Постанова 4808 № 348/2430/19

Справа № 348/2430/19 Провадження № 22-ц/4808/967/21 Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Мелінишин Г.П., Василишин Л.В. секретаря Максимів Ю.В. з участю апелянта ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Міськевич О.Я. у м. Надвірна, в с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивувала тим, що 01.09.2019 року з вини відповідача ОСОБА_2 сталася ДТП, а саме: він, керуючи автомобілем марки «Audi 100», д.н.з. НОМЕР_1 в с. Пасічна по вул. С. Галечко Надвірнянського району Івано-Франківської області, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та стану транспортного засобу, не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «BMW 525», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним в ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Внаслідок отриманих механічних пошкоджень автомобіля позивачки, їй завдано матеріальну шкоду. Розмір завданих збитків згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 158 від 06.09.2019 року становить 42 207 грн 88 коп. Через удар головою об руль, в неї погіршився стан здоров`я, тому була змушена звернутися за медичною допомогою та витратила кошти в розмірі 950 грн на оплату медичних послуг - проведення комп`ютерної томографії головного мозку, що також відноситься до матеріальної шкоди. Зазначила, що їй завдана і моральна шкода. Після аварії через протиправні дії ОСОБА_2 при вчиненні ДТП вона перебувала в сильному психологічному стресі, оскільки її автомобіль було пошкоджено. Також крім неї в салоні автомобіля знаходилося ще двоє неповнолітніх дітей, які також отримали психологічний стрес. Через різке погіршення стану здоров`я після ДТП, вона змушена була витрачати свій час та звертатися за медичною допомогою до лікаря, проходити медичні обстеження (комп`ютерну томографію головного мозку), був порушений звичний ритм її життя, оскільки за рекомендацією лікаря повинна була вести лежачий та спокійний спосіб життя. Також через пошкодження автомобіля, вона не могла відвозити дітей в дитячий садочок та до школи. Моральну шкоду вона оцінила на суму 10 000 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила стягнути на її користь з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, у розмірі 43 157,88 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн та судові витрати. Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 5 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000 грн витрат на правову допомогу та 768,40 грн сплаченого судового збору, а всього 3 768,40 грн судових витрат по справі. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 43 157,88 грн та 1 000 грн витрат пов`язаних з залученням експерта та проведенням експертизи відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що автомобіль марки «BMW 525», д.н.з. НОМЕР_2 відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Позивач, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, суду не надала, тому суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди. Частково задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що внаслідок ДТП, яка сталась 01.09.2019 року, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях у зв`язку з пошкодженням автомобіля та їх негативними наслідками, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Суд з урахуванням засад розумності та справедливості дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, яка визначена з урахуванням всіх обставин справи. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема вказує, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №158 від 06.09.2019 року є належним та допустимим доказом, відомості, які відображені в ньому, включаючи реальну вартість завданого матеріального збитку у розмірі 42 207,88 грн, не спростовано відповідачем по справі. Тому апелянт вважає, що наявні докази в матеріалах справи підтверджують розмір завданого їй матеріального збитку. Також зазначає, що завдана їй моральна шкода у розмірі 10 000 грн відповідає тяжкості завданих їй та її малим дітям моральних страждань через протиправні дії відповідача та їх негативні наслідки після ДТП. Тому апелянт не погоджується із частковим задоволенням вимог про стягнення моральної шкоди. Із зазначених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Відповідач відзиву на позов не подав. В засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів. Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 01.09.2019 року близько 13:30 год., керуючи транспортним засобом марки «Audi 100», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. С. Галечко в с. Пасічна Надвірнянського району, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та стану ТЗ, не вибрав безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом автомобілем марки «BMW525», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 11). Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 11), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. З метою визначення розміру збитку, завданого транспортному засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу «BMW525», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить їй на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 20). За даними висновку № 158 від 06.09.2019 року про визначення вартості матеріального збитку, протоколу огляду транспортного засобу від 04.09.2019 року та ремонтної калькуляції №158, фототаблиці до нього власнику транспортного засобу «BMW525», д.н.з. НОМЕР_2 завдано збитків на загальну суму 42 207,88 грн (а.с. 12-23). Як вбачається з медичних документів, наданих позивачем ОСОБА_1 у зв`язку з погіршенням стану здоров`я внаслідок ДТП, вона звернулась за медичною допомогою та нею пройдено медичні обстеження, що підтверджуються витягом із медичної картки амбулаторного хворого, догоспітальним клінічним протоколом від 02.09.2019 року та протоколом рентгенологічного дослідження (комп`ютерна томографія головного мозку) від 06.09.2019 року (а.с. 24-27). З доданих до матеріалів справи відповідачем ОСОБА_2 документів вбачається, що в додатку до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №047805 від 01.09.2019 року схема наслідків ДТП зазначено, що автомобіль марки «BMW525», д.н.з. НОМЕР_2 отримав наступні механічні ушкодження: задній бампер, заднє праве крило, задній правий стоп (а.с. 50). Судом також встановлено, що автомобіль марки «BMW525», д.н.з. НОМЕР_2 , відремонтовано. Докази щодо понесення позивачкою витрат на ремонт автомобіля і їх розміру у справі відсутні. Таких доказів немає і в позивачки. В засіданні апеляційного суду апелянт ствердила, що автомобіль відремонтував знайомий односельчанин, який не надав їй підтверджуючих документів про вартість понесених нею витрат на ремонт автомобіля. На сьогоднішній день автомобіль проданий. Спірні правовідносини урегульовуються положеннями глави 82 ЦК України «Відшкодування шкоди», зокрема, в частині відшкодування матеріальної шкоди - статтями 1166, 1188, 1192 та статтею 22 ЦК України, яка визначає поняття збитків. Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW525», д.н.з. НОМЕР_2 , і їх розміру, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні відповідного відшкодування. Доводи апелянта про те, що на підтвердження розміру завданих збитків вона подала висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 158 від 06.09.2019 року, який відповідачем не спростований і має покладатися в основу судового рішення, апеляційний суд відхиляє. Судом встановлено, що автомобіль марки «BMW525», д.н.з. НОМЕР_2 , фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивачка, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачкою. Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 753/19288/14-ц. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, ОСОБА_1 , розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме нею, суду першої інстанції не надала, тому висновок суду про недоведеність позовних вимог в частині матеріальної шкоди є правильним. Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що протиправними діями відповідача ОСОБА_2 , який не оспорює свою вину у вчиненні ДТП, з вини якого ОСОБА_1 були заподіяні душевні страждання, у зв`язку з пошкодженням автомобіля та їх негативними наслідками, неможливістю вести звичний спосіб життя, заподіяна моральна шкода підлягає відшкодуванню позивачу винною особою в розмірі 5 000 грн з урахуванням засад розумності та справедливості. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункти 2, 3 частини 2 статті 23 ЦК України). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Колегія суддів вважає, що участь у ДТП, яке сталося з вини відповідача ОСОБА_2 , та пошкодження майна (автомобіля) позивача безумовно негативно вплинуло на її моральний стан та призвело до душевних страждань, а тому позовні вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтованими. При цьому, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди в сумі 5 000 грн відповідає засадам виваженості, розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що наступили для позивача, а тому підстав для його збільшення з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Відтак, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. З огляду на викладене та з урахуванням положень частини 1 статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому апеляційний суд зауважує, що суд першої інстанції помилково послався на положення статей 57-59 ЦПК України щодо доказів та статті 60 ЦПК України щодо обов`язку доказування, адже відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. На час розгляду судом першої інстанції даної цивільної справи діяв Цивільний процесуальний кодекс України від 2004 року в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, в якому питання доказів та доказування урегульовані главою

5. Поняття доказів, їх належності та допустимості визначені статями 77-79 ЦПК України. Обов`язок доказування і подання доказів визначений положенням статті 81 ЦПК України, відповідно до частини першої якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тому посилання суду на статті 57-59, 60 ЦПК України слід виключити з мотивувальної частини рішення. Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2021 року без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча М.Д. Горейко Судді: Г.П. Мелінишин Л.В. Василишин Повний текст постанови складено 31 серпня 2021 року.