Ухвала КЦС ВС № 755/18200/20

Ухвала 17 серпня 2021 року м. Київ справа № 755/18200/20 провадження № 61-12828ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Центр надання адміністративних послуг Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Центр надання адміністративних послуг Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві, в якому просив визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року справу № 755/18200/20 визнано малозначною та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2021 року (провадження № 61-11460 ск21) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року відмовлено з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України. У липні 2021 року ОСОБА_2 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року (провадження № 61-12660ск21) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року відмовлено з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України. У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року. Посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що справа не може вважатися малозначною, оскільки має виняткове значення для неї. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Посилання ОСОБА_1 на те, що ця справа має виняткове для неї значення, є безпідставними, оскільки належного обґрунтування таких тверджень не наведено. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням і, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Центр надання адміністративних послуг Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Краснощоков І. О. Дундар М. Ю. Тітов