Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/10786/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10786/20 пров. № А/857/11812/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В., за участю секретаря судових засідань Ратушна М.І., розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року (головуючий суддя: Карп`як О.О., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, встановив: ОСОБА_1 , 24.11.2020, звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з Львівської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 147155, 52 грн, у тому числі: - 3490,95 грн за час затримки виплати складових заробітної плати в сумі 259869, 53 грн, з 22.10.2019 по 24.10.2019; - 311,26 грн за весь час затримки виплати щомісячної премії в сумі 5809, 20 грн., з 22.10.2019 по 30.10.2019; - 95753, 20 грн за час невиплати вихідної допомоги при звільненні в сумі 42426,24 грн., з 22.10.2019 по 22.09.2020 (день набрання законної сили рішення суду у справі № 380/1843/20); - 47600,11 грн за час невиплати вихідної допомоги при звільненні в сумі 42426,24 грн, з 23.09.2020 (день наступний за днем набрання законної сили рішенням суду у справі № 380/1843/20 по 16.10.2020 (день примусового списання коштів). Обґрунтовує позов тим, що після звільнення з посади першого заступника прокурора Львівської області відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачем коштів в сумі 259869, 53 грн, (частина складових заробітної плати) та в розмірі 5809,20 грн. Крім того, відповідачем також не виплачено позивачу вихідної допомоги при звільненні середньомісячного заробітку в сумі 42426, 24 грн. Суму цих коштів було виплачено позивачу 24 жовтня 2019 року, 30 жовтня 2019 року та 27 вересня 2020 року, тобто поза межами строку, встановленого ст. 116 КЗпП України. Таким чином, позивач вважає, що має право на отримання відшкодування за затримку вказаних виплат на підставі ст. 117 КЗпП України. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20463 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилися сторони та оскаржили його в апеляційному порядку. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, позивач покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві. Просить скасувати повністю судове рішення та задовольнити позов у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, відповідач покликається на те, що наказ Генерального прокурора України № 448-к від 22.10.2019 про звільнення позивача з посади першого заступника прокурора Львівської області надійшов у відділ роботи з кадрами факсимільним зв`язком 22.10.2019 о 11:23 год. Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників прокуратури Львівської області, які виконують функції з обслуговування, та робітників прокуратури області перерва на обід з 13 год до 13:45 год. У відділ фінансування та бухгалтерського обліку наказ передано 22.10.2019 після обіду. Документи опрацьовано відділом та з метою проведення остаточного розрахунку прокуратурою області - 23.10.2019 подано до органів ДКСУ пакет документів (реєстр бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 23.10.2019, реєстр платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 23.10.2019, реєстр платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 23.10.2019, платіжне, доручення № 2127 від 23.10.2019, відомість на отримання розрахункових за жовтень 2019) належних при проведенні розрахунків з позивачем. Виплату позивачу ДКС України проведено 24.10.2019 (відповідно до Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом МФУ від 24.12.2012 № 1407, зареєстрованого Міністерством юстиції України 17.01.2013). Вказують, що органами прокуратури вчинялись активні дії на проведення розрахунку з позивачем, однак затримка виплати відбулась з незалежних від відповідача обставин. Також, вказує, що премію, належну за відпрацьований час, нараховано відповідно до наказу ГПУ від 29.10.2019 № 111-зк, який отримано відділом фінансового та бухгалтерського обліку 30.10.2019 і виплачено у цей же день. Крім цього, зазначає, що у відповідача не було правових підстав здійснювати нарахування і виплату вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури, оскільки така не передбачена Законом України «Про прокурату», а тому відсутні правові підстави для виплати на користь позивача середнього заробітку за час затримки невиплати вихідної допомоги при звільненні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач, 22.07.2020 подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив залишити таку без задоволення. Позивач, у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить його апеляційну скаргу задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача відхилити, а судове рішення скасувати та позов задовольни повністю. Представник відповідача Слиш Г.С., у судовому засіданні, апеляційну скаргу позивача не визнала, апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просила апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а апеляційну скаргу позивача відхилити, судове рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивач та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що позивача працював в прокуратурі Львівської області та наказом Генеральної прокуратури України від 22.10.2019 № 448к, його звільнено з посади першого заступника прокурора Львівської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.10.2019. З фотокопією наказу позивача ознайомлено 22.10.2019 та вручено трудову книжку. Згідно розрахункового листа за 2019 рік вбачається, що у жовтні 2019 року (місяць звільнення) позивачу нараховано компенсацію за 209 днів невикористаної відпустки, кошти за відрядження, а також заробітну плату за фактично відпрацьовані робочі дні жовтня 2019 року, яка складається з посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливої роботи, надбавки за допуск до державної таємниці, надбавки за вислугу років та щомісячної премії. Львівською обласною прокуратурою було здійснено виплату позивачу належних коштів після звільнення, а саме 24 жовтня 2019 року в сумі 259869, 53 грн, (частина складових заробітної плати) та 30 жовтня 2019 року в розмірі 5809,20 грн (щомісячна премія), що підтверджується випискою про надходження за рахунком, відкритим а АТ КБ «ПриватБанк». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 380/1843/20, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, адміністративний позов позивача до Прокуратури Львівської області про стягнення вихідної допомоги, - задоволено повністю. Cтягнуто з Прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку із звільненням в розмірі 42426 грн 24 коп. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 380/1843/20, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області 16 жовтня 2020 року, здійснено безспірне списання на користь позивача виплати суми вихідної допомоги при звільненні в розмірі 42426, 24 грн, що підтверджується копією виписки про надходженнях за рахунком з банку від 16 жовтня 2020 року. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що до цих правовідносин необхідно застосувати принцип співмірності, а тому середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 20463 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із його середнім заробітком. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 380/1843/20, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області про стягнення вихідної допомоги задоволено повністю. Cтягнуто з Прокуратури Львівської області на його користь вихідну допомогу в зв`язку із звільненням в розмірі 42426 грн 24 коп. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 380/1843/20, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області 16 жовтня 2020 року, здійснено безспірне списання на користь позивача виплати суми вихідної допомоги при звільненні в розмірі 42426, 24 грн, що підтверджується копією виписки по надходженнях за рахунком з банку від 16 жовтня 2020 року. Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Згідно із статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат у день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наказу від 22.10.2019 № 448к, 22.10.2019 є останнім робочим днем позивача в органах прокуратури, однак датою повного розрахунку, виплата вихідної допомоги при звільненні, є 16.10.2020. Отже, час затримки повного розрахунку з позивачем становить з 23.10.2019 по 16.10.2020. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справа № 480/3105/19 та від 28 січня 2021 року у справі № 580/2427/19. За встановлених обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні цього питання необхідно врахувати такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, принцип співмірності з врахуванням розміру заборгованості. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при визначенні середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, такий розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, виходячи з наступного. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Згідно з пунктом 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку № 100). Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2015 року (справа № 6-195цс14) та від 23 січня 2015 року (№ 6-1093цс15), а також Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року (справа № 316/2896/14-а), у постанові від 28 січня 2021 року (справа № 580/2427/19). Крім цього, принцип співмірності та порядку визначення істотності частки заборгованості при звільненні, викладений в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18. Отже, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума, яка підлягає відшкодуванню з врахуванням істотності частки заборгованості становить 20463 грн. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що саме така правова позиція щодо обрахунку середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні викладена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19. Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідач не провів повного розрахунку при звільненні, зокрема виплату вихідної допомоги при звільненні, так як така проведена відповідачем лише 16.10.2020, що в свою чергу, дає право позивачу на компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні, враховуючи принцип співмірності середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок та істотність частки недоплаченої суми, тобто у розмірі 20463 грн. Щодо позовної вимоги про стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 3490,95 грн за час затримки виплати складових заробітної плати в сумі 259869, 53 грн, з 22.10.2019 по 24.10.2019, то суд апеляційної інстанції вважає, що такі не підлягають задоволенню, з огляду на таке. Так, наказ Генерального прокурора України № 448-к від 22.10.2019 про звільнення позивача з посади першого заступника прокурора Львівської області надійшов у відділ роботи з кадрами факсимільним зв`язком 22.10.2019. У відділ фінансування та бухгалтерського обліку наказ передано цією ж датою та з метою проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 , відповідачем 23.10.2019 подано до органів Державної казначейської служби України пакет документів (реєстр бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 23.10.2019, реєстр платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 23.10.2019, реєстр платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 23.10.2019, платіжне, доручення № 2127 від 23.10.2019, відомість на отримання розрахункових за жовтень 2019) належних при проведенні розрахунків з позивачем. Отже, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем вчинялись активні дії для проведення розрахунку з позивачем, зокрема, складових заробітної плати в сумі 259869,53 грн, однак затримка виплати відбулась з незалежних від відповідача обставин, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 22.10.2019 по 24.10.2019 необхідно відмовити. Стосовно позовних вимог про стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 311,26 грн за весь час затримки виплати щомісячної премії в сумі 5809,20 грн, з 22.10.2019 по 30.10.2019, суд апеляційної інстанції вважає, що такі також не підлягають задоволенню. Оскільки, премію, належну за відпрацьований час, нараховано відповідно до наказу ГПУ від 29.10.2019 № 111-зк, який отримано відділом фінансового та бухгалтерського обліку 30.10.2019 і виплачено у цей же день. Тобто, належну премію за відпрацьований час позивача, відповідач не міг виплатити у день звільнення - 22.10.2019, так як, наказ про виплату такої був виданий лише 30.10.2019, що у свою чергу свідчить про відсутність затримки виплати щомісячної премії в сумі 5809,20 грн. Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити частково. Таким чином, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Львівської обласної прокуратур не спростовують правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційні скарги ОСОБА_1 та Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 380/10786/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 27.08.2021.