Постанова 4812 № 489/2547/21

30.08.21 22-ц/812/1617/21 Єдиний унікальний номер судової справи: 489/2547/21 Провадження № 22ц/812/1617/21 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова іменем України 30 серпня 2021 року м. Миколаїв Справа № 489/2547/21 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М., за участю: представника позивача ОСОБА_1 - Долгової Л.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Долговою Людмилою Валеріївною, на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, встановив: 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 діючи через свого представника - адвоката Долгову Л.В. звернулась з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3 , який обґрунтовувала наступним. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 травня 2014 року. Від шлюбу вони мають доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з лютого 2021 року сторони фактично припинили шлюбні відносини та проживають окремо. Як зазначала позивач, доньки проживають з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач відмовився надавати грошову допомогу на утримання дітей, що ставить її в скрутне матеріальне становище. Позивачка не працює, у зв`язку з чим їй тяжко самостійно їх виховувати, в повному обсязі забезпечувати усім необхідним для їх повноцінного фізичного та психічного розвитку: придбання речей побутового вжитку, одягу, їжі, відвідування дитячого садку, тощо. Посилаючись на те, що відповідач не має постійної роботи, має мінливий дохід близько 10 000 грн., позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня подання позову, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача очікувані нею витрати на професійну правничу допомогу 3 000 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 28 квітня 2021 року, до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, оцінюючи зібрані по справі докази, враховуючи інтереси дітей для забезпечення стабільних та гармонійних умов їх життя, повного та всебічного розвитку, дійшов висновку, що стягнення аліментів з відповідача у твердій грошовій сумі у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно відповідає нормам Сімейного кодексу та не порушує права та інтереси дитини. Відмовляючи у стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з того, що представником позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; доказів щодо сплати ОСОБА_1 адвокату Долговій Л.В. за надання юридичних послуг (а саме: квитанції до прибуткового касового ордеру, акта прийняття - передачі, тощо). Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Долгову Л.В., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції змінити, задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Позивач зазначала, що суд не взяв до уваги те, що відповідачем не подавалось заперечень щодо стягнення аліментів в розмірі 3000 грн. на кожну дитину та не надано жодного доказу про його тяжкий матеріальний стан, а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги частково, що суперечить інтересам дітей. Щодо відмови судом у стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач вказувала, що справа була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи, їй не було відомо, коли судом буде винесене рішення у справі, а тому вона була позбавлена можливості вчасно подати докази, що підтверджують понесення нею цих витрат. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 не подав. Представник позивача - адвокат Долгова Л.В. в суді апеляційної інстанції підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. ОСОБА_3 двічі направлялося повідомлення про дату, час і місце розгляду справи за його останньою відомою адресою реєстрації, проте воно повернулося до суду з відміткою про відсутність особи за місцем проживання (а.с. 54-55), про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) ОСОБА_3 не повідомляв, отже відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України він є належно повідомленим про розгляд справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина 2 статті 182 СК України). Відповідно до частини 2 статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. З матеріалів справи вбачається, що сторони на час розгляду справи в суді першої інстанції перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 8). ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом з матір`ю та перебувають на її утриманні (а.с. 9-12). Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 16 квітня 2021 року за вих. № 610/14-29-51-02, ОСОБА_1 за період з 3 кварталу по 4 квартал 2020 року отримала від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат соціальні виплати у загальному розмірі 6880 грн. (а.с. 14). Між сторонами існує спір щодо надання відповідачем коштів на утримання дітей. Матеріали справи не містять даних про наявність у відповідача певного фіксованого регулярного доходу або про те, що він є непрацездатним, відсутні дані і про наявність обставин, які відповідно до приписів статті 188 СК України є підставою для звільнення від сплати аліментів. Частково задовольняючи позов, місцевий суд правильно визначив обставини справи, те, що для забезпечення необхідного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей необхідним є стягнення з відповідача аліментів на утримання доньок, однак не вірно визначив їх розмір у твердій грошовій сумі у розмірі прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку щомісячно, до того ж не зазначивши величину аліментів у цифровому вигляді. Прожитковий мінімум визначений Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік» та для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2020 року - 1921 гривень, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень. Виходячи з установлених обставин, з огляду на те, що відповідач не має регулярного доходу, позивач в позові зазначала про приблизний розмір його доходу до 10 000 грн. на місяць, а також рівний обов`язок батьків щодо утримання дітей, апеляційний суд прийшов до висновку, що розмір аліментів необхідно визначити в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн. на кожну дитину. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в розмірі 6 000 грн. (по 3000 грн. на кожну дитину) будь-якими доказами не підтверджено. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи питання про строк, з якого присуджуються аліменти, районний суд не вірно зазначив дату, з якої починається стягнення аліментів. Положенням частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Наведена норма закону не містить підстав для відступлення від наведеного правила. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надіслала позовну заяву з додатками поштовим відправленням 22 квітня 2021 року (а.с. 18). Між тим судом помилково зазначена дата 28 квітня 2021 року, яка є днем реєстрації позовної заяви в суді. Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 22 квітня 2021 року, стягнення аліментів слід розпочинати саме з цього часу. Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи те, що суд першої інстанції, правильно встановивши характер спірних відносин, що виникли між сторонами, але не правильно визначив розмір аліментів, що підлягають до стягнення з відповідача на утримання дітей та не вірно зазначив дату, з якої починається стягнення аліментів, ухвалене рішення суду підлягає зміні в частині зазначення розміру стягнутих аліментів та дати початку стягнення аліментів. Визначення розміру аліментів у сумі 2000 грн. на кожну дитину не впливає на розмір судового збору (мінімальний розмір), зазначеного в судовому рішенні. Крім того, як вбачається з апеляційної скарги, предметом апеляційного розгляду є перевірка законності ухваленого у справі судового рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з частиною восьмою цієї ж статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача у судах першої та апеляційної інстанцій здійснювала адвокат Долгова Л.В. на підставі ордерів Серії ВЕ №1036947 та Серії ВЕ №1043083, договору про надання правової допомоги б/н від 12 квітня 2021 року. Відмовляючи у стягнення витрат на правову допомогу, суд виходив з того, що представником позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; доказів щодо сплати ОСОБА_1 адвокату Долговій Л.В. за надання юридичних послуг (а саме: квитанції до прибуткового касового ордеру, акта прийняття - передачі, тощо). Між тим, на думку колегії суддів зазначений висновок суду є помилковим з огляду на таке. Відповідно до ухвали суду від 13 травня 2021 року про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі цивільна справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін. В ухвалі суду не зазначено дати розгляду справи. Рішення суду по справі було ухвалено 24 червня 2021 року та отримано представником позивача лише 19 липня 2021 року, тому є слушними посилання позивача про те, що вона була позбавлена можливості вчасно подати докази, що підтверджують понесення нею витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження доводів щодо понесення зазначених витрат ОСОБА_1 до апеляційної скарги додані договір про надання правової допомоги б/н від 12 квітня 2021 року та квитанції про сплату витрат, які приймаються апеляційним судом відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України. Пунктом 1 договору, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Долговою Л.В. визначено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту за винагороду наступну правову допомогу: бути представником клієнта, як позивача у районних судах м. Миколаєва та інших місцевих загальних, адміністративних та апеляційних судах за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання двох малолітніх доньок ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підготувати та подати позовну заяву ОСОБА_1 до суду від імені клієнта по двом справам; прийняти (за необхідності) участь у судових засіданнях при розгляді справи ОСОБА_1 щодо захисту законних прав та інтересів клієнта; звертатися із заявами, подавати документи, одержувати документи, довідки, рішення, направляти запити до підприємств, установ та організацій всіх форм власності в інтересах клієнта. При цьому пунктом 4.1 зазначеного договору передбачено, що фактом виконання адвокатом предмету даного договору (окремої частини) є: підготування адвокатом позовної заяви і ведення від імені клієнта зазначених двох справ в місцевому суді загальної юрисдикції; ухвалення судом рішення щодо поданої позовної заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів на двох малолітніх дітей. Сума винагороди адвоката за правничі послуги складає 3000 грн. за ведення кожної справи (п.4.2 договору). Сплата зазначеної суми позивачем адвокату підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру б/н від 12 квітня 2021 року на суму 1000 грн. та квитанцією до прибуткового касового ордеру б/н від 24 травня 2021 року на суму 2000 грн. (а.с. 39). Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про видачу судового рішення по справі. Щодо відсутності детального опису робіт, то вказана норма запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорар адвоката встановлений сторонами у договорі у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 лютого 2020 року у справі №640/18402/19. Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач та її представник були позбавлені можливості своєчасно подати докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, висновок суду про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу є передчасним, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення з відповідача на користь позивача зазначених витрат. Ураховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених нею витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу за вищезазначеним договором, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді підлягають задоволенню у сумі 3 000 грн., які належить стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача. Щодо стягнення витрат в розмірі 2 000 грн. за складання та подання апеляційної скарги на рішення суду, то на думку колегії суддів, зазначені витрати не підлягають стягненню, оскільки вони не передбачені умовами наданого договору про надання правничої допомоги. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Долговою Людмилою Валеріївною задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2021 року змінити в частині визначення розміру аліментів та дати, з якої починається стягнення аліментів. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 22 квітня 2021 року, до досягнення дітьми повноліття. Рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .) на користь ОСОБА_1 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст судового рішення складений 31 серпня 2021 року.