Постанова 4876 № 904/2104/19 (904/6717/20)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.08.2021 року м.Дніпро Справа № 904/2104/19 (904/6717/20) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Мороза В.Ф., секретар судового засідання Крицька Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2021 (повне рішення складено 12.02.2021, суддя Владимиренко І.В.) у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Дніпропетровській металургійний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кам`янське до акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ про стягнення суму збитків в розмірі 15 004,80 грн ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст і підстави позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам`янське звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 15 004,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем зобов`язань щодо забезпечення схоронності перевезеного вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, у зв`язку з чим позивачу заподіяні збитки. ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2021 у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат суму збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 15 004,80 грн, судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні №59225995, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 15 004,80 грн та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагоні №59225995 сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України. ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська залізниця", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник вказує, що на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці був складений акт №1 про технічний стан вагона №59225995 форми ГУ-106 від 26.03.2020, де було зазначено наступне: "Вантажовідправник перед завантаженням вагону не проконтролював наявність закриття механізму розвантаження на запобіжну закидку". За твердженням відповідача, вантаж було завантажено у вагони вантажовідправником, а, отже, перевірка придатності вагонів №59225995 повинна була здійснюватися ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість". Скаржник вважає, що позивачем не надано належних доказів вартості вантажу. 3.2 Доводи інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін. В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що доводи апелянта про те, що нестача вантажу сталася не з його вини, не заслуговують на увагу, з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували наявність будь-яких зауважень з боку відповідача, як перевізника на адресу ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість", як вантажовідправник при прийнятті спірного вагону №59225995 до перевезення та укладення договору перевезення (накладної №38576195) на станції Скалат Львівської залізниці. Відповідачем не додані документальні докази відмови у прийнятті до перевезення вагону №59225995, навпаки, на думку позивача, укладення договору перевезення підтверджує, що зазначений вагон був підготовлений відправником до перевезення належним чином та прийнятий перевізником без зауважень. Позивач вказує, що факт нестачі за спірним перевезенням вантажу - вапняку для флюсування (фракція 80*120мм, марка С-1) у вагоні №59225995 підтверджений комерційним актом №456404/3/103 від 27.03.2020 складеним на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці, в якому, зокрема, зазначено, що люки розвантажувальні у вагоні зачинені, вагон порожній, на хребтовій балці вагону маються сліди вантажу (вапняк), що перевозився. Відтак, відповідальність відповідача за незбереження вантажу від моменту приймання до моменту видачі позивачу вагону №59225995 підтверджена документально у відповідності до приписів Статуту залізниць України, норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про залізничний транспорт". Щодо підтвердження вартості вантажу, позивач посилається на те, що у відповідності до приписів ст.115 Статуту залізниць України на підтвердження вартості недостачі вантажу позивачем наданий рахунок від 23.03.2021 №371 відправника спірного вагону - ТОВ "Гірничодобувна промисловість", із зазначенням загальної суми, яка підтверджує вартість відправленого вантажу. Отже, відомості про вартість вантажу, які містяться в рахунку від 23.03.2020 № 371 мають безпосереднє відношення до визначення вартості вантажу саме для розрахунку позовних вимог про стягнення вартості недостачі товару, а не лише стосуються відносин позивача та його постачальника за договором поставки №19-1218-02 від 30.12.2019. ІV. Апеляційне провадження 4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.03.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Мороз В.Ф. Розпорядженням керівника апарату суду від 29.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Мороза В.Ф. та відпусткою судді Вечірка І.О. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.03.2021 для вирішення питання про відкриття апеляційного првоадження визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 поновлено акціонерному товаристві "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2021; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; постановлено здійснити у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи. Розпорядженням керівника апарату суду від 03.06.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну суддів Вечірка І.О. та Мороза В.Ф. Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.06.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Мороз В.Ф, Вечірко І.О. Ухвалою апеляційного господарського суду від 03.06.2021 призначено справу до розгляду на 06.07.2021 на 12 годин 20 хвилин У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Кузнецова В.О. на лікарняному, відповідно до п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, розгляд справи № 904/2104/19 (904/5370/20), призначеної на 06 липня 2021 року не відбувся. Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.07.2021 призначено справу до розгляду на 19.08.2021 на 10 годин 30 хвилин. 19.08.2021 у судове засідання з`явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення. 4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами 20.02.2018 між публічним акціонерними товариством "Українська залізниця", яке перейменоване на акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - замовник) укладено договір №10774/ЦТЛ-2018-18-0213-02 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. 30.12.2019 між позивачем - публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимал Трейд» (постачальник) укладений договір поставки № 19-1218-02 за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця ресурси, зокрема вапняк, виробництва Полупанівського філіалу ТОВ «ПК «Гірничодобувна промисловість». На виконання умов договору поставки від 30.12.2019 № 19-1218-02, 23.03.2020 зі станції Скалат Львівської залізниці відправником ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» на адресу ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» за залізничною накладною №38576195 в групі вагонів відправлено вагон № 59225995 з вантажем вапняк для флюсування (навалом, фракція 80*120 мм, марка С-1). В подальшому вагон №59225995 був відчеплений на станції Верхівцево Придніпровської залізниці та відправлений на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці за досильною залізничною накладною № 46934402. 27.03.2020 на станції Верхівцево комісією в складі НВР Пиліпюк, ст. ОВР Єгоров, ВОХР Присвітлий при комісійному огляді та перевірці маси вантажу агентом комерційним Кучаковською Т.Б. складений комерційний акт № 456404/3/103, про те, що "виявилось: люка розвантажувальні у вагоні зачинені, вагон порожній, на хребтовій балці вагону маються сліди вантажу (вапняк), що перевозився. На поверхні кочення двох колісних пар другого візка за напрямком руху маються сліди течі вантажу. Спосіб визначення ваги при відправленні: на вагонних вагах (150т) заводський №

393. По документу: вага брутто не вказана, тара перевірена 22800, нетто 63 150 кг, вантажопід`ємність вагона 65т. При контрольному переважуванні вагона в статичному режимі на справних, перевірених, електронних статичних 150т вагонних вагах залізниці №063, заводський № 021, що пройшли періодичну повірку 27.03.2020 було виявлено: вага брутто 22 800 кг, тара з документа перевірена 22 800 кг, нетто 0 кг, тобто менше ваги вказаної на документі на 63150 кг. При повторному переважуванні вага підтвердилась. Відсутній вантаж в вагон вміститись міг. Вагон в технічному відношенні справний. До подачі на комісійний огляд та повторне контрольне зважування вагон знаходився під безперервним наглядом стрільців СК-4 ст. Верхівцеве. Вагон безпеці руху не загрожує, в такому стані слідує на станцію призначення". 30.03.2020 комісією в складі начальника ДСЗ Сергієнко, працівника станції Лучкіної, представника одержувача Сошнікової встановлено, що при видачі вагону № 59225995 під час перевірки вантажу різниці проти даних комерційного акту № 456404/3/103 не виявлено. 4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши встановлені на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Предметом спору в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, які спричинені у зв`язку з незабезпеченням відповідачем схоронності вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. За змістом статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів. Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Згідно з статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Відповідно до частини другої статті 23 Законом України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Згідно із статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажів. Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Статтею 113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Згідно з абз.1 п.114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Статтею 130 Статуту залізниць України передбачено, що право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Згідно з статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів. Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність. Отже комерційний акт №456404/3\103 від 27.03.2020 є належним доказом, який засвідчує наявність підстав для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення. Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом) , а також "Спосіб визначення маси". При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника. Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України, тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування. Відповідно до п.1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам`яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах. Згідно із статтею 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Судами встановлено, що при перевірці ваги вантажу на залізничній станції був складений комерційний акт №456404/3/103, який за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому є належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній №47668074, фактичній масі вантажу. Відповідно до пп. "а" п.111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Водночас на станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагону та вантажу. Комерційний акт № 456404/3/103 не містить відомостей про те, що вагон №59225995 має технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу. Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини. Відповідачем не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин. Отже, втрата вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне перевезення відповідачем вантажу позивача та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності залізниці. Згідно ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Чинне законодавство у позадоговірних (деліктних) правовідносинах встановлює презумпцію вини залізниці у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо залізницею не буде доведено інше. Разом з тим системний аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту). Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту). У матеріалах справи наявна копія рахунку на оплату від 23.03.2020 №371 відправника товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна промисловість», відповідно до якої вартість 1 тони вантажу - вапняку фракції 80-120мм, марка С-1 складає 240,00грн з ПДВ. За приписами частини другої статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки. Пунктом 5.7 договору поставки № 19-1218-02 від 30.12.2019 встановлений коефіцієнт норми природної втрати в розмірі 1 %. Як свідчать матеріали справи, здійснюючи розрахунок збитків, позивач скористався коефіцієнтом 1 % норми природної втрати вантажу. Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі товару (кам`яного вугілля), колегія суддів вважає його є арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки проведений з урахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу, що відповідно до пункту 27 Правил перевезення вантажів складає 1% від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах. Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні №59225995, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 15 004,80 грн та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, Відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагоні №59225995 сталась не з вини Відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність вини залізниці у нестачі вантажу, оскільки відповідно до ст.111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу вантажу у разі, зокрема, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що недостача вантажу виникла із незалежних від перевізника причин. Комерційний акт №456404/3/103 від 27.03.2020 свідчить про те, що люки розвантажувальні у вагоні зачинені, вагон порожній, на хребтовій балці вагону маються сліди вантажу (вапняк), що перевозився. Отже, у комерційному акті зафіксовано ознаки втрати вантажу під час перевезення. Таким чином, відповідальність за незбереження вантажу покладається на перевізника. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що позивачем не надано належних доказів вартості вантажу. Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, статтею 314 Господарського кодексу України, статтями 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. При визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, необхідно застосовувати норми Статуту залізниць України, якими встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/4345/14). У цій справі документом, який підтверджують вартість втраченого вантажу є рахунок на оплату від 23.03.2020 № 371, в якому зазначена загальна вартість відправленого вантажу. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. 4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін. 4.5. Розподіл судових витрат Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2021 у справі №904/2104/19 (904/6717/20) залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Постанова складена у повному обсязі 27.08.2021. Головуючий суддя В.О. Кузнецов Суддя І.О.Вечірко Суддя В.Ф.Мороз