Постанова Донецький апеляційний суд № 221/2009/20

22-ц/804/1905/21 221/2009/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2021 року місто Маріуполь справа № 221/2009/20 провадження № 22-ц/804/1905/21 Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Пономарьової О.М., суддів Мальцевої Є.Є., Попової С.А., секретар судового засідання Лазаренко Д.Т., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Прокуратура Донецької області, Державна казначейська служба України, розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційні скарги відповідачів Донецької обласної прокуратури та Державної казначейської служби України на рішення Волноваського районного суду Донецької області у складі судді Чальцевої Т.В. від 21 квітня 2021 року, в с т а н о в и в: Описова частина Короткий зміст позовних вимог 17 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду. Позов обґрунтовано тим, що з 22 серпня 1996 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України. 22 червня 2010 року наказом ГУМВС України в Донецькій області № 227 о/с позивача призначено на посаду першого заступника начальника міськвідділу - начальника кримінальної міліції Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області. 29 лютого 2012 року прокуратурою Донецької області відносно позивача порушено кримінальну справу за ч.3 ст. 368 КК України. Цього ж дня позивача затримано та 01 березня 2012 року обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 09 квітня 2012 року кримінальну справу перекваліфіковано на ч.3 ст. 364, ч.1 ст.190 КК України, а 23 квітня 2012 року справу направлено до суду. Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 31 жовтня 2012 року кримінальну справу повернуто прокурору для організації попереднього розслідування та усунення недоліків, вказаних у постанові суду. 29 грудня 2012 року прокуратурою Донецької області винесено постанову про закриття кримінального провадження за ч.1 ст.284 КПК України. Отже, фактично позивач перебував під слідством з 29 лютого 2012 року по 29 грудня 2012 року, однак за цей час, а саме - 16 березня 2012 року за висновками службового розслідування стосовно нього його звільнено з органів внутрішніх справ на підставі наказу № 658, виданого ГУМВС України в Донецькій області. Після цього тривалий час позивач намагався через суд довести незаконність свого звільнення та лише у червні 2015 року Донецьким окружним адміністративним судом винесено остаточне рішення, яке набуло чинності у червні 2016 року, про скасування наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ. За час перебування позивача у статусі особи, яка притягнена до кримінальної відповідальності, через велике душевне хвилювання в нього погіршились стосунки із родичами та оточуючими, порушились нормальні життєві зв`язки. Це вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя. Крім того постраждала його ділова репутація. Через недовіру з боку керівництва та колег, яка виникла після незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, згодом йому пропонували посади, які є нижчими, ніж він раніше займав. Крім того, до теперішнього часу не знято арешт з належного позивачу автомобіля, через що він позбавлений права розпоряджатись ним на власний розсуд. На даний час не анульовано відомості щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Вищевказані обставини заважають позивачу працевлаштуватись на роботу, обійняти гідну посаду, отримувати належну зарплату. Незаконними діями працівників прокуратури Донецької області йому завдано моральну шкоду, яку позивач оцінив у 100 000 гривень та просив стягнути з відповідача за рахунок державного бюджету та витрати на правову допомогу у розмірі 4 500 гривень. У підготовчому судовому засіданні 30 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 змінив позовні вимоги в частині суми відшкодування моральної шкоди на 200 000 грн, яку просив стягнути на його користь. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 21 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, у розмірі 200 000,00 гривень. Зобов`язано Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України кошти у розмірі 200 000,00 гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4 500,00 гривень. Суд першої інстанції, виходив з того, що вказані позивачем травмуючи обставини дійсно мали місце, і, відповідно до законодавства, у відповідача виникло право на відшкодування шкоди. Суд першої інстанції дійшов висновку, що визначена позивачем сума відшкодування у розмірі 200 000 грн є достатньо виправданою, оскільки суду надано переконливі докази її обґрунтування об`ємом моральних та душевних страждань, що зазнав позивач ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог апеляційних скарг Відповідачами у справі Донецькою обласною прокуратурою та Державною казначейською службою України подано апеляційні скарги. Донецька обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити судове рішення в частині визначення розміру моральної шкоди, зменшивши її розмір до 60 000 грн. Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог. Узагальнені доводи осіб, яка подали апеляційні скарги Апеляційна скарга Донецької обласної прокуратури мотивована тим, що для розрахунку розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, необхідно застосовувати формулу, що передбачена Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а саме, за кожен місяць безпідставного перебування під судом та слідством громадянинові має виплачуватися одна мінімальна заробітна плата. Виходячи з того, що позивач ОСОБА_1 перебував під слідством протягом 10 місяців, а мінімальна заробітна плата у 2021 року дорівнює 6 000 грн, останній має право на відшкодування моральної шкоди у сумі 60 000 грн. Апеляційна скарга Державної казначейської служби мотивована тим, що судом першої інстанції, в порушення вимог законодавства, визначено подвійне виконання рішення суду шляхом «стягнення з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральної шкоди» та «зобов`язання Державної казначейської служби України списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача суму моральної шкоди». Судом першої інстанції не враховано норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», внаслідок чого, розмір морального відшкодування позивачеві безпідставно завищено. Доводи інших учасників справи 04 серпня 2021 року на адресу апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційні скарги, що подані відповідачами Донецькою обласною прокуратурою та Державною казначейською службою України. Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального законодавства, просить залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Рух справи у суді апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Ткаченко Т.Б. Ухвалою апеляційного суду від 18 червня 2021 року апеляційні скарги Донецької обласної прокуратури та Державної казначейської служби України залишено без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути у визначений законом строк. Ухвалою апеляційного суду від 22 липня 2021 року у справі відкрито апеляційне провадження. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Попова С.А. Ухвалою апеляційного суду від 10 серпня 2021 року у справі закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Попова С.А., Мальцева Є.Є. Фактичні обставини справи, встановлені судом Постановою прокуратури Донецької області від 29 лютого 2012 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 368 КК України. Цього ж дня ОСОБА_1 затримано та 01 березня 2012 року йому обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 09 квітня 2012 року кримінальну справу перекваліфіковано на ч.3 ст. 364, ч.1 ст.190 КК України. 23 квітня 2012 року справу направлено до суду. Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 31 жовтня 2012 року кримінальну справу повернуто прокурору для організації попереднього розслідування та усунення недоліків, вказаних у постанові суду. 29 грудня 2012 року прокуратурою Донецької області винесено постанову про закриття кримінального провадження за ч.1 ст.284 КПК України. Позивач фактично перебував під слідством 10 місяців, з 29 лютого 2012 року по 29 грудня 2012 рок. Згідно з довідкою Департаменту інформації Міністерства внутрішніх справ за обліками МВС громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Новотроїцьке Волноваський район Донецька область Україна на території України станом на 21 жовтня 2020 року незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, якій 12 квітня 2012 прокуратурою Донецької області пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, кримінальна справа № 05067-1-1-2012/000564 від 29 лютого 2012. Направлено до суду 19 листопада 2012. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили (а.с.79).

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Частиною 1 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача Державної казначейської служби України не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки 16 серпня 2021 року, причини неявки апеляційному суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Донецької обласної прокуратури Смертенюка Д.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, пояснення позивача ОСОБА_1 , який вважав рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України). Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. Частиною другою статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості». Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 29 лютого 2012 року по 29 грудня 2012 року, тобто 10 місяців, оскільки постановою прокуратури Донецької області від 29 грудня 2012 року кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 ч.3 та 190 ч. 1 КК України закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, та скасована міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, обрана 01 березня 2012 року відносно ОСОБА_1 . Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», установлено з 01 січня 2021 року мінімальну заробітну плату на рівні 6 000 грн. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди 200 000 грн, суд першої інстанції врахував уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 та збільшення суми відшкодування, які зроблені в підготовчому провадженні, проте матеріали справи, в порушення положень процесуального закону, не містять заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що з урахуванням наданих позивачем доказів, з урахуванням вимог розумності та справедливості, порушення прав ОСОБА_1 , характеру і обсягу його страждань, обґрунтовано визначити компенсацію моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, який заявлений в позовній заяві від 17 березня 2020 року. Доводи апеляційних скарг про те, що розмір відшкодування повинен бути 60 000 грн, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 10 місяців перебування під слідством та судом, апеляційний суд вважає необгрунтованими. Норма частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що у подібних правовідносинах відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди, з урахуванням конкретних обставин справи, не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди, тобто такий обрахунок є мінімально гарантованим законом, що узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19). Таким чином законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зважаючи на те, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, то вимоги апеляційних скарг щодо розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до переоцінки доказів. Крім того не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо помилкового стягнення моральної шкоди із Державної казначейської служби України, оскільки положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Велика Палата Верховного суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)). Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Доводи апеляційних скарг про те, що суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу. Проте доводи апеляційної скарги Держаної казначейскої служби щодо подвійного виконання рішення суду шляхом стягнення з Державної казначейскої служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейского рахунку на користь позивача моральної шкоди» та «зобов`язання Державної казначейскої служби України списати у безспірному порядку з єдиного казначейского рахунку Державного бюджету України на користь позивача суму моральної шкоди», апеляційний суд вважає обгрунтованими та доходить висновку про зміну рішення суду першої інстанції та виключення з резолютивної частини рішення абзацу 3 щодо зобов`язання Державної казначейської служби України списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України кошти у розмірі 200 000,00) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, як зайвого. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду від 21 квітня 2021 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди підлягає зміні і з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, на користь ОСОБА_1 належить стягнути 100 000,00 гривень 00 копійок, та виключити з резолютивної частини рішення абзац 3 щодо зобов`язання Державної казначейської служби України списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України кошти у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу відповідачів Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України задовольнити частково. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 квітня 2021 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди змінити. Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, 100 000,00 (сто тисяч) гривень 00 копійок. Виключити з резолютивної частини рішення абзац 3 щодо зобов`язання Державної казначейської служби України списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України кошти у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. В решті рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 31 серпня 2021 року. Суддя-доповідач О.М. Пономарьова Судді Є.Є. Мальцева С.А. Попова