів. Між тим, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги зазначені докази в контексті достатності, оскільки наявність у платника аліментів кредитних зобов`язань не впливає на його обов`язок, щодо утримання неповнолітньої дитини. Відповідач має батька ОСОБА_4 , 1962 року народження, який є особою з інвалідністю 3 групи, страждає на ряд хронічних захворювань, потребує постійного лікування, у витратах, на яке приймає участь відповідач у справі. Враховуючи викладене, суд першої інстанції з висновками, якого погоджується і суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення аліментів з відповідача на користь позивача для утримання неповнолітньої дитини. Між тим, враховуючи надані докази стягнення аліментів у розмірі визначеному судом першої інстанції, враховуючи відсутність вагомих підстав для визначення саме 1/3 частки від заробітку відповідача, поставить відповідача у скрутне матеріальне становище, що не буде відповідати критеріям справедливості та розумності. Враховуючи вказані обставини та вимоги Сімейного кодексу України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, слід змінити, в частині визначення розміру аліментів присуджених до стягнення судом, з 1/4 на 1/3 частину усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції вважає, що саме такий розмір аліментів забезпечить достатній рівень забезпечення неповнолітнього ОСОБА_3 , при цьому не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2021 року у цій справі змінити в частині визначення розміру аліментів присуджених до стягнення судом з ОСОБА_1 , уродженця м. Запоріжжя, РНОКПП - невідомий, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 на 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу),але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви - 09.12.2020 року та до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 31 серпня 2021 року. Судді: С. В. Кухар В.Ю. Бєлка Е.А. Онищенко