Постанова Львівський апеляційний суд № 450/3185/20

Справа № 450/3185/20 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б. Провадження № 22-ц/811/1714/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В. секретар : Іванова О.О. З участю: позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та її представника -адвоката Жукровського Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 450/3185/20 за апеляційними скаргами представників ОСОБА_2 : адвоката Жукровського Ярослава Івановича та адвоката Астаповича Олександра Вікторовича на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Львівська районна державна адміністрація Львівської області, Відділ "Служби у справах дітей" Личаківського району про відібрання в ОСОБА_2 , дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та повернення їх батькові ОСОБА_1 ,- в с т а н о в и в : 23 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Львівська районна державна адміністрація Львівської області, Відділ "Служби у справах дітей" Личаківського району про відібрання в ОСОБА_2 , дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та повернення їх батькові ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є батьком малолітніх доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Після смерті його дружини, ОСОБА_5 , є єдиним законним опікуном своїх дітей. До смерті дружини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони всією сім`єю проживали разом в будинку матері дружини ОСОБА_2 , що знаходиться на АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_5 , позивач вирішив переїхати та проживати з дітьми за своїм зареєстрованим місцем проживання в АДРЕСА_2 ., де проживає його мати. Про своє рішення, позивач повідомив відповідачку, та хотів забрати молодшу доньку ОСОБА_6 , так як, старша після смерті дружини була в бабусі (його матері). Натомість, відповідачка відмовилася віддати позивачу його дитину, не впустила до будинку до вони всі разом проживали, не дала змогу забрати дитячі речі. Позивач неодноразово звертався до відповідачки, щоб вона добровільно повернула доньку ОСОБА_6 , але вона категорично відмовилась, тим більше намагалася викрасти зі школи старшу доньку ОСОБА_7 . Такі дії ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є неприпустимими, вони суперечать закону та принципам моралі. Крім того, дії ОСОБА_2 щодо утримання дітей, не надання їм можливості жити та спілкуватися з батьком, травмують психіку дітей, які і так недавно втратили матір. Також, вона чинить психологічний тиск на дітей, намагається налаштувати дітей, проти батька. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2022 року позов задоволено. Вирішено відібрати в ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та повернути батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вирішено питання судових витрат. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - адвокат Астапович Олександр Вікторович. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним,постановлене з неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Судом надано невірну оцінку довідкам від 19.10.2020 психолога КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» та Висновку амбулаторної судово-психологічної експертизи від 08.02.2021. Згідно вказаних довідок рекомендовано забезпечити дітям адекватні, спокійні умовипроживання там, де діти відчувають себе в безпеці і з тими людьми, до яких вони відчуваютьемоційну прив`язаність та прихильність: в даному випадку це бабуся по материнській лінії, тітка та сестра. Вказує, що відповідач ніколи не заперечувала необхідності участі Позивача у вихованні дітей. Проте, вказує, що Позивач не спроможний надати дітям належного виховання, оскільки немає ні часу на це, ні бажання займатись дітьми. Він ніколи не займався вихованням дітей. До цього часу він не налагодив емоційного контакту з дітьми, діти не бажають проводити з ним час. Суд першої інстанції не врахував, що на даний час спільне проживання малолітніх дітей зі своїм батьком на нестабільній для дітей території буде мати психотравмуючий ефект, що не є в інтересах дітей. Позивач не цікавиться освітнім процесом своїх дітей, окрім формального влаштування старшої доньки до нової школи у вересні 2020 року, він жодного разу не зробив із своїми дітьми домашнього завдання, нічого нового дітей не навчив чи іншим чином сприяв засвоєнню нових знань. Окрім того орган опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради надав висновок про недоцільність відібрання дітей у Відповідачки та передання їх Позивачу. Висновок органу базувався на обстеженні житлових умов, що забезпечуються Позивачем і Відповідачкою, висновках практичного психолога, взаємовідносини з дітьми, думці дітей, доходах позивача. Вважає, що суд першої інстанції надав невірну оцінку висновку органу опіки та піклування та безпідставно не взяв його до уваги при розв`язанні спору. З огляду на вище наведене просить скасувати рішення суду та відмовити в позові. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - адвокат Жукровський Ярослав Іванович. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконним,ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права Вказує, що малолітні діти не мали жодного бажання та наміру йти проживати до батька. Психолог та судовий експерт однозначно встановили негативний вплив батька на дітей,застосування ним насильства по відношенню до дітей,ведення аморального способу життя та зловживання спиртними напоями. Умови проживання дітей у відповідача є значно кращі чим умови у батька. Позивач проживає в однокімнатній квартирі площею 16 кв.м.,де окрім нього проживають і зареєстровані 4 особи. Окрім того, позивач не брав участі у вихованні дітей, не цікавився їх психологічним та моральним розвитком. Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким в позові відмовити. Відповідно до ст.360 ЦПК України відзив на апеляційні скарги не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_2 та її представника - адвоката Жукровського Я.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення. Судом встановлено такі обставини. Позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.08.2020 року (Том 1 арк. 12) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 27.08.2020 року.(том 1 арк. 13). Мати дітей ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 27.08.2020 року (Том 1 арк. 13). До дня смерті ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та їх діти ОСОБА_4 , ОСОБА_3 проживали у будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 разом з відповідачкою ОСОБА_2 . Згідно з довідкою Лисиничівської сільської ради №884 від 02 вересня 2020 року діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані за вказаною адресою, будинок є приватною власністю ОСОБА_2 (а.с.14). ОСОБА_2 (відповідач) є мамою ОСОБА_5 та бабою ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Батько дітей, після смерті дружини вирішив змінити місце свого проживання та місце проживання своїх дітей та переїхати проживати за своїм зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 . З метою відібрання дітей у відповідача позивач звертався в органи поліції та Службу у справах дітей, однак отримував відповіді про необхідність звернення з позовом до суду. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації від 260001-вих. 30821 від 15.04.2021 року про розв`язання спору, виходячи з інтересів та віку дітей, з метою забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий і духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя, Личаківська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за недоцільне відібрати в ОСОБА_2 , малолітніх внуків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (Том 2 арк. 21-24). Задовольняючи позов про повернення дітей батькові, суд першої інстанції виходив з вимог передбачених ст. 163 СК України, якою визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. На думку суду, проживання дітей з батьком забнзпечиьь найкращі інтереси дітей. Однак дослідивши всі обставини даної справи, апеляційий суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки такий суперечить інтересам дітей та їх волі. Відповідно до ч.3 ст.163 СК України суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам. У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789- XII (далі - Конвенція про права дитини), зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року § 54). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року § 100). При розгляді позовів батьків про передачу їм дитини іншими особами, від яких вони мають право вимагати її повернення, суд бере до уваги зокрема можливість батьків забезпечити належне виховання дитини, характер їхніх взаємовідносин з нею, прихильність дитини до осіб, у яких вона перебуває, й інші конкретні обставини справи. При цьому суд враховує, хто з зацікавлених осіб виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожної з осіб, особисті якості сторін, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані однієї з осіб сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. У будь-якому випадку суд повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам малолітньої дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що діти з народження зареєстровані та проживають у будинку бабусі, вони звикли до людей, які їх оточують, тобто там їм комфортно, спокійно і безпечено. Там у них є своя кімната, особистий простір до якого вони звикли. Зазначене стверджується як висновками психологів, які наявні в матеріалах справи (а.с.139,140 т.1), висновком органу опіки і піклування про розв`язання даного спору від 15.04.2021 року №260001-вих-30821, так і думкою самих дітей, які зазначили, що хочуть проживати у бабусі, яка була заслухана судом, однак не врахована. Натомість квартира де зареєстрований і проживає позивач та хоче щоб з ним проживали його діти ОСОБА_7 та ОСОБА_6 складається лише з 1 кімнати житловою площею 16,90 кв.м. У даній квартирі зареєстровані та проживають, крім позивача, ще троє осіб (а.с.152). Переїзд дітей до батька поставить їх у незвичне становище, вони змушені будуть звикати до нових умов проживання і навчання, також до людей та дітей, які їх будуть оточувати, що може негативно вплинути на їх емоційний стан, який після смерті матері і так є нестійким. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок органу опіки та піклування , яким встановлено недоцільність відібрання дітей в ОСОБА_2 , а також не враховано обставини встановлені у даній справі, що проживання дітей у звичному їм місці, з людьми до яких вони прихильні, забезпечить їм спокій та впевненість. Натомість переїзд до батька та зміна школи проти волі дітей спричинить у них переживання та негативно вплине на їх емоційний стан. Втручання у право на повагу до сімейного життя не є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно (а) здійснено згідно із законом, (б) відповідає одній чи кільком законним цілям, що визначені пунктом 2 статті 8 Конвенції, (в) є необхідними у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей. Психологом Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» клініки психічного здоров`я дітей, підлітків та молоді ОСОБА_9 від 19.10.2020 року, про обстеження ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , рекомендовано забезпечити дітям адекватні, спокійні умови проживання там, де діти відчувають себе в безпеці і з тими людьми, до яких вони відчувають емоційну прив`язаність та прихильність : в даному випадку це бабуся по материнській лінії, тітка та сестра. (Том 1 арк. 139, 140). Відповідно до висновку амбулаторної судово-психологічної експертизи № 04/к від 08.02.2021 року, малолітня ОСОБА_4 , зазнала психологічних та психічних страждань через втрату матері, тому в даний час їй необхідний спокій та багато люблячих людей на стабільній території, власне там де вона проживає на даний час, у бабусі ОСОБА_2 та відвідувати школу. Участь батька у вихованні дитини має бути обов`язковою, на стабільній для дитини території, а це територія бабусі ОСОБА_2 . У дітей даного індивідуально-психологічно властивості структури особистості знаходяться у процесі формування. Так, як дана психотравмуюча ситуація для малолітньої ОСОБА_4 , може відкласти непоправимий відбиток на формування індивідуально-психологічних особливостей структури особистості. (Том 2 арк. 6-7). Довідки психолога та висновок експерта свідчать про емоційну прихильність дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_10 до бабусі ОСОБА_2 , а проживання дітей з батьком, буде мати негативний вплив на дітей. Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, відповідно до якої держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Встановлені обставини вказують на те, що зміна місця проживання дітей внаслідок відібрання їх від ОСОБА_2 негативно вплине на їх емоційний та психологічний стан, а тому підстав для задоволення даного позову у суду не було. Суд безпідставно вважав, що звичне середовище проживання дітей, прихильне відношення до бабусі та думка дітей не може бути визначальними в цьому питанні. Суд апеляційної інстанції вважає, що в якнайкращих інтерересах дітей слід забезпечити їм комфортні та спокійні умови проживання в оточенні людей до яких вони прихильні. Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що батько має переважне право на проживання з своїми дітьми не врахувавши інтереси дітей, що суперечить наведеним вище нормам закону і практиці Європейського суду з прав людини. Відповідно до п.п.3,4 ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 249 СК України опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389-391 Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги представників ОСОБА_2 : адвоката Жукровського Ярослава Івановича та адвоката Астаповича Олександра Вікторовича задоволити. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2022 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради,- про відібрання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та передачі їх батькові. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 01 грудня 2022 року. Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк