Постанова 4811 № 450/3185/20

Справа № 450/3185/20 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б. Провадження № 22-ц/811/3303/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Івасюти М.В. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: у вересні 2020 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації, про відібрання в ОСОБА_1 дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути її батькові, ОСОБА_3 . У жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. В обґрунтування заяви покликається на те, що ОСОБА_1 , користуючись довірою його доньки, забрала її зі школи та незаконно її утримує, позбавила її можливості відвідувати школу та жити і спілкуватися з батьком, що може негативно відобразитися на психологічному стані дитини, яка і так втратила матір. Стверджує, що відповідачка протиправно, поза його волею, та всупереч інтересам дітей, відібрала їх у батька та переховує їх, не дозволяє їм зустрічатися та спілкуватися з батьком, через що у нього виникають побоювання, що ОСОБА_1 , навіть у випадку вирішення спору на його користь, не захоче добровільно повернути дітей. Зазначає, що у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Вважає, що вжиття заходів забезпечення позову гарантуватиме охорону інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, що забезпечить позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на його користь, та запобігатиме можливим труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. З наведених підстав просить покласти на ОСОБА_1 обов`язок надавати ОСОБА_3 можливість безперешкодного спілкування, забезпечення виховання малолітніх доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; визначити проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 до остаточного вирішення справи. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що наявність забезпечення позову шляхом покладення обов`язків на ОСОБА_1 , надасть йому можливість хоча б бачитися з дітьми, спілкуватися та виконувати свої батьківські обов`язки, і таке забезпечення позову не слід вважати вирішенням спору по суті. Зазначає, що відновлення відносин та контакту з малолітніми дітьми відповідатиме інтересам дітей та повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі заборонити дітям зустрічатися з батьком. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку небажання відповідача повернути йому дітей навіть у разі ухвалення рішення на його користь. Оскільки розгляд справи по суті в суді може здійснюватися протягом тривалого часу, а пропуск занять в школі матиме негативні наслідки для дитини, а тому суперечить її інтересам. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю. Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а задоволення заяви про забезпечення позову вирішить спір по суті без її розгляду судом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду. Стаття 149 чинного ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Стаття 150 ЦПК України передбачає види забезпечення позову. Пунктом 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч. 2 ст. 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Відповідно до роз`яснень п. п. 1, 4 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п.4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як вбачається з виділених матеріалів справи, між сторонами дійсно існує спір з приводу визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає разом з відповідачем, ОСОБА_1 , яка є її бабцею. Довідкою № 884 від 02 вересня 2020 року, виданою Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, підтверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив відібрати в ОСОБА_1 малолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути її батькові, ОСОБА_3 . Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач просив забезпечити позов шляхом покладення на ОСОБА_1 обов`язку надавати ОСОБА_3 можливість безперешкодного спілкування, забезпечення виховання малолітніх доньок, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , визначення проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 до остаточного вирішення справи по суті. Аналізуючи зміст позовних вимог, а також вимоги заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, слід дійти висновку про те, що позовними вимогами ОСОБА_3 є відібрання в ОСОБА_1 дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути її батькові, ОСОБА_3 , тобто, позовні вимоги стосуються лише дитини ОСОБА_4 , в той час як в заяві про забезпечення позову ОСОБА_3 просить забезпечити позов щодо обох малолітніх дітей, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов до вірного та обгрунтованого висновку, що заходи забезпечення позову, які просив вжити заявник, за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог про відібрання дітей та повернення їх батькові без вирішення спору по суті, що відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається при вирішенні питання про забезпечення позову. Крім цього, Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради, як органом опіки та піклування, надано висновок органу опіки та піклування про розв`язання спору від 15 квітня 2021 року № 260001-вих-30821, згідно з яким Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, як органом опіки та піклування, вважає за недоцільне відібрати в ОСОБА_1 малолітніх внуків, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що викликає сумнів в тому, що забезпечення позову відповідатиме якнайкращим інтересам дітей, що суд вважає основним при вирішенні питання про забезпечення позову в даній справі. Доводи апелянта про те, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті матиме негативні наслідки для дітей, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , спростовуються висновком органу опіки та піклування про розв`язання спору від 15 квітня 2021 року № 260001-вих-30821. Апелянт, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а доведення саме цих обставин може бути підставою для забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 26 серпня 2021 року. Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Ванівський О.М. Цяцяк Р.П.