Постанова 4803 № 200/18122/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6708/21 Справа № 200/18122/17 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря - Солодової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2 , Дочірнє підприємство «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування матеріальної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2017 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обгрунтування якого зазначила, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23.03.2017 було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб «Mersedes-benz», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Причиною даного ДТП стала вибоїна на 445 км. дороги Н-08 Бориспіль-Запоріжжя. Загальний розмір спричинених збитків становить 17 509,69 грн. У зв`язку з вищевикладеним позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь вищевказану майнову шкоду, витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн та судовий збір у розмірі 640 грн. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2021 року позовні вимоги позивача задоволено. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 17 509,69 грн на відшкодування майнової шкоди. Вирішено питання щодо судових витрат. З даним рішенням суду Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області не погодилася та подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 відповідно до ст. 360 ЦПК України подала відзив, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення суду без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. ДП «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування матеріальної шкоди своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалося. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що факт ДТП на 445 км. дороги Н-08 Бориспіль-Запоріжжя за участі транспортного засобу позивача та завдання такому транспортному засобі механічних пошкоджень не заперечується відповідачем. Також, вказані факти підтверджуються матеріалами Солонянського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, серед яких є висновок службової перевірки та схема ДТП із відображеною на ній вибоїною (глибиною 11 см.) та описом пошкоджень транспортного засобу. Встановлено, що із відповіді Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області від 06.04.2017 №1-11/648 вбачається, що ділянка автомобільної дороги Н-08 «Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя» перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, позначка км 445 знаходиться в зоні відповідальності Служби. Крім того, суд встановив, що згідно висновку експерта ОСОБА_3 вартість матеріального збитку завданого пошкодженням ТЗ «Mersedes-benz», номерний знак НОМЕР_1 становить 16 109,69 грн та згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 15.05.2017 року за визначення вартості завданої шкоди позивачем сплачено 1 400 грн. Встановлено, що про огляд транспортного засобу повідомлявся відповідач та позивачем 27.07.2017 надсилалась відповідачу вимога про відшкодування шкоди в сумі 17 509,69 грн, натомість доказів реагування на вимогу не надано. Із ухвали слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.11.2017 у справі №182/6687/17 та протоколу обшуку від 24.11.2017 вбачається вилучення у відповідача фінансово-господарських документів щодо взаємовідносин з ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» згідно опису. Опис не надано. Також, судом встановлено, що відповідачем долучено дефектний акт на предмет виконання робіт по експлуатаційному утриманні автодоріг в березні 2017 року, у якому вказано Н-08 автодорога Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, км 414+377- км. 450+455 - аварійний ямковий ремонт. Дата складення такого акту та строк виконання робіт не вказано. Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на обгрунтованість позовних вимог, зокрема на те, що позивачем доведено факт завдання шкоди у зв`язку з неякісним дорожнім покриттям автомобільної дороги, котра перебуває у віданні Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області; належних та допустимих доказів протилежного відповідачем суду не надано. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазначала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що автомобільна дорога це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного, безперервного та зручного руху транспортних засобів. Нормами статей 14, 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху. Згідно зі статтею 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. За змістом статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне керування автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої направляється й координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади в області транспорту і який має свої органи керування на місцях. Основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, забезпечення сталого функціювання автомобільних доріг загального користування державного значення; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами (пункти 2, 4 статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги»). Відповідно п.2 ст. 19 зазначеного закону, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами. Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, у тому числі, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Ст. 21 ЗУ «Про автомобільні дороги» визначено, що органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом; санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення. Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що 11.02.2017 між Службою автомобільних доріг у Дніпропетровській області та ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було укладено договір №ЕУд-4, за умовами якого Виконавець зобов`язується у порядку та на умовах визначених цим договором надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Дніпропетровській області протяжністю- 2994,4км, тому саме виконавець має нести матеріальну відповідальність за збереження наданих послуг, наслідки їх пошкодження або знищення до моменту прийняття послуг Замовником та вданому випадку майнову шкоду позивачу має відшкодовувати ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області є неналежним відповідачем. Однак, колегія суддів відхиляє доводи апелянта та погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки договір за яким відповідач передав обов`язок по утриманню автомобільної дороги суду не надано, та не надано і доказів неможливості отримати відповідний договір чи його копію, а долучений дефектний акт не містить дати складення та строку виконаних робіт, та не підтверджує коли саме ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» уповноважили на виконання робіт та коли саме такі роботи мали бути виконані. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того що наявний на автомобільній дорозі дорожній знаку 1.12 «Вибоїна» із табличкою 7.2.1 «Зона дії» спростовується схемою ДТП та непритягнення працівників відповідача до адміністративної відповідальності за неналежне утримання автомобільної дороги не свідчить про відсутність відповідальності відшкодувати шкоду. Таким чином, встановивши, що позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між ними, що призвело до пошкодження транспортного засобу позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку, з приводу того, що Служба автомобільних доріг є належним відповідачем у справі та завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі 17 509,69 грн, з урахуванням понесених позивачем витрат за проведення експертизи. Тому, безпідставними є посилання апелянта на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з вини відповідача, оскільки останній не спростував це належними та допустимими доказами. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішення. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова