Постанова 4824 № 760/12253/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/12253/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/10521/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 серпня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року у складі судді Калініченко О.Б., у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У червні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося у суд із позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 27 січня 2011 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву від 27 січня 2011 року. При підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Дія договору також підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання ним кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України. Виконання відповідачем договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`ячався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, проте свого зобов`язання не виконав. Прострочене тіло кредиту - це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало було погашено відповідачем, але не погашено, або погашене частково не у повному обсязі. Відповідно до ч.2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржникомзобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 23 березня 2020 року утворилась заборгованість в розмірі 91 605 грн 88 коп, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 51 784 грн 94 коп. в т.ч. 51 784 грн 94 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 21 379 грн 74 коп., нарахована пеня - 13 602 грн 82 коп., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. - штраф (фіксована частина), 4338 грн 38 коп. - штраф (процентна складова). Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року в задоволені позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду в фактичним обставинам, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу за змістом обґрунтовано тим, відповідач підписав анкету-заяву №б/н від 27 січня 2011 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, тому підписавши заяву, підтвердив укладення договору та ознайомлення з усіма його умовами. В той же день відповідачем було також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати процентів, пені та штрафу. На підставі вищевказаної анкети-заяви та довідки про умови кредитування відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 , на яку було встановлено кредитний ліміт 15000 грн. Указано, що після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору ОСОБА_1 здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Також відповідач звертався до Банку з метою перевипуску карти, отримав перевипущені картки з новими номерами та продовженим строком дії, якими продовжив користуватися. Зазначено, що суд безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих кредитних коштів (тіла кредиту) та нарахованих відсотків за ст. 625 ЦК України, а також неустойки, оскільки із розрахунку заборгованості та виписки за картрахунками відповідача чітко вбачаються, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково погашав заборгованість на що суд уваги не звернув. Також, з виписки чітко вбачається, що Відповідач не лише користувався кредитним лімітом, а й користувався послугою "Миттєва розстрочка", що призвело до виникнення заборгованості саме у тому розмірі, що заявлено банком. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах. Як убачається з матеріалів справи, 27 січня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 35). Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк», відповідач має заборгованість за договором №б/н від 27 січня 2011 року, яка станом на 23 березня 2020 року складає 91 605 грн 88 коп.: за тілом кредиту - 51 784 грн 94 коп. в т.ч. 51 784 грн 94 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 21 379 грн 74 коп., нарахована пеня - 13 602 грн 82 коп., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. - штраф (фіксована частина), 4 338 грн 38 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 17). До кредитного договору банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 37-61). Крім того з матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою від 27 січня 2011 року відповідач отримав картку «Універсальну», 55 днів пільгового періоду» з базовою процентною ставкою 2,5% на місяць на залишок заборгованості, яка підписана ним особисто (а.с36). Підписанням даної довідки ОСОБА_1 ознайомилася з фінансовими умовами надання Картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми оплати за використання кредитних коштів, нарахування пені та штрафів. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Позивач, обґрунтовуючи право свої вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором станом на 22 березня 2020 року, посилався на заяву-анкету від 27 січня 2011 року, довідку про умови кредитування, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи за банківськими картками. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 27 січня 2011 року, а тому колегія суддів погоджується з висновками районного суду про визнання указаних Умов та правил неналежним доказом по справі. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19). Отже, посилання в апеляційній скарзі на те, що позичальник погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами обслуговування кредитних карт, оскільки користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість, є помилковим. Разом із тим, пред`являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог, крім Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку та Тарифів, подав до суду першої інстанції довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 27 січня 2011 року, яка підписана відповідачем та умовами якої визначено істотні умови договору, зокрема, розмір заборгованості за тілом кредиту, відсотків, пені, а також штрафів. Заперечень щодо підписання вказаної довідки відповідачем не надано. Отже, договірні правовідносини сторін зафіксовані в анкеті-заяві та довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які є складовими укладеного сторонами договору і врегульовують спірні правовідносини, що залишилося поза увагою суду та призвело до ухвалення оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права. За наведених підстав, рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимог частини другої статті 530 ЦК України за замістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником зобов`язання визначений моментом пред`явлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх право через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, наявні правові підстави для стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 51 784 грн 94 коп. Підписавши анкету-заяву та довідку, які є складовою частиною кредитного договору позичальник відповідно до ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодив такі умов кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Також, судом встановлено, що у довідці про умови кредитування, сторонами погоджено проценти за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості. Визначений позивачем розмір заборгованості за процентами нарахованими на прострочений кредит згідно ч.2 ст. 625 ЦК України 21 379 грн 74 коп. відповідає умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді, а саме процентна ставка у межах пільгового періоду. З наданого суду розрахунку вбачається, що заборгованість по процентам розрахована виходячи з передбаченого договором розміру. Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за процентами на прострочений кредит у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Таким чином, у порушення статей 89, 263-265 ЦПК України суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам, наданим позивачем, зокрема довідці про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які підписані відповідачем, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, у підписаній відповідачем довідці вказана пеня за несвоєчасне погашення заборгованості і штрафів при порушенні строків платежів. Положеннями статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та положення статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, незважаючи на умови кредитного договору, їх одночасне застосування за одне і те саме правопорушення (порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором) свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Такі правові висновки відповідають усталеній практиці Верховного Суду, викладеній у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі № 216/2813/15 (провадження № 61-38341св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 523/17197/15-ц (провадження № 61-24792св18), від 13 лютого 2019року у справі № 2-884/10 (провадження № 61-24993св18) та іншими. На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про неможливість одночасного стягнення з відповідачів штрафів (як процентної, так і фіксованої частин) та пені у межах відповідальності за зобов`язаннями за одним і тим самим кредитним договором й у задоволенні вимог про стягнення пені ухвалює рішення про відмову у позові. Згідно долученого до справи розрахунку заборгованість за штрафами визначено у сумі 4 338 грн 38 коп. з урахуванням нарахованої суми пені, що суперечить істотним умовам договору, визначених у довідці. Так, з урахуванням обставин справи та змісту довідки про умови кредитування, з боржника на користь банку підлягає стягненню штраф у сумі 500 грн., а також штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, що становить 3 658 грн 23 коп. Загальна сума штрафів складає 4 158 грн 23 коп. (3 658,23 +500). Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача. Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 5 255 грн (2102+3153), позовні вимоги задоволено частково, що в сумі складає 77 322 грн 91 коп. (84,41 % від 91 605,88 грн.) Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, який повинен бути покладений на відповідача, складає 4 435 грн 74 коп. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 51 784 грн 94 коп., заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 21 379 грн 74 коп. та штрафи в сумі 4 158 грн 23 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 435 грн 74 коп. У задоволенні позову в іншій частині відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: