Постанова 4804 № 227/3615/19

Єдиний унікальний номер 227/3615/19 Номер провадження 22-ц/804/1869/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 серпня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Канурної О.Д., за участю секретаря судового засідання Гуляєва М.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Чумак І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Чумак Ірина Миколаївна , та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Хандуріна В.В. в місті Добропіллі Донецької області, повне судове рішення складено 06 травня 2021 року, в справі номер 227/3615/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: В серпні 2019 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30 червня 2018 року під час виконання трудових обов`язків гірника очисного забою з ним трапився нещасний випадок на виробництві: притиснення перекриттям знятої з розпору секції, внаслідок цього він отримав тяжкі травми тіла: закриту хребетну спинномозкову травму, перелом вивих Т12-Л1 хребця, порушення функції тазових органів, закриту травму грудної клітини тощо, та отримав інвалідність першої «А» групи. 02 листопада 2018 року позивача звільнено з підприємства за станом здоров`я. Довідкою МСЕК від 30.10.2018 року йому за наслідками медичного огляду встановлено 100% втрати професійної працездатності. Позивач вважає, що внаслідок отриманої травми йому були заподіяно фізичний біль, а також душевні страждання. Наслідки травми мають невиліковний характер, у зв`язку з якими порушена його нормальна життєдіяльність, тривалий час він лікувався, і продовжує на теперішній час проходити курси з лікування. Постійно вживає ліки. Потребує постійного стороннього догляду, і сім`я вимушена нести витрати на лікування і реабілітацію. На теперішній час працювати невзмозі, не може виконувати також будь-яку роботу в побуті. За станом здоров`я він не зможе ніколи працювати на підприємстві та матеріально забезпечувати свою родину, хоча має доньку-студентку і малолітнього сина. Відчуває себе неповноцінною людиною. Тому, з врахуванням уточнень позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодився відповідач ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову або змінити мотивувальну та резолютивну частину рішення в частині стягнення моральної шкоди, зменшивши суму стягнення. Доводами апеляційної скарги відповідача наведено, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного дослідження всіх доказів у справі та без надання їм оцінки. Зазначає, що однією з осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, що і призвело до настання нещасного випадку, є сам позивач ОСОБА_1 . Відповідачем не було завдано шкоду позивачу та взагалі відсутня вина в діях відповідача в заподіянні йому моральної шкоди, оскільки відповідно до актів форми Н-1 встановлено чітке коло осіб, які винні у нещасному випадку, що стався з позивачем. Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що внаслідок протиправних дій ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» позивачу завдано моральну шкоду, тому цей факт є недоведеним. Позивач в позовній заяві необґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000000,00 грн. Визначений судом розмір стягнення моральної шкоди є завищеним, таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Позивачем до позовної заяви не надавалось розрахунку заподіяної йому моральної шкоди. Із вказаним рішенням також не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Чумак І.М. , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що судом встановлено та підтверджується медичними документами факт того, що внаслідок отриманих травм позивач вимушений періодично проходити лікування, постійно приймає ліки, не має можливості працювати, вести звичний спосіб життя. Через отримане каліцтво за станом здоров`я його звільнено з роботи, тому він позбавлений можливості отримувати заробітну плати. Такі обставини викликають моральні страждання, які тривають значний час. Позивач має 100% втрату працездатності, першу А групу інвалідності, інвалідний візок та постійне носіння памперсів, як наслідок нещасного випадку на виробництві для цілком здорової людини, яка стала інвалідом, більш ніж достатньо передає глибину моральних страждань, тому сума відшкодування 1000000,00 грн є обґрунтованою. Сума, що стягнута судом з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 надто занижена, з врахуванням моральних страждань позивача, якому на момент настання травми виповнилось 41 рік. В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Чумак І.М. , просить відхилити апеляційну скаргу ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля». Настання нещасного випадку відбулося під час виконання позивачем трудових обов`язків, що підтверджується відповідними актами. При визначенні розміру моральної шкоди позивач виходив з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю та вартості втраченого здоров`я, моральну шкоду неможливо відшкодувати в повному обсязі, так як не має та не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою в частині стягнення з відповідача на користь позивача у якості відшкодування моральної шкоди 1000000,00 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Доводи ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» викладені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 аналогічні доводам, викладеним ним у власній апеляційній скарзі. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Чумак І.М. в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції підтримали свою апеляційну скаргу, апеляційну скаргу відповідача ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не визнали, просили відмовити в її задоволенні. Представник відповідача ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ним 21 липня 2021 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44, том 2). Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ним 21 липня 2021 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 45, том 2). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез?явившихся учасників справи. Заслухавши суддю - доповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугіля» та 02 листопада 2018 року звільнений за станом здоров`я згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу №212 від 02.11.2018 року (а.с. 31-35, том 1). Відповідно до Актів за формою Н-5 та Н-1 від 31.07.2018 року, затверджених начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області, 30 червня 2018 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок з тяжкими наслідками пов`язаний з виробництвом (а.с. 8-12, 13-16, том 1). Наказом Головного управління Держпраці в Донецькій області від 03.07.2018 року №215-СР призначено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку, що спричинив тяжкі наслідки, що стався 30.06.2018 року о 12 год. 30 хв. з гірником очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля №2 шахти «Алмазна» ВСП «ШУ «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» ОСОБА_1 (а.с. 57, том 1). Наказом Управління Дежпраці від 16.07.2018 року №234-СР про продовження строків спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, строк закінчення спеціального розслідування подовжено до отримання медичного висновку (а.с. 61, том 1). Згідно з епікризом історії хвороби №4875 від 03.09.2018 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: закрита хребетна спинномозкова травма, перелом вивих Т12-Л1 хребця, порушення функції тазових органів, невірно зрощений відкритий перелом дистального метафазу променевої кістки, зі зміщенням, закрита травма грудної клітини, множинні переломи 5-го, 10-го ребер зліва, лівобічний гемопневмоторакс, стан після дренування плевральної порожнини зліва (а.с. 17-18, том 1). Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги №067280 від 30.10.2018 року за наслідками первинного огляду ОСОБА_1 через отримане трудове каліцтво 30.06.2018 року встановлено першу «А» групу інвалідності із втратою 100% професійної працездатності (а.с. 21, том 1). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» в розмірі 200000,00 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в цій частині. Такий висновок суду першої інстанції є правильним, і відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Відповідно до приписів статті 153 КЗпП України та Закону України «Про охорону праці» на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні та нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника, або уповноважений ним орган. Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, фати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно зі статтями 23, 1167 ЦК України, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю під час праці в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля». Вказаний висновок суду відповідає положенням статті 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Судом встановлено, що з позивачем ОСОБА_1 , працюючим в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», трапився нещасний випадок на виробництві: притиснення перекриттям знятої з розпору секції, внаслідок цього він отримав тяжкі травми тіла: закриту хребетну спинномозкову травму, перелом вивих Т12-Л1 хребця, порушення функції тазових органів, закриту травму грудної клітини тощо. Через отримане трудове каліцтво 30.06.2018 року йому встановлено першу «А» групу інвалідності із втратою 100% професійної працездатності. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нещасний випадок на виробництві, який завдав йому фізичного болю та душевних страждань, виник з вини відповідача ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, зокрема ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Цей висновок суду першої інстанції відповідач не спростував. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив саме з принципів розумності, виваженості та справедливості, у відповідності до вимог чинного законодавства. Врахував особливі характер і тяжкість отриманих позивачем травм, ступінь 100% втрати професійної працездатності, тривалість розладу здоров`я, невиліковність, вимушеність звільнення з роботи через стан здоров`я тощо, та стягнув з відповідача ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 200000,00 грн. Доводи позивача ОСОБА_1 , приведені в апеляційній скарзі, зокрема в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 367 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. Інші наведені в апеляційних скаргах сторонами доводи, зокрема недоведеності розміру відшкодування моральної шкоди, неутримання податків з доходу фізичних осіб, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. Апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» без задоволення, його витрати по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Чумак Ірина Миколаївна , та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», залишити без задоволення, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 31 серпня 2021 року. Суддя: