Постанова 4817 № 607/16103/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/16103/17Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/808/21 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 серпня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Бершадська Г.В. суддів - Ходоровський М. В., Храпак Н. М., з участю секретаря - Панькевич Т.І. представників ОСОБА_1 та АТ "Універсал Банк" розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2021 року (постановлену суддею Дзюбич В.Л., дату складення повного тексту не зазначено) у цивільній справі № 607/16103/17 за скаргою акціонерного товариства "Універсал Банк" на дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича, - В С Т А Н О В И В: Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі банк) звернулось до суду зі скаргою на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича при здійсненні виконавчих проваджень № 62388186 та № 62388336 з виконання судового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.09.2019 року. В обґрунтування скарги вказує на те, що приватний виконавець Мелих А.І. за відсутності законних підстав не здійснює обов`язкових виконавчих дій, направлених на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1 та належить боржникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві власності в рівних частках по Ѕ кожному на праві приватної спільної часткової власності, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах. Просить визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Мелиха А.І. щодо не передачі на прилюдні (електронні) торги іпотечного майна. Крім цього, просить зобов`язати приватного виконавця передати на прилюдні (електронні) торги іпотечне майно. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2021 року скаргу АТ "Універсал Банк" задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича у виконавчих провадженнях №62388186 та №62388336 щодо не передачі на прилюдні (електронні) торги квартири АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності в рівних частках, по 1/2 кожному на праві спільної часткової власності та зобов`язано приватного виконавця передати на прилюдні (електронні) торги вказану квартиру. Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати і відмовити у задоволенні скарги АТ "Універсал Банк". Вказує, що приватний виконавець відповідно до Інструкції з примусового виконання рішень звернувся до органу опіки і піклування про надання дозволу на передачу квартири на реалізацію, оскільки в квартирі були зареєстровані неповнолітні діти. Отримавши відмову приватний виконавець правомірно припинив процедуру виконання рішення суду. Зазначає, що ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Банк не звертався з вимогами про виселення. Вказує, що банк обрав невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки не оскаржував рішення органу опіки і піклування та не визнавав неправомірними дії сторони правочину щодо реєстрації неповнолітніх дітей в квартирі обтяженій іпотекою та не звертався з вимогою про примусове виселення чи зняття з реєстрації проживаючих в квартирі осіб. Зазначає, що суд протиправно не залучив до участі у справі ОСОБА_3 , як позичальника за кредитним договором на підставі якого укладено договори іпотеки. Звертає увагу, що справу розглянуто неповноважним судом, оскільки суддя Дзюбич В.Л. не мав права здійснювати розгляд справи тому, що рішення по справі ухвалював суддя Братасюк В.М. У відзиві на апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк" доводи апеляційної скарги заперечило і вказало, що рішення суду на даний час залишається не виконаним. Зазначило, що відмова органу опіки і піклування у наданні дозволу на реалізацію предмета іпотеки не є підставою для невиконання рішення суду. Вказало, що реалізацією предмета іпотеки не буде порушено права дітей, оскільки в ОСОБА_1 є інше нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_2 . В судовому засіданні представник ОСОБА_1 подану апеляційну скаргу підтримала і навела доводи аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Додатково пояснила, що в квартирі боржників зареєстровані неповнолітні діти, які є їх родичами і в них немає іншого житла. Наявність у боржників іншого житла не дає підстав для продажу квартири, оскільки суд не з`ясовував питання про наявність в ньому належних умов для проживання дітей. Діти були зареєстровані в квартирі після укладення договору іпотеки, однак на її думку це не має правового значення для вирішення спору, оскільки діти будуть позбавлені житла. Де раніше проживали діти, які родинні відносини в них з боржниками та чи зареєстровані в квартирі хтось з батьків дітей їй не відомо. Представник АТ "Універсал Банк" апеляційну скаргу заперечив і навів доводи аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Додатково пояснив, що мораторій на спірні правовідносини не поширюється, діти були прописані в квартирі після укладення договору іпотеки без згоди банку і в супереч умовам іпотечного договору та з метою перешкоджанню виконанню рішення суду. Боржники забезпечені іншим житлом, а прописані в квартирі діти не є їх дітьми. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №11/242-к від 27.06.2007, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник), Банк надав Позичальнику грошові кошти (кредит) у валюті - доларах США, в рамках ліміту кредитної лінії, що дорівнює 100 000 доларів США, у порядку і на умовах, зазначених у договорі. З метою забезпечення виконання зобов`язань між Відритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Іпотекодавці) укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Костецьким Ю.Г. та зареєстровано в реєстрі за №3431, яким забезпечено в повному обсязі виконання усіх зобов`язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором №11/242-к від 27.06.2007року. В іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності в рівних частках, по 1/2 кожному на праві приватної спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. 19.06.2002 за реєстровим №4502 та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 19.06.2002 за реєстровим №23323. Відповідно до п.2.1.4. договору іпотеки від 27.06.2007 Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або Іпотекодавцями-Майновими поручителями зобов`язань за Договором іпотеки та/або за кредитним договором. Відповідно до п. п. 4.1. Договору іпотеки, АТ «Універсал Банк» у випадку невиконаня або неналежного виконання позичальником кредитного договору та/або договору іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем за рішенням суду у разі порушення будь-якого основного зобов`язання, що забезпечене іпотекою за цим договором (п.4.1.-4.3. договору іпотеки). У зв`язку з невиконанням кредитного договору АТ "Універсал Банк" звернулося в суд за захистом своїх прав. 24.09.2019 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області позов акціонерного товариства "Універсал банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором задоволено. Ухвалено: "звернути стягнення на предмет іпотеки- квартиру АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності в рівних частках, по 1/2 кожному на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білєцькою Н.А. 19.06.2002 року за реєстровим №4502 та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 19.06.2002року за реєстровим №23323, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною продажу, яка становить 1 231 500 гривень, що еквівалентно 47 300 доларів США але, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором №11/242-к від 27.06.2007р. для задоволення грошових вимог акціонерного товариства «Універсал Банк» в сумі 99 478,65 доларів США". На виконання вказаного рішення суду Тернопільським міськрайонним судом 30.10.2019 року видано виконавці листи. Постановами приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. від 19.06.2020 року відкрито виконавче провадження №62388186 та №62388336 з виконання вказаних виконавчих листів. Згідно письмового повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І., адресованого АТ "Універсал Банк" № 446 від 12.02.2021, у виконавця відсутній попередній дозвіл органів опіки та піклування, тому наявні підстави, які перешкоджають виконанню рішення суду, а саме зверненню стягнення на предмет іпотеки, з огляду на те, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані, в тому числі, неповнолітні особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з протиправності дій приватного виконавця, який пасивно порушив ч.1 ст. 2 та ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов`язковості виконання судового рішення. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Стаття 39 Закону України "Про іпотеку" передбачає можливість реалізації предмета іпотеки за рішенням суду. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною восьмою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки). У відповідності до частини третьої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. Відповідно до частини другої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України). Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення скарги, оскільки дії приватного виконавця не відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Викладені в апеляційній скарзі доводи, зокрема щодо того, що матеріали справи містять рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 169 від 23.12.2020 року щодо відмови у наданні дозволу приватному виконавцю Мелиху А.І. на реалізацію квартири, яке забороняє відчужувати спірну квартиру є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були зареєстровані у квартирі та набули відповідного права користування нею і про цю обставину Іпотекодержатель повідомлений не був, дозволу на вчинення таких дій не давав. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є дітьми боржників. Таким чином, іпотекодавці порушили вимоги іпотечного договору (п.3.1.2 Договору іпотеки), зареєструвавши у квартирі, яка знаходиться під обтяженням іпотекою, неповнолітніх дітей. Критичній оцінці підлягають і доводи апеляційної скарги про те, що банк обрав невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки не оскаржував рішення органу опіки і піклування та не визнавав неправомірними дії сторони правочину щодо реєстрації неповнолітніх дітей в квартирі обтяженій іпотекою та не звертався з вимогою про примусове виселення чи зняття з реєстрації проживаючих в квартирі осіб, виходячи з наступного. В межах даної справи судом досліджувались дії та бездіяльність приватного виконавця, пов`язані з невиконанням рішення суду у зв`язку з відсутністю згоди органу опіки та піклування. Виконавчі листи, видані на виконання рішення суду, яким вирішено спір та звернуто стягнення на предмет іпотеки, визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, а тому наявність чи відсутність згоди органу опіки та піклування на примусову реалізацію предмета іпотеки не може перешкоджати виконанню судового рішення, отже дії виконавця не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про неправильність дій приватного виконавця щодо витребування у органу опіки та піклування дозволу на примусову реалізацію предмета іпотеки - квартири з огляду на те, що в ній зареєстровані неповнолітні особи, оскільки такого попереднього дозволу при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру не потрібно . Таким чином обраний банком спосіб захисту своїх прав відповідав заявленим вимогам скарги. Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що суд протиправно не залучив до участі у справі ОСОБА_3 , як позичальника за кредитним договором на підставі якого укладено договори іпотеки. Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Відповідно до ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. ОСОБА_3 не є стороною виконавчого провадження. Сама по собі участь його у справі як позичальника (третьої особи) за кредитним договором не робить його стороною у виконавчому провадженні, відтак суд першої інстанції правомірно відмовив в залученні його до розгляду скарги на дії виконавця. Доводи апеляційної скарги про те, що справу розглянуто неповноважним судом, оскільки суддя Дзюбич В.Л. не мав права здійснювати розгляд справи тому, що рішення по справі ухвалював суддя Братасюк В.М., спростовуються наступним. З ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 19.05.2021 року слідує, що скарга на дії або бездіяльність приватного виконавця не входить до категорій справ чи матеріалів, які передаються раніше визначеному складу суду, а тому розподіл такої скарги здійснюється між всіма суддями визначеної спеціалізації (розділ 4 "Розподіл судових справ шляхом передачі раніше визначеному у судовій справі судді" Засад використання автоматизованої системи документообігу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області). Відповідно до п. 2.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли за один робочий день до відрядження (за три робочі дні - якщо тривалість відрядження становить більше семи календарних днів) та в дні перебування судді у відрядженні. Згідно звіту про автоматизований розподіл судових справ між суддями справи №607/16103/17 (провадження №4-с/607/26/2021) суддя Братасюк В.М. був виключений зі списку суддів для розподілу вищевказаної судової справи, де вказано: "зайнятий згідно табелю (заборона призначення перед "відрядження коротке")". Враховуючи вказане, у зв`язку з відрядженням судді Братасюка В.М. справа не могла бути йому розподілена. Таким чином розподіл справи здійснено відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, обґрунтовано викладеними в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Враховуючи вказане колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони в межах ними понесених. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2021 року залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31 серпня 2021 року. Головуючий Бершадська Г.В. Судді: Ходоровського М.В. Храпак Н.М.