Ухвала КАС ВС № 440/6001/20

УХВАЛА 30 серпня 2021 року м. Київ справа № 440/6001/20 адміністративне провадження № К/9901/26668/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Калашнікової О.В., суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М., перевіривши матеріали касаційної скарги Державної судової адміністрації України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі №440/6001/20 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної судової адміністрації України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі №440/6001/20, предметом розгляду якої є: - визнання протиправними дій Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її розміру встановленого статтею 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік"; - зобов`язання Полтавського апеляційного суду нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Полтавського апеляційного суду позивачу на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи із базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року та інших встановлених доплат, за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, у розмірі 357256,054 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов`язано Полтавський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів, в іншій частині позовних вимог - відмовлено. У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Визнано неповажними причини пропуску Державною судовою адміністрацією України строку на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі №440/6001/20. Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі №440/6001/20 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Скаржнику надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, а також для сплати судового збору у повному обсязі.. На усунення недоліків касаційної скарги скаржником подано клопотання, в якому просить поновити скаржнику строк звернення до суду. Одночасно заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору відповідач зазначає про відсутність бюджетних асигнувань за відповідним кодом економічної класифікації видатків. Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 2 цього КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення такої сплати. З урахуванням вищезазначеного, сплата судового збору є обов`язком сторони, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати є неприпустимим. В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що не погоджуючись з ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року про повернення касаційної скарги, повторно подано касаційну скаргу. Зазначає, що повторну касаційну скаргу подано через 22 дні з моменту отримання копії ухвали Верховного Суду від 18 червня 2021 року з огляду на поважні причини, а саме через велике навантаження відділу претензійно-позовної роботи. Проаналізувавши вказане клопотання, суд касаційної інстанції прийшов до наступних висновків. Статтею 329 КАС України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №810/4224/17 від 16 жовтня 2019 року № №808/1937/17. У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Таким чином, при належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в межах строку звернення до суду касаційної інстанції, або в найкоротший строк після отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційного оскарження, проте таким правом не скористався. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Пунктом 1 частини четвертої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у х в а л и в : Відмовити Державній судовій адміністрації України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Відмовити у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі №440/6001/20. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі №440/6001/20 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. СуддіО.В. Калашнікова О.А. Губська Н.М. Мартинюк