Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/4668/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/4668/21 Номер провадження 22-ц/814/1777/21Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О. Суддів: Абрамова П.С., Чумак О.В. Секретар Яковенко В.С. За участю представника позивача - адв. Ошеки О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення страхового відшкодування. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача В С Т А Н О В И В : Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування визнано неподаною та повернуто позивачу.Роз`яснено позивачу, що він має право повторно звернутися до суду з належно оформленим позовом. Не погодившись із ухвалою місцевого суду, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що за заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», які поширюються на спірні правовідносини. Вказує, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, суддя не вправі вирішувати питання про те, чи є позивач споживачем, правова кваліфікація правовідносин сторін надається та установлюється при розгляді справи по суті, відтак, відповідний висновок місцевого суду є передчасним. У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, у травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з даним позовом до відповідача, в якому прохав ухвалити рішення про захист його прав як споживача страхових послуг, способом стягнення з відповідача ПАТ «СК «Провідна», як страховика і виконавця (надавача) страхових послуг, 551000,00грн страхового відшкодування за договором Добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6765198/1702/20 від 17.03.2020 року по страховому випадку (страховий ризик - пошкодження, знищення транспортного засобу - ДТП), який стався 30.09.2020 року близько 22год 10хв на 4км автодороги Полтава - Гожули - Чорноглазівка, з застрахованим відповідачем за вказаним договором належним позивачу автомобілем Volvo S60, д.н.з. НОМЕР_1 . Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Провідна» про захист прав споживача, стягнення страхового відшкодування, залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк в п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали суду для виправлення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви, а саме: подання до суду позову, який відповідає вимогам ст.119 ЦПК України та надання доказів про сплату судового збору відповідно до кількості та змісту заявлених позовних вимог. В подальшому, як зазначено вище, місцевим судом було постановлено оскаржувану ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви (а.с.59). Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив із того, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу. Проте, такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам та не ґрунтується на законі, виходячи з наступного. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви містить стаття 175 ЦПК України, згідно з якою у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому, позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. За змістом ст.ст.13,175 ЦПК України позивач (заявник) на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Як убачається з аналізу змісту ухвал місцевого суду від 25.05.2021 року та від 14.06.2021 року, підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху та в подальшому її повернення, стало не подання позивачем документів, що підтверджують сплату ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, оскільки спір виник з договірних відносин, а тому норми ЗУ Про захист прав споживачів» не підлягають до застосування, на підставі чого місцевим суд прийшов до висновку, що судовий збір підлягає сплаті. Проте, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було подано до місцевого суду позов для захисту його прав як споживача страхових послуг, правовим обгрунтуванням вимог було, зокрема, посилання на ЗУ «Про захист прав споживачів». Разом із тим, позивач посилається на ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», як на підставу звільнення його від сплати судового збору. Відповідно до положень преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до пункту 22 статті 1 вказаного Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Закон України «Про страхування» регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Відповідно до п.1 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. З наведеного вбачається, що питання оцінки обґрунтованості позову вирішується судом на наступних етапах судового розгляду, та, у разі висновку суду про його необґрунтованість, він може бути залишений без задоволення. Тобто, суд не вправі з цих підстав залишити позовну заяву без руху та повертати заявнику. Відтак, оскільки у силу частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, місцевий суд дійшов помилкового висновку про стягнення з нього судового збору. У свою чергу, постановляючи ухвалу про повернення заяви позивачу, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального законодавства. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція) визначено право людини надоступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь- якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії»). Крім того, ЄСПЛ у пункті 35 рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії», у пункті 32 рішення від ЗО травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а практичних та ефективних. Відтак, відповідно до вищевикладеного, при постановленні ухвали про залишення позову без руху, а в подальшому повертаючи позовну заяву на підставі ст.185 ЦПК України місцевий суд не врахував всіх вказаних обставин, та безпідставно залишив заяву без руху як таку, що не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, після чого передчасно та за відсутності законних підстав, постановив ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернув її позивачу. Оскільки ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, суд приходить до висновку про її скасування та направлення матеріалів позову до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Відповідно до п.6 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ч.1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Також, 12.07.2021 року позивач звернувся з письмовою заявою, в якій зазначив, що, протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у даній справі ним буде подано докази про розмір витрат на правничу допомогу. Разом із тим колегія суддів звертає увагу позивача, що питання щодо розподілу, відшкодування судових витрат вирішується при розгляді справи по суті (п.2 ч.5 ст.265 ЦПК), а судом апеляційної інстанції-при перегляді остаточного рішення по справі (п д п. в п.4 ч.1 ст.382 ЦПК), у той час, як оскаржувана ухвала є проміжним процесуальним документом. Керуючись ст.ст.368, п.6 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ч.1 ст.379, ст.ст.382,383,384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 14 червня 2021 року, - скасувати. Направити справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення страхового відшкодування, - для продовження розгляду до Октябрського районного суду м. Полтави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ П.С. Абрамов О.В. Чумак Повний текст постанови виготовлено 27.08.2021 року.