Постанова 4824 № 757/38681/20-ц

Постанова Іменем України 06 липня 2021 року м. Київ провадження № 22-ц/824/9569/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О.В., Кравець В.А., за участю секретаря Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 16 січня 2021 року про залишення позовної заяви без руху в частині визначеного розміру судового збору у цивільній справі №757/38681/20-ц Солом'янського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПОЗИКА", треті особи: Приватне акціонерне товариство "КИЇВСТАР", Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних, В С Т А Н О В И В: В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом. Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 січня 2021 року позов залишено без руху, в тому числі з підстав не надання доказів сплати судового збору. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивачка, діючи через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду в частині визначення розміру судового збору є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Як на підставу скасування ухвали суду посилалася на те, що позовна заява стосується її порушених прав, як споживача, а тому на підставі ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" вона звільняється від сплати судового збору. Однак, суд вказаного не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без руху з підстав не надання доказів сплати судового збору. За наведених обставин, просила скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 16 січня 2021 року про залишення позову без руху в частині визначення розміру судового збору та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Позивачка та її представник ОСОБА_2 , належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивачки та її представника. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивачка в серпні 2020 року звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПОЗИКА" про захист прав споживача, визнання договорів недійсними та захист персональних даних, в якому зазначила, що звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України "Про захист прав споживачів". 16 січня 2021 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, окрім іншого, позивачу необхідно було надати докази сплати судового збору за подання позовної заяви або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Залишаючи позовну заяву без руху, з підстав не надання позивачем доказів сплати судового збору, суд виходив з того, що позивачем не обґрунтовано, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів". Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав. У статті 5 Закону "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Отже, стаття 5 Закону "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав. Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі №761/24881/16-ц. Отже, споживачі, які звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, виходячи із системного аналізу положень Закону України "Про судовий збір" та Закону України "Про захист прав споживачів" звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях судового процесу. Разом з тим, слід враховувати, що у відповідності до положень ст. 175 ЦПК України, позивач, вважаючи себе споживачем певних послуг, повинен викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги у відповідності до вимог Закону України "Про захист прав споживачів", зазначивши при цьому, яке саме його право, як споживача, порушено. Згідно пункту 22 частини статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів"). Таким чином, законодавцем визначено, що споживачем є особа, яка отримує певну послугу у певній сфері. Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, посилалась на те, що вона звернулася до суду за захистом своїх порушених прав, як споживача. В той же час, ОСОБА_1 обґрунтовує в позовній заяві вимоги тим, що на момент подання даного позову з неї вимагають гроші за послуги, яких вона не отримувала, не надавала згоди на їх надання і не укладала договорів з відповідачами. Також в позовній заяві вказувала на те, що відповідачі незаконно володіють та розпоряджаються її персональними даними, у зв'язку з чим вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів. Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на позивачку у даній справі не поширюється дія положення ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", а відтак наявні підстави для сплати судового збору за подання позовної заяви. До того ж, суд правильно зазначив в мотивувальній частині ухвали, що позивачкою не обґрунтовано, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються положеннями Закону України "Про захист прав споживачів". А з позовної заяви вбачається, що позивачка оспорює вчинення правочинів на підставі ст. 203 ЦК України. Апеляційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків суду першої інстанції. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви без руху з підстав не надання доказів сплати судового збору. Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ухвалу без руху в частині визначення розміру судового збору постановлено судом першої інстанції з додержанням вимог закону. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що незважаючи на не виконання позивачкою ухвали суду без руху, зокрема в частині сплати судового збору, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року відкрито провадження у справі (а.с. 121-123). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва про залишення позовної заяви без руху в частині визначеного розміру судового збору від 16 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді О.В. Желепа В.А. Кравець