Постанова 4803 № 199/635/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/862/21 Справа № 199/635/18 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі - Кравченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , треті особи: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Казак Ірина Юріївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович про визнання правочинів недійсними, визнання права власності в порядку спадкування та витребування спадкового майна, - ВСТАНОВИЛА: В січні 2018 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , треті особи: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Казак Ірина Юріївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович про визнання правочинів недійсними, визнання права власності в порядку спадкування та витребування спадкового майна. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначає, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року батькові позивача ОСОБА_6 , його матері ОСОБА_7 , його рідній сестрі ОСОБА_8 та його племінниці ОСОБА_9 , належала квартира АДРЕСА_1 , кожному з них належало по 1/4 частині у праві власності на зазначену квартиру. Також рідній сестрі ОСОБА_10 - ОСОБА_8 належала 1/2 частина, як частка у спільному сумісному майні подружжя, квартири АДРЕСА_2 . Матері ОСОБА_5 - ОСОБА_11 належана квартира АДРЕСА_3 . Вказану квартиру ОСОБА_11 заповідала своїй онуці ОСОБА_9 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_7 , яка залишила заповіт на ім`я позивача на усе своє майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 померла та залишила заповіт на належну їй вищезазначену квартиру АДРЕСА_3 на свою онуку ОСОБА_9 .. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла рідна сестра позивача ОСОБА_8 .. Спадщину після ОСОБА_8 фактично прийняли її батько ОСОБА_6 та донька ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 трагічно загинула племінниця позивача ОСОБА_9 . Після неї спадщину прийняв ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивача ОСОБА_6 , який 17.02.2014 року залишив на ім`я позивача заповіт на усе своє майно. Протягом шести місяців після його смерті позивач ОСОБА_4 звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак з`ясувалося, що відповідач ОСОБА_5 незаконно отримав свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_3 , що раніше належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_11 , та яку успадкувала її онука ОСОБА_9 , але свідоцтва про право на спадщину на успадковану неї квартиру не отримувала. Вказану квартиру успадкував після смерті онуки її дідусь ОСОБА_6 в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки вони були зареєстровані та проживали разом в одній квартирі. Також у нотаріуса було з`ясовано, що ОСОБА_5 здійснив відчуження усієї квартири АДРЕСА_2 1/2 частина якої, як дружині, належала рідній сестрі позивача ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , та після якої спадщину прийняв її батько ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , та після якого позивач ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем, як за законом так і за заповітом. Враховуючи вказані обставини, на думку позивача, ОСОБА_5 вважається таким, що спадщину не прийняв ані після його дружини (рідної сестри позивача) ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , ані після його доньки (племінниці позивача) ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 . Незважаючи на це, ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину, шляхом надання нотаріусу Царейкіну М.С. сфальшованої довідки про спільну реєстрацію разом зі спадкодавцем ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 на час відкриття спадщини. Таким чином, отримавши свідоцтво про правло на спадщину після смерті доньки, ОСОБА_5 здійснив відчуження належного його дружині та доньці майна, яке успадкував батько позивача ОСОБА_6 та яке тепер перейшло у порядку спадкування позивачу. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його позовні вимоги. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , треті особи: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Казак Ірина Юріївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович про визнання правочинів недійсними, визнання права власності в порядку спадкування та витребування спадкового майна задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_4 у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті його батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , якому: 1/4 частина зазначеної квартири належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року; 1/8 частину зазначеної квартири фактично прийняв у спадок після смерті своєї доньки ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ; 3/8 частини зазначеної квартири фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 , якій ј частина квартири належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року та 1/8 частину зазначеної квартири вона фактично прийняла у спадок після своєї матері ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.03.2017 року на квартиру АДРЕСА_3 , видане ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та посвідчене 30.03.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 01.04.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак Іриною Юріївною, зареєстровано в реєстрі за №284. Визнано за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті його батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , який вказану квартиру фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка дану квартиру прийняла у спадок у порядку спадкування за заповітом від 29.10.2012 року після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1999 року. Витребувано від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру АДРЕСА_3 . Скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 . Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 12.10.2016 року, у частині відчуження 1/2 частини зазначеної квартири на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростиславом Олександровичем, зареєстровано в реєстрі за №2106. Визнано за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що у спільному майні подружжя разом із чоловіком ОСОБА_5 належала його доньці ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Витребувано від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) гривню 70 копійок судових витрат. Стягнуто із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) гривню 70 копійок судових витрат. Стягнуто із ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) гривню 70 копійок судових витрат. Стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) гривню 70 копійок судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року в частині визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 12 жовтня 2016 року, у частині відчуження 1/2 частини зазначеної квартири на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростиславом Олександровичем, зареєстровано в реєстрі за №2106; визнання за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності у порядку спадкування за заповітом від 17 лютого 2014 року після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що у спільному майні подружжя разом із чоловіком ОСОБА_5 належала його доньці ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; витребування від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у вказаній частині в повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року по справі №199/635/18 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 березня 2017 року на квартиру АДРЕСА_3 , видане ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та посвідчене 30 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 01 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак Іриною Юріївною, зареєстровано в реєстрі за №284; визнання за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 17 лютого 2014 року після смерті його батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , який вказану квартиру фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка дану квартиру прийняла у спадок у порядку спадкування за заповітом від 29 жовтня 2012 року після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 1999 року; витребування від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру АДРЕСА_3 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у вказаній частині в повному обсязі. У відзиві ОСОБА_4 на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року та рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року залишити без змін. Відзивів на апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 , суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і позивач є єдиним спадкоємцем як за законом так і за заповітом від 17.02.2014 року, після смерті його батька ОСОБА_6 ,який заповів все своє майно позивачу і який успадкував все майно від доньки ОСОБА_8 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 та онуки ОСОБА_9 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 . Але з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав. Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 05.02.1998 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 належала квартира АДРЕСА_4 (т.2, а.с.178). Кожному із співвласників належало по 1/4 частини у праві власності на вищезазначену квартиру. Усі вони були зареєстровані та проживали у зазначеній квартирі кожен до дня своєї смерті (т.1, а.с.24-26). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_7 , яка ІНФОРМАЦІЯ_10 залишила на ім`я ОСОБА_4 заповіт на усе своє майно (т.2, а.с.9). Батько позивача ОСОБА_6 та рідна сестра позивача ОСОБА_8 відмовилися від своїх часток у спадщині на користь позивача (т.2, а.с. 2-79). Таким чином, після смерті ОСОБА_7 її син ОСОБА_4 успадкував належну їй 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 . Під час перебування у шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.1999 року, у період шлюбу, придбано квартиру АДРЕСА_2 , правовстановлюючі документи на зазначену квартиру були оформлені на ім`я ОСОБА_5 (т.2, а.с.99,109). На підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1999 року ОСОБА_11 на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 (т.2, а.с.64). На зазначену квартиру ОСОБА_11 склала заповіт на ім`я своєї онуки ОСОБА_9 та №908-2015 (т.2, а.с.118-129, а.с.81-97). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_11 , яка залишила заповіт на належну їй квартиру на свою онуку ОСОБА_9 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, оскільки звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (т.2, а.с.81 зв.). Таким чином, спадкоємець ОСОБА_9 прийняла спадщину, однак за життя не отримувала свідоцтва про право на спадщину за заповітом (т.2, а.с.81-97). ІНФОРМАЦІЯ_3 померла рідна сестра позивача ОСОБА_8 , яка залишила заповіт на ім`я ОСОБА_4 (т.2,а.с.40), однак, як зазначає позивач, йому не було про це відомо, тому він не звертався із заявою про прийняття спадщини. Спадщину після ОСОБА_8 фактично прийняли її батько ОСОБА_6 , та її донька ОСОБА_9 , оскільки усі вони проживали та були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 померла (загинула) племінниця позивача ОСОБА_9 . Протягом 6-ти місяців жодна особа із заявою про прийняття спадщини після її смерті не зверталася. Заповіту ОСОБА_9 не складала. Отже, квартира АДРЕСА_4 складалась з: 1/4 частина квартири належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року; 1/8 частину квартири ОСОБА_6 фактично прийняв у спадок після своєї доньки ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ; 3/8 частини зазначеної квартири ОСОБА_6 фактично прийняв у спадок після своєї онуки ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 , якій ј частина зазначеної квартири належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року та 1/8 частину зазначеної квартири вона фактично прийняла у спадок після своєї матері ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 . ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6 , який 17.02.2014 року залишив на ім`я ОСОБА_4 заповіт на усе своє майно. Протягом шести місяців після його смерті позивач звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. А тому, вірним є висновок суду першої інстанції, що після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , його син - позивач ОСОБА_4 успадкував 3/4 частини квартири АДРЕСА_4 . Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2017 року ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від на квартиру АДРЕСА_3 , яке посвідчене приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С. Отже, щодо позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.03.2017 року на квартиру АДРЕСА_3 , видане ОСОБА_5 та посвідчене ПНДМНО Царейкіним М.С., необхідно зазначити наступне. Відповідно до положень ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. За положеннями ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини, яким є день смерті особи, не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1269 ЦК України). Тому, для вирішення питання щодо визнання недійсним свідоцтва на спадщину за законом від 30.03.2017 року квартири АДРЕСА_3 , виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С., зареєстрованого в реєстрі за №202, спадкова справа №11/2017, ОСОБА_5 батьку ОСОБА_9 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як особі, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, обов`язковим є встановлення факту місця постійного проживання ОСОБА_9 . Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 постійно проживав разом зі своєю донькою ОСОБА_9 в квартирі АДРЕСА_2 з 1999 року по день її смерті в липні 2016 року, яка мала лише реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_5 . Місцем проживання фізичної особи згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Згідно п.п. 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 вбачається, що у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. Зазначений пункт Порядку також не містить безпосереднього ствердження, що відмітка в паспорті про реєстрацію є доказом фактичного та постійного проживання. Отже, відмітка в паспорті про реєстрацію не має наперед вирішального значення при вирішенні питання щодо постійного та фактичного проживання чи не проживання особи у певному місці, оскільки така реєстрація лише є процедурою внесення особою місця свого проживання, тобто є лише технічною процедурою обліку громадян. Постійне проживання ОСОБА_9 разом із батьком ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_2 до дня її смерті підтверджується матеріалами справи №175/3501/16-к по розгляду кримінального провадження №12016040440001838 відносно ОСОБА_13 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Отже, в межах цього кримінального провадження були допитані свідки, які були попереджені про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, які підтвердили факт проживання ОСОБА_9 в кв. АДРЕСА_2 та вказана інформація відображена у протоколах допиту ОСОБА_5 від 19.07.2016 року та від 21.07.2016 року, ОСОБА_14 від 19.07.2016 року, ОСОБА_15 від 20.07.2016 року та ОСОБА_13 від 22.07.2016 року. Також, в усіх ухвалах Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про розгляд клопотань слідчого зазначено, що ОСОБА_9 проживала за адресою: АДРЕСА_6 . Відповідно для протоколу огляду місця події від 19.07.2016 року об`єктом огляду є кімната на четвертому поверсі дев`ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_6 , де мешкала ОСОБА_9 , із якого вбачається, що в цій кімнаті знаходиться особистий одяг загиблої, її ліжко в розстеленому стані, стіл з комп`ютером та особистими речами ОСОБА_9 , що підтверджує постійне проживання загиблої за цією адресою. Відповідно до роздруківки запису розгляду судової справи №175/3501/16-к та відповідно до журналу судового засідання справи від 15.11.2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дають показання, що ОСОБА_9 проживала разом із батьком за адресою: АДРЕСА_6 , і до дідуся вона заходила декілька разів на тиждень. Оскільки ці докази отримані в порядку встановленому законом та містять інформацію щодо предмета доказування суд першої інстанції необґрунтовано визнав матеріали кримінального провадження недопустимими та не належними доказами та не надав оцінку цим доказам у встановленому законом порядку. Вказані документи повністю підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_5 разом із донькою за адресою: АДРЕСА_6 , що свідчить про набуття останнім у спадок квартири за адресою: АДРЕСА_7 , законно в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець, що постійно проживав із спадкодавцем. Отже, судом першої інстанції необґрунтовано визнано докази з матеріалів кримінального провадження недопустимими та неналежними. ОСОБА_5 набув право власності на вказану квартиру законно, що підтверджується належними та допустимими доказами по справі. Тому, відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.03.2017 року на квартиру АДРЕСА_3 , видане ПНДМНО ОСОБА_16 , зареєстроване в реєстрі за №202, спадкова справа №11/2017, ОСОБА_5 , батьку ОСОБА_9 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як особі, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не може бути визнано недійсним, а рішення у цій частині підлягає скасуванню. Доводи ОСОБА_4 , що ОСОБА_5 не мав права на відчуження спірної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки він набув право власності без достатньої на це правової підстави, а саме шахрайським шляхом, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не доведено належними доказами, що суперечить вимогам ст. 81 ЦПК України. Щодо позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири від 01.04.2017 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 недійсним, визнання права власності на квартиру за ОСОБА_6 та витребування квартири за адресою: АДРЕСА_3 із незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , необхідно зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи під час укладення договору купівлі-продажу зазначеної квартири ОСОБА_5 було надано свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.03.2017 року, виданого ПГДМНО ОСОБА_16 01 квітня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , який посвідчений ПНДМНО Казак І.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №284. Тобто, ОСОБА_3 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_3 . Згодом на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О., серія та номер: 1824, ОСОБА_3 продав зазначену квартиру ОСОБА_1 (т.3, а.с.3). Отже, вказаний договір купівлі-продажу був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим ОСОБА_1 є наступним добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_3 . Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Відповідно до ч.1 ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Тлумачення ст. 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таих умов: 1) факт відчуження майна; 2) майно відчужене особою, яка не мала н це права; 3) відчужене майно придбав добросовісний набувач, а відповідно до ст. 388 ЦК України майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване в добросовісного набувача. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України). Стаття 1 Першого протоколу до конвенції містить 3 окремі норми: перша, що виражається в першому реченні абз. 1 та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в 2-му реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в абз.2, визнає право договірних держав серед іншого контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків утручання в право мирного володіння майном, повинні тлумачитись у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Отже, ЄСПЛ зазначає, що втручання в право на мирне володіння майном повинне забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти («EastWestAllianceLimited v. Ukraine», №19336/04, параграф 166-168, ЄСПЛ, від 23.01.2014). З урахуванням зазначеного, будь-які підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.04.2017 року квартири АДРЕСА_3 відсутні. Окрім того, необхідно зазначити, що оскільки ОСОБА_4 не є власником квартири АДРЕСА_3 та стороною договору купівлі-продажу квартири від 01.04.2017 року, яким була відчужена квартира АДРЕСА_3 , а тому його права жодним чином не порушуються. Щодо позовних вимог про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 12.10.2016 року, у частині відчуження Ѕ частини вказаної квартири на користь ОСОБА_2 , необхідно зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 26.10.1999 року ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було придбано квартиру АДРЕСА_2 . Вказаний договір купівлі-продажу був зареєстрований Товарною біржою «Очаг» від 26.10.1999 року за №2-422, який зареєстрований та записаний у реєстрову книгу №206п за реєстровим номером №45-88 від 16.11.1999 року. 12 жовтня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О., серія та номер: 2106. Під час укладення договору купівлі-продажу даної квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 зазначив, що квартира не є спільною сумісною власністю, він є вдівцем та права у третіх осіб щодо зазначеної квартири відсутні. Оскільки ОСОБА_5 був єдиним власником даної квартири, тому мав право розпоряджатись нею на власний розсуд, в даному випадку її продати. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.01.2018 року (т.1, а.с.69-70) вбачається, що квартира АДРЕСА_2 відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О., серія та номер: 2106, власником якої на даний час є ОСОБА_2 . Отже, ОСОБА_2 на законних підставах було придбано дану квартиру у ОСОБА_5 , а тому остання є добросовісним набувачем спірної квартири, у зв`язку з чим відсутні підстави для витребування у неї квартири (її частини) АДРЕСА_2 . Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задоволенню. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року необхідно скасувати в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 березня 2017 року на квартиру АДРЕСА_3 , видане ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та посвідчене 30 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 01 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак Іриною Юріївною, зареєстровано в реєстрі за №284; визнання за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 17 лютого 2014 року після смерті його батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , який вказану квартиру фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка дану квартиру прийняла у спадок у порядку спадкування за заповітом від 29 жовтня 2012 року після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 1999 року; витребування від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру АДРЕСА_3 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 ; визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 12 жовтня 2016 року, у частині відчуження 1/2 частини зазначеної квартири на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростиславом Олександровичем, зареєстровано в реєстрі за №2106; визнання за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності у порядку спадкування за заповітом від 17 лютого 2014 року після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що у спільному майні подружжя разом із чоловіком ОСОБА_5 належала його доньці ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; витребування від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , треті особи: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Казак Ірина Юріївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 березня 2017 року на квартиру АДРЕСА_3 , видане ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та посвідчене 30 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 01 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак Іриною Юріївною, зареєстровано в реєстрі за №284; визнання за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 17 лютого 2014 року після смерті його батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , який вказану квартиру фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка дану квартиру прийняла у спадок у порядку спадкування за заповітом від 29 жовтня 2012 року після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 1999 року; витребування від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру АДРЕСА_3 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 ; визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 12 жовтня 2016 року, у частині відчуження 1/2 частини зазначеної квартири на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростиславом Олександровичем, зареєстровано в реєстрі за №2106; визнання за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності у порядку спадкування за заповітом від 17 лютого 2014 року після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що у спільному майні подружжя разом із чоловіком ОСОБА_5 належала його доньці ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; витребування від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 відмовити. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4757,55 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 4757,55 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 4757,55 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року - скасувати в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 березня 2017 року на квартиру АДРЕСА_3 , видане ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та посвідчене 30 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 01 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак Іриною Юріївною, зареєстровано в реєстрі за №284; визнання за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 17 лютого 2014 року після смерті його батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , який вказану квартиру фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка дану квартиру прийняла у спадок у порядку спадкування за заповітом від 29 жовтня 2012 року після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 1999 року; витребування від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру АДРЕСА_3 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 ; визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 12 жовтня 2016 року, у частині відчуження 1/2 частини зазначеної квартири на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростиславом Олександровичем, зареєстровано в реєстрі за №2106; визнання за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності у порядку спадкування за заповітом від 17 лютого 2014 року після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що у спільному майні подружжя разом із чоловіком ОСОБА_5 належала його доньці ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; витребування від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , треті особи: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Казак Ірина Юріївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 березня 2017 року на квартиру АДРЕСА_3 , видане ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та посвідчене 30 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 01 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак Іриною Юріївною, зареєстровано в реєстрі за №284; визнання за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 17 лютого 2014 року після смерті його батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , який вказану квартиру фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка дану квартиру прийняла у спадок у порядку спадкування за заповітом від 29 жовтня 2012 року після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 1999 року; витребування від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру АДРЕСА_3 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 ; визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 12 жовтня 2016 року, у частині відчуження 1/2 частини зазначеної квартири на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростиславом Олександровичем, зареєстровано в реєстрі за №2106; визнання за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності у порядку спадкування за заповітом від 17 лютого 2014 року після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що у спільному майні подружжя разом із чоловіком ОСОБА_5 належала його доньці ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; витребування від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 відмовити. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4757,55 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 4757,55 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 4757,55 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова