Постанова Київський апеляційний суд № 367/1649/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 367/1649/21 Головуючий у суді першої інстанції - Мерзлий Л.В. Номер провадження № 22-ц/824/10579/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ірпінської міської ради, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Нельзін Максим Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання договору припиненим, скасування рішення та визнання права власності, - ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору припиненим, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання права власності, відповідно до якого просила визнати договір комісії від 12 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припиненим виконанням, проведеним належним чином; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21241399 від 12 травня 2015 року 17:23:45, приватний нотаріус Нельзін М.С., Ірпінський міський нотаріальний округ, Київська область на об`єкт нерухомого майна: квартиру загальна площа 44,6 кв.м., житлова 17,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 450198932109 за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 9633590; визнати за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру на підставі договору комісії від 12 травня 2015 року; визнати недійсним договір іпотеки від 25 серпня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., серія та номер 5472; припинити обтяження речових прав, номер запису про обтяження 37883673, дата та час державної реєстрації 25 серпня 2020 року 12:21:43 державний реєстратор приватний нотаріус Гамаль І.М., Київський міський нотаріальний округ. У квітні 2021 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Зоріна О.В. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову та просила заборонити державним реєстраторам вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно спірного нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири, загальна площа (кв.м): 44,6, житлова площа (кв.м.) 17,3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 450198932109, у тому числі, але не виключно, відомості про набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, зміну або припинення іпотеки, відомостей про наступну іпотеку. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник позивача вказувала, що зі змісту позовних вимог вбачається, що між сторонами існує спір про право на нерухоме майно - квартиру, право власності на яку зареєстровано на відповідача ОСОБА_1 . Окрім того, оспорюється дійсність іпотечного договору, сторонами якого є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , об`єктом оспорюваного іпотечного договору є спірне нерухоме майно. Вказувала, що за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актуальним є запис про іпотеку: № 37883782 від 25 серпня 2020 року, підстава: договір іпотеки серія та номер 5472, виданий 25 серпня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. Строк виконання основного зобов`язання 25 серпня 2021 року. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2021 року заяву представника ОСОБА_2 - Зоріної О.В. про забезпечення позову задоволено. Заборонено державним реєстраторам, відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно спірного нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири, загальна площа (кв.м): 44,6, житлова площа (кв.м.) 17,3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 450198932109, у тому числі, але не виключно, відомості про набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, зміну або припинення іпотеки, відомостей про наступну іпотеку. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального та матеріального права, а ухвалу прийнято при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, без належної оцінки доказів. Апелянт вказує, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, з яких обставин позивач доходить висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання ймовірного рішення суду про задоволення позовних вимог, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Апелянт вважає, що за таких обставин суд першої інстанції мав повернути таку заяву позивачу на підставі ст. 153 ЦПК України. ОСОБА_1 наголошує, що подання заяви про забезпечення позову можливо лише: до подання позовної заяви; разом із позовною заявою; після відкриття провадження у справі. Однак, стороною позивача не було враховано вказаних вимоги закону, а судом було забезпечено позов, після його подання та перед відкриттям провадження, вважає такі дії недопустимими та вчиненими всупереч чинному процесуальному законодавству. Крім того, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, проте ні заява позивача, ні оскаржувана ухвала суду не містять жодних доводів чи посилань на потенційну можливість виникнення обставин, що можуть утруднити чи призвести до неможливості виконання судового рішення. Саме лише посилання на те, що між сторонами існує спір, не може бути вагомою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2021 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Зоріної О.В. про забезпечення позову відмовити у повному обсязі. 12 липня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - Зоріної О.В. , відповідно до якого не погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважає їх такими, що не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на наступне. Так, представник позивача у відзиві вказує, що суд дійшов обґрунтованого висновку про співмірність обраного стороною способу забезпечення позову позовним вимогам, з урахуванням того, що спірне майно обтяжено іпотекою. Зазначає, що відповідно до норм діючого ЦПК України забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи, а норми, на які посилається апелянт, регламентують лише правила визначення підсудності в залежності від моменту звернення з заявою про забезпечення позову, але жодним чином не обмежує право заявника на звернення до суду із відповідною заявою. Представник позивача у справі вважає вимоги позову співмірними із запропонованими заходами забезпеченням позову шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти певні дії, а існуючий між сторонами спір щодо майна є сам по собі достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову. Також вказує, що відсутність в заяві пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову не може бути підставою для повернення заяви про забезпечення позову, оскільки вирішення такого питання не обмежене наявністю чи відсутністю пропозиції заявника. Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_2 - Зоріна О.В. просить апеляційний суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2021 року залишити без змін. При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_5 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Позивачка у справі ОСОБА_2 заперечила, щодо доводів викладених в апеляційній скарзі та просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін. Мотивувала свої заперечення тим, що в разі не забезпечення позову відповідачка у справі ОСОБА_1 , може здійснити перереєстрацію права власності на вказану квартиру за відповідачкою ОСОБА_3 чи іншої особою що в подальшому призведе до неефективності обраного нею способу захисту порушеного права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників, що з`явилися на розгляд вказаної справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, суд першої інстанції, задовольняючи подану заяву про забезпечення позову мотивував своє рішення тим, що згідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири, загальна площа (кв.м): 44,6, житлова площа (кв.м.) 17,3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 450198932109. Крім того, актуальним є запис про іпотеку щодо вказаного майна: № 37883782 від 25 серпня 2020 року, підстава: договір іпотеки серія та номер 5472, виданий 25 серпня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна. Строк виконання основного зобов`язання 25 серпня 2021 року. Сторонами оспорюється дійсність іпотечного договору, сторонами якого є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , об`єктом оспорюваного іпотечного договору є спірне нерухоме майно. Судом також було зазначено, що дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, враховуючи наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов висновку за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову відповідає з наступних підстав. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до положень ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пункту 2 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року вказано, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст.152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз`яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що між сторонами справи виник спір щодо законності реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . В матеріалах справи міститься Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 січня 2021 року, відповідно до якої квартира, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2015 року (а.с.39-40). Із вказаної інформації також вбачається, що спірна квартира перебуває в іпотеці, зокрема, 25 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. було зареєстровано обтяження - заборону на нерухоме майно. Підстава для зазначеної реєстрації - договір іпотеки, серія та номер: 5472, виданий 25 серпня 2020 року, обтяжувач - ОСОБА_3 . Враховуючи зазначені обставини, а також предмет позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову, оскільки позивач просить визнати саме за нею право власності на спірну квартиру, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , проте яка зареєстрована за відповідачем ОСОБА_1 й враховуючи, що остання передала спірне нерухоме майно в іпотеку. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач не мала права подавати вказану заяву про забезпечення позову на вказаній стадії судового процесу, то слід зазначити, що положення статті 149 ЦПК України передбачають, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Таким чином, позивач скористалась своїм правом на подачу відповідної заяви про забезпечення позову, що відповідало вимогам цивільного процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову апеляційним судом оцінюються критично, оскільки у вказаній заяві стороною позивача було наведено підстави для вжиття вказаних заходів забезпечення позову, доводи щодо співмірності заявлених позовних вимог із заходами забезпечення позову, про які просить позивач. Крім того, позивачем також було наголошено на тому, що спірна квартира зареєстрована за відповідачем і перебуває в іпотеці, що також слугувало підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Щодо доводів апелянта про відсутність пропозиції зустрічного забезпечення, то апеляційний суд звертає увагу на наступне. Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову, не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову. Крім цього, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України. Однак, стороною відповідача не було надано доказів існування зазначених підстав. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у її володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, заявлені заходи забезпечення позову в повній мірі відповідають обставинам справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови викладено 25 серпня 2021 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв