Постанова 4873 № 910/8657/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" липня 2023 р. Справа№ 910/8657/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Скрипки І.М. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" від імені якої діє Регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 (повний текст підписано28.11.2022) у справі № 910/8657/22 (суддя О.А. Грєхова) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення 125 560, 82 грн. В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 125 560,82 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення вантажу, у зв`язку з чим вагони з вантажем, прибули з недостачею на загальну суму 125 560,82 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/8657/22 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» збитки в розмірі 125 560 грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн. 00 коп. Приймаючи рішення, суд дійшов висновків, що позивачем доведено факт недостачі вантажу, який перевозився у залізничних вагонах та наявність в діях відповідача усіх елементів складу господарського правопорушення, а доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано доказів оплати вантажу, та як наслідок, не доведено наявність вини. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі №910/8657/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними. Апелянт зазначає, що позивач надав суду копії довіреностей від 30.05.2021 № 154/ЗЕ/2021, 155/ЗЕ/2021 термін дії яких закінчився 31.12.2021, а довіреність від 31.01.2022 № 76/ЗЕ/2022 дійсна з 01.02.2022. На переконання апелянта, у представників АТ «ДТЕК Західенерго» в період часу з 01.01.2022 по 31.01.2022 були відсутні повноваження на вчинення передавального надпису на накладних № 52985371, 52955309, 52954542, 52957065, 52964392, 52964392, 52966454, 52948320, 52917440, 52909058, 52912573, 52806262, 52802824. Однак суд першої інстанції відхилив зазначені доводи, зазначивши, що ці переступні надписи представниками Бурштинської ТЕС вчинені в період часу з 01.01.2022 по 31.01.2022. Залізниця не погоджується із такими доводами суду, оскільки згідно з цими залізничними накладними, видача вантажу відбулась з 20.01.2022 по 29.01.2022, тобто швидше, ніж ці дати передавальний надпис вчинений не міг бути. Щодо конкретної дати здійснення такого надпису, то такі докази повинні були б подані позивачем, а не залізницею, оскільки сторони є рівними в доказуванні та в правах. Разом з цим в апеляційній скарзі відповідач просив в порядку п. 6 ч. 1 ст. 267 ГПК України витребувати від позивача посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результат аналізу лабораторії, які відповідають Типовій формі УПД-35 "Посвідчення про якість", встановленою "Інструкцією з обліку видобутку рядового вугіллі і готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальним (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України", затвердженого наказом Мінвуглепрому України від 17.09.1996 №466, які містять інформацію щодо % вологості вугілля, що перевозилось за спірними залізничними накладними №№ 52985371, 52955309, 52954542, 52957065, 52964392, 52966454, 52948320, 52917440,52909058, 52912573, 52806262, 52802824. Позиції інших учасників справи. 22.02.2022 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що Законодавство України не містить вимог щодо того, аби переуступний напис повинен був вчинений саме у той час, коли була складена залізнична накладна чи комерційний акт. Надані ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» довіреності підтверджують право вчинення переуступних написів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2021 році та у 2022 році. Крім того, стаття 133 Статуту залізниць України передбачає, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику. Можливість передачі права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній). Вантажоодержувач зробив на залізничних накладних переуступний напис відправнику вантажу - ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на пред`явлення претензії та позову до АТ "Українська залізниця". Переуступний напис засвідчений підписами директора та головного бухгалтера, печаткою підприємства, які мали право іх вчиняти як в 2021 році та і в 2022 році. Також на переконання позивача, під час озрахунку вартості недостачі вантажу, судом першої інстанції обґрунтовано було враховано норми природної втрати для мінерального палива під час перевезення у розмірі 1% маси, зазначеної у перевізних документах, відповідно до Правил видачі вантажів. З урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за спірними залізничними накладними було вугілля кам`яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цієї накладної, у вугіллі кам`яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1 % від маси вантажу при розрахунку збитків. Щодо ненадання доказів сплати вантажоодержувачем вартості вантажу, позивач зазначає, що Статут залізниць України не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу. Крім того, з урахуванням положень Цивільного, Господарського кодексів України щодо перевезення вантажу, Статуту залізниць України, встановлена презумпція вини перевізника. Тобто, АТ «Укрзалізниця» відповідає за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до моменту видачі вантажоотримувачу, якщо тільки не доведе, що втрата чи недостача вантажу виникли не з її вини. При цьому в основі покладення відповідальності на перевізника знаходиться сам факт втрати чи недостачі вантажу з вини Перевізника, але не доведення Позивачем наявності в нього збитків. Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду. В апеляційній скарзі відповідач заявив клопотання у якому просив апеляційний господарський суд в порядку п. 6 ч. 1 ст. 267 ГПК України витребувати від позивача посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результат аналізу лабораторії, які відповідають Типовій формі УПД-35 "Посвідчення про якість", встановленою "Інструкцією з обліку видобутку рядового вугіллі і готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальним (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України", затвердженого наказом Мінвуглепрому України від 17.09.1996 №466, які містять інформацію щодо % вологості вугілля, що перевозилось за спірними залізничними накладними №№ 52985371, 52955309, 52954542, 52957065, 52964392, 52966454, 52948320, 52917440,52909058, 52912573, 52806262, 52802824. При цьому, відповідач також зазначив, що аналогічне клопотання подавав в ході розгляду справи у суді першої інстанції, однак у задоволенні такого безпідставно відмовлено судом першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За приписами частини 4 статті 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (п. 2). Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що витребування доказів є правом, а не обов`язком суду. З даного клопотання вбачається, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів та не обґрунтував неможливості самостійно подати відповідні докази. Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання. При цьому суд враховує, що оскільки однією з необхідних умов задоволення клопотання про витребування доказів є неможливість самостійно подати необхідні для розгляду справи докази. Обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Окрім цього суд апеляційної інстанції враховує положення ч. 3 ст. 269 ГПК України, у відповідності до якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» відповідно до залізничних накладних №№ 52985371, 52955309, 52954542, 52957065, 52964392, 52966454, 52948320, 52917440 (дос. №№ 52923547, 52923547),52909058, 52912573 (дос. № 52929395), 52806262 (дос. №№ 361175651, 52828464, 361175651, 52828464), 52802824 (дос. №№ 52827508, 47452412) було відправлено кам`яне вугілля марги Г, зокрема вагонами №№ 6352216, 62257662, 56925449, 62523022, 56229271, 56040934, 60460433, 62200852, 56737786, 56036767, 53138269, 62007422, 53522785, 60031200, 60519956, 56954183, 56394406, 67792044, 61077749, 55341416, 53170080, 56046436, 53054268, 53513537, 61013710, 53501819, 53524583. По прибутті вагонів 6352216, 62257662, 56925449, 62523022, 56229271, 56040934, 60460433, 62200852, 56737786, 56036767, 53138269, 62007422, 53522785, 60031200, 60519956, 56954183, 56394406, 67792044, 61077749, 55341416, 53170080, 56046436, 53054268, 53513537, 61013710, 53501819, 53524583 на станції Нижньодніпровський-вузол Придніпровської залізниці, Покровськ Донецької залізниці та Бурштин Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам`яного вугілля у вагонах, про що складені комерційні акти: - № 388103/62, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 63522916 складає 2800 кг.; - № 388103/37, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 62257662 складає 1550 кг.; - № 388103/38, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56925449 складає 900 кг.; - № 388103/35, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 62523022 складає 1550 кг.; - № 388103/36, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56229271 складає 2350 кг.; - № 388103/53, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56040934 складає 2150 кг.; - № 388103/54, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 60460433 складає 1350 кг.; - № 388103/55, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 62200852 складає 3550 кг.; - № 388103/56, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56737786 складає 1100 кг.; - № 388103/57, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56036767 складає 1000 кг.; - № 388103/58, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53138269 складає 2050 кг.; - № 388103/50, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 62007422 складає 950 кг.; - № 388103/44, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53522785 складає 750 кг.; - № 388103/45, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 60031200 складає 750 кг.; - № 388103/46, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 60519956 складає 850 кг.; - № 388103/47, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56954183 складає 1700 кг.; - № 388103/33, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56394406 складає 1300 кг.; - № 482004/30/39, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 67792044 складає 850 кг.; - № 482004/23/30, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 61077749 складає 1100 кг.; - № 482004/24/31, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 55341416 складає 1550 кг.; - № 482004/25/32, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53170080 складає 750 кг.; - № 482004/25/26, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56046436 складає 900 кг.; - № 482004/22/28, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53054268 складає 4900 кг.; - № 482004/18/18, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53513537 складає 850 кг.; - № 482004/19/19, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 61013710 складає 3350 кг.; - № 482004/20/30, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53501819 складає 4200 кг.; - № 482004/21/21, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53524583 складає 3850 кг. Звертаючись до суду позивач зазначає, що Акціонерне товариство «Українська залізниця», як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку із чим зобов`язаний відшкодувати позивачу, до якого перейшло право вимоги до залізниці згідно переуступних написів, здійснених одержувачем, збитки у розмірі 125 560,82 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних №№ 52985371, 52955309, 52954542, 52957065, 52964392, 52966454, 52948320, 52917440 (дос. №№ 52923547, 52923547),52909058, 52912573 (дос. № 52929395), 52806262 (дос. №№ 361175651, 52828464, 361175651, 52828464), 52802824 (дос. №№ 52827508, 47452412). Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Статтею 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії) (ст. 3 Статуту). Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 ГК України. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу на підставі залізничних накладних накладних №№ 52985371, 52955309, 52954542, 52957065, 52964392, 52966454, 52948320, 52917440 (дос. №№ 52923547, 52923547),52909058, 52912573 (дос. № 52929395), 52806262 (дос. №№ 361175651, 52828464, 361175651, 52828464), 52802824 (дос. №№ 52827508, 47452412). Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів. Відповідно до ст. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1454 від 01.12.2008, передбачено, що вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування. Відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам`яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах. Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Згідно з п. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273/96-ВР (далі - Закон № 273/96-ВР) залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Статтею 23 Закону № 273/96-ВР передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Згідно з ст. 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин. Згідно ст. 26 Закону № 273/96-ВР обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України. У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Відповідно до п. п. 2, 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність. Як встановлено вище, при прибутті вагонів на станцію залізницею проведено комісійні переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає масі, вказаній у залізничних накладних. Відповідно до п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 568/6856, згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації або уповноваженій особі засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: «Право на пред`явлення претензії та позову передано» (найменування організації). Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства. Передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником або одержувачем уповноваженій особі, яка виступає від їх імені, засвідчується довіреністю, оформленою згідно з чинним законодавством. Із залізничних накладних №№ 52985371, 52955309, 52954542, 52957065, 52964392, 52966454, 52948320, 52917440 (дос. №№ 52923547, 52923547),52909058, 52912573 (дос. № 52929395), 52806262 (дос. №№ 361175651, 52828464, 361175651, 52828464), 52802824 (дос. №№ 52827508, 47452412) вбачається, що директором та головним бухгалтером ТОВ «ДТЕК Бурштинська ТЕС» здійснено переуступні написи, відповідно до яких право на пред`явлення, зокрема позовів у зв`язку з нестачею вантажу передано ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ». В свою чергу, посилання відповідача на відсутність у представників АТ «ДТЕК Західенерго» в період часу з 01.01.2022 по 31.01.2022 повноважень на вчинення передавального напису, судом до уваги не приймаються, оскільки жодних доказів вчинення переуступних написів саме у визначений відповідачем часовий проміжок, матеріали справи не містять. При цьому, ні Статутом залізниць України, ні Правилами заявлення та розгляду претензій не передбачено проставлення дати вчинення переуступного напису. Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами: - № 388103/62, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 63522916 складає 2800 кг.; - № 388103/37, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 62257662 складає 1550 кг.; - № 388103/38, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56925449 складає 900 кг.; - № 388103/35, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 62523022 складає 1550 кг.; - № 388103/36, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56229271 складає 2350 кг.; - № 388103/53, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56040934 складає 2150 кг.; - № 388103/54, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 60460433 складає 1350 кг.; - № 388103/55, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 62200852 складає 3550 кг.; - № 388103/56, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56737786 складає 1100 кг.; - № 388103/57, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56036767 складає 1000 кг.; - № 388103/58, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53138269 складає 2050 кг.; - № 388103/50, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 62007422 складає 950 кг.; - № 388103/44, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53522785 складає 750 кг.; - № 388103/45, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 60031200 складає 750 кг.; - № 388103/46, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 60519956 складає 850 кг.; - № 388103/47, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56954183 складає 1700 кг.; - № 388103/33, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56394406 складає 1300 кг.; - № 482004/30/39, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 67792044 складає 850 кг.; - № 482004/23/30, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 61077749 складає 1100 кг.; - № 482004/24/31, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 55341416 складає 1550 кг.; - № 482004/25/32, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53170080 складає 750 кг.; - № 482004/25/26, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 56046436 складає 900 кг.; - № 482004/22/28, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53054268 складає 4900 кг.; - № 482004/18/18, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53513537 складає 850 кг.; - № 482004/19/19, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 61013710 складає 3350 кг.; - № 482004/20/30, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53501819 складає 4200 кг.; - № 482004/21/21, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53524583 складає 3850 кг. Вищевказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у залізничних накладних, фактичній масі вантажу. Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: - від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; - від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки. Матеріалами справи підтверджено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам`яне марки Г-газове, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України № 163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом. З урахуванням вищевикладеного, фактична нестача вантажу у вагоні № 63522916 становить 2,102 т., у вагоні № 62257662 становить 0,8520 т., у вагоні № 56925449 становить 0,21 т., у вагоні № 62523022 становить 0,85 т., у вагоні № 56229271 становить 1,66 т., у вагоні № 56040934 становить 1,46 т., у вагоні № 60460433 становить 0,65 т., у вагоні №62200852 становить 2,852 т., у вагоні № 56737786 становить 0,392 т., у вагоні № 56036767 становить 0,312 т., у вагоні № 53138269 становить 1,352 т., у вагоні № 62007422 становить 0,25 т., у вагоні № 53522785 становить 0,06 т., у вагоні № 60031200 становить 0,05 т., у вагоні № 60519956 становить 0,15 т., у вагоні № 56954183 становить 1,01 т., у вагоні № 56394406 становить 0,61 т., у вагоні № 67792044 становить 0,16 т., у вагоні № 61077749 становить 0,403 т., у вагоні № 55341416 становить 0,852 т., у вагоні № 53170080 становить 0,05 т., у вагоні № 56046436 становить 0,2 т., у вагоні № 53054268 становить 4,2 т., у вагоні № 53513537 становить 0,16 т., у вагоні № 61013710 становить 2,65 т., у вагоні № 53501819 становить 3,51 т., у вагоні № 53524583 становить 3,162 т. Стосовно підтвердження дійсної вартості втраченого вантажу, колегія зазначає наступне. Згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і пунктами 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку. В матеріалах справи наявні довідки вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю - ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ», відповідно до яких, вартість вугілля у вагонах за залізничною накладною № 52917440 становить 4662,56 грн., за залізничною накладною № 52909058 - 4 238,30 грн., за залізничною накладною № 52912573 - 4 231,38 грн., за залізничною накладною № 52806262 - 4 336,04 грн., за залізничною накладною № 52802824 - 4 288,91 грн., за залізничною накладною № 52985371 - 4 091,69 грн., за залізничною накладною № 52955309 - 3 779,88 грн., за залізничною накладною № 52954542 - 3 779,88 грн., за залізничною накладною № 52957065 - 3 591,32 грн., за залізничною накладною № 52964392 - 4 209,32 грн., за залізничною накладною № 52966454 - 4 091,27 грн., за залізничною накладною № 52948320 - 4 065,31 грн., Враховуючи ч. 2 ст. 623 ЦК України, ст. 314 ГК України, а також ст. 115 Статуту залізниць України, надані позивачем довідки вантажовідправника, в яких визначена вартість однієї тони вантажу, відправленого згідно вищевказаних накладних, є належним підтвердженням вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, а відтак, розмір збитків є підтвердженим відповідно до вимог законодавства, у зв`язку з чим, заперечення апелянта, що позивачем не надано доказів оплати вантажу та як наслідок не доведено наявність шкоди є необґрунтованими. Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 125 560,82 грн. Під час розгляду справи судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, який перевозився у вагонах, завданих збитків - нестачі товару вартістю на загальну суму 125 560, 82 грн., а причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вищезазначених вагонах сталась не з вини залізниці. З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку відшкодувати вартість нестачі вантажу, суд першої інстанції дійшов юридичного правильного висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 125 560, 82 грн. вартості недостачі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/8657/22. Судові витрати Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/8657/22 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/8657/22 залишити без змін. Матеріали справи №910/8657/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська І.М. Скрипка