Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/5624/19

03.09.20 22-ц/812/1300/20 Провадження №22-ц/812/1300/20 ПОСТАНОВА Іменем України 03 вересня 2020 року м. Миколаїв справа № 489/5624/19 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Локтіонової О.В., Шаманської Н.О., переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 05 червня 2020 року під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., повний текст судового рішення складений цього ж дня, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач зазначав, що 12 травня 2011 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 погодився, що заява позичальника разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70, становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов`язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що станом на 02 жовтня 2019 року складає 15457грн.93 коп., з яких: 300 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 10066грн.27коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3879грн.38коп. - заборгованість за комісією та пенею, а також штраф відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 712 грн. 28 коп. - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 травня 2011 року в розмірі 300 грн. 00 коп., та судовий збір в розмірі 37 грн. 28 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами і неустойкою та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Апелянт вважав безпідставним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення процентів по кредиту та неустойки. Так про погодження сторонами істотних умов кредитного договору свідчить власноручно підписана відповідачем анкета-заява та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій, зокрема, зазначено тип кредитної лінії, базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір та строк внесення щомісячних платежів, розмір та порядок нарахування пені і штрафу, на що суд не звернув уваги та не зазначив у рішенні мотиви відхилення даного доказу. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 12 травня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 300 грн. шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про надання банківських послуг. У даній заяві ОСОБА_1 зазначено, що він ознайомлений і згодний з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 9). До позовної заяви Банк також додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 18-42). Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 02 жовтня 2019 року складає 15457грн.93коп., з яких: 300 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 10066грн.27коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3879грн.38коп. - заборгованість за комісією та пенею, а також штраф відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 712 грн. 28 коп. - штраф (процентна складова). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів та неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що у підписаній сторонами анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 12 травня 2011 року відсутні умови договору щодо встановлення розміру процентів за користування кредитними коштами та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, та відсутні докази, що відповідач ознайомився та погодився саме з тими Умовами та правилами надання банківських послуг, що прикладені Банком до позовної заяви. За такого, обов`язок ОСОБА_1 сплатити Банку нараховані проценти і неустойку є недоведеним. Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може. Так, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідачем та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про надання банківських послуг. Суд першої інстанції, встановивши наведені обставини, обґрунтовано вважав, що в даному випадку наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Аргументи апеляційної скарги щодо неправильності таких висновків суду суперечать встановленим обставинам справи, наведеним положенням закону та вищезазначеному висновку Великої Палати Верховного Суду, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Разом із тим, із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість у повному обсязі позовних вимог Банку щодо стягнення з відповідачки заборгованості за процентами та неустойкою колегія суддів не може погодитися. Так, зі змісту власноручно підписаної ОСОБА_1 довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» віл 30 травня 2011 року вбачається, що сторони погодили вид картки -«Універсальна», тип кредитної лінії - поновлювальна, валюту картки - гривня, базову відсоткову ставку за користування кредитом - 2,5% в місяць (тобто 30 % річних), узгодили, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, порядок погашення заборгованості відбувається щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним, та погодили розмір і порядок нарахування неустойки за несвоєчасне погашення заборгованості: пеню та штраф (а.с. 10). Такі обставини свідчать про узгодження сторонами конкретних умов кредитування. Як вбачається з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 відповідач, отримавши 30 червня та 01 липня 2011 року, взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконував, жодного разу не сплативши кошти на погашення кредитної заборгованості та процентів користування кредитом (а.с. 76-78). Отже, відповідно до ст.ст. 526, 549, 611, 1048, 1054 ЦК України існують підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитними коштами та неустойки, розрахованими відповідно до узгоджених сторонами умов у власноручно підписаній ОСОБА_1 30 травня 2011 року довідці про умови кредитування. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в апеляційному порядку не було оскаржено, а тому його законність і обґрунтованість в цій частині в апеляційному порядку не переглядалася. Згідно довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 75) кінцевий строк дії виданої ОСОБА_1 картки на підставі укладеного сторонами кредитного договору - лютий 2015 року. Отже, враховуючи умови укладеного сторонами кредитного договору щодо строку дії кредитного ліміту, що відповідає строку дії картки, у межах строку кредитування - до лютого 2015 року включно - ОСОБА_1 мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у передбаченому договором розмірі. Починаючи з 01 березня 2015 року відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами. За такого, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами, нарахованих Банком за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, тобто, починаючи з березня 2015 року - є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, що утворилася станом на 26 лютого 2015 року, розраховані за ставкою 30 відсотків річних, як це передбачено у власноручно підписаній ОСОБА_1 довідці про умови кредитування в загальному розмірі 781 грн. 70коп. Заяви про застосування позовної давності від ОСОБА_1 не надходило. Щодо вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення неустойки слід зазначити наступне. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). У статті 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому не можливе їх одночасне застосування за одне й те саме порушення. Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, та Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 2-2171/11. Зі змісту підписаної відповідачкою довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що як пеня, так і штраф, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховуються за порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Отже, враховуючи закріплену у Конституції України заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, колегія суддів вважає можливим задовольнити вимоги Банку про стягнення штрафу, відмовивши у задоволенні вимог про стягнення пені. Згідно довідки про умови кредитування сторони погодили, що у разі порушення строку платежів по будь-якому з грошових зобов`язань за договором на строк більше ніж 30 днів позичальник сплачує кредитодавцю штраф: 500грн. + 5% від суми заборгованості. Враховуючи розмір заборгованості відповідача за кредитом та процентами, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 штраф в розмірі 554грн.00коп. (500 грн. (фіксована частина) +54грн.00коп. (процентна складова). За таких обставин, оскільки судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини справи, якими АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обґрунтовував свої вимоги, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні у повному обсязі вимог про стягнення процентів та неустойки, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду в частині розміру стягнутої заборгованості підлягає зміні шляхом збільшення розміру стягнутої заборгованості з 300 грн. 00 коп. до 1 635 грн. 70 коп. Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог (11%) також підлягає зміні судове рішення і в частині розміру стягнутого судового збору за позовну заяву: з 37 грн. 28 коп. до 211грн.31коп. Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог скарги (11 %) в розмірі 316 грн. 97 коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2020 року змінити, збільшивши розмір стягнутої заборгованості з 300 грн. 00 коп. до 1 635грн. 70 коп. (одна тисяча шістсот тридцять п`ять гривень сімдесят копійок), з яких 300 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 781 грн. 70 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 554 грн. 00коп. - штраф, а також збільшивши розмір стягнутого судового збору за позовну заяву з 37 грн. 28коп. до 211грн. 31коп. (двісті одинадцять гривень тридцять одна копійка). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 316 грн. 97 коп. (триста шістнадцять гривень дев`яносто сім копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді О.В. Локтіонова Н.О. Шаманська Повний текст постанови складено 03 вересня 2020 року.