Постанова 4814 № 544/815/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 544/815/20 Номер провадження 22-ц/814/1484/21Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ СК «Альфа-Гарант») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином. В обґрунтування позовної заяви вказано, що вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 червня 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, з іспитовим строком 1 рік. 31 липня 2019 року приблизно о 15 год. 38 хв., ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем AUDI-A6 реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався на ділянці з одностороннім рухом на 168 км автошляху Київ-Харків-Довжанський Пирятинського району Полтавської області з боку м. Київ в напрямку м. Харків. Наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу на вищевказаній ділянці автодороги, водій ОСОБА_2 , всупереч правил дорожнього руху, здійснив розворот ліворуч та виїхав на зустрічну смугу руху, не надавши дорогу транспортним засобам, які рухалися по автодорозі Київ-Харків-Довжанський та виїхав на смугу руху водія автомобіля MERCEDES-BENZ С 220, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в напрямку м. Київ, чим створив небезпеку для його руху та допустив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП вчиненим з вини ОСОБА_2 позивачу було заподіяно значну матеріальну та моральну шкоду, яка полягає, зокрема, в пошкодженні належного їй на праві власності автомобіля марки MERCEDES-BENZ С 220 реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно з висновком експерта №1676 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи складеної 27 липня 2019 року, розмір збитку становить 186858,90 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки AUDI-A6 реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в ТОВ СК «Альфа-Гарант» згідно полісу № 5763968. Страхова сума за полісом: 100000,00 грн за шкоду заподіяну майну третіх осіб. У зв`язку з вище викладеним просить стягнути з відповідачів солідарно на її користь матеріальну шкоду в розмірі 100000,00 грн; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 86 858,90 грн за пошкодження належного їй автомобіля та моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТДВ СК «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 86849,12 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. Стягнуто з ТДВ СК «Альфа - Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 99000,00 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 із ТДВ СК «Альфа - Гарант» та ОСОБА_2 , 2868,60 грн у повернення сплаченого судового збору по 1434,30 грн з кожного. В іншій частині позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Апеляційну скаргу подало ТДВ СК «Альфа - Гарант», в якій просить скасувати рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ТДВ СК «Альфа - Гарант» в повному обсязі. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник вказує, що судом першої інстанції не було визначено вартість залишків транспортного засобу після ДТП, що має вагоме значення при вирішенні даної справи, адже відповідно до норм чинного законодавства, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Також позивач не звертався до страховика в порядку Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що в свою чергу позбавило можливості та права страховика оглянути пошкоджений транспортний засіб та визначити розмір збитків. Щодо відзивів на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалою суду повернуто у зв`язку з тим, що відзив був поданий із порушенням вимог статті 360 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 чи його представник не подавали. Позиція учасників справи у суді апеляційної інстанції Представник ТДВ СК «Альфа - Гарант» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Представник ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Проти призначення експертизи також заперечував. Відповідач ОСОБА_2 та його представник із рішенням суду погоджуються, проти задоволення апеляційної скарги заперечували, проти призначення експертизи заперечували.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та не оспорювалося сторонами, що 31 липня 2019 року приблизно о 15 год. 38 хв., відповідач ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем AUDI-A6 реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався на ділянці з одностороннім рухом на 168 км автошляху Київ-Харків-Довжанський Пирятинського району Полтавської області з боку м. Київ в напрямку м. Харків. Наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу на вищевказаній ділянці автодороги, водій ОСОБА_2 , всупереч правил дорожнього руху, здійснив розворот ліворуч та виїхав на зустрічну смугу руху, не надавши дорогу транспортним засобам, які рухалися по автодорозі Київ-Харків-Довжанський та виїхав на смугу руху водія автомобіля MERCEDES-BENZ С 220, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в напрямку м. Київ, чим створив небезпеку для його руху та допустив з ним зіткнення. Відповідає обставинам справи посилання суду першої інстанції, що вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 червня 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого часиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік з іспитовим строком 1 рік (т.1, а.с. 8-17). Тобто, вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не підлягає додатковому доведенню відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України. Сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки MERCEDES-BENZ С 220, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (т. 1, а.с. 18-19). Судом першої інстанції також встановлено, що 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 дізналася, що її транспортний засіб, який вона в кінці червня 2019 року на усній домовленості віддала ОСОБА_3 для проведення ремонтних робіт та яким останній керував без наданого позивачем дозволу, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. В цей же день було подано до чергової частини Шишацького ВП письмову заяву про злочин вчинений з боку ОСОБА_3 щодо незаконного заволодіння транспортним засобом, правова кваліфікація - частина перша статті 190 КК України, про що свідчить витяг з ЄРДР (т. 1, а.с. 140). Із матеріалів справи вбачається, що в рамках кримінального провадження № 12019170290000261 від 01 серпня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_2 було проведено судову автотоварознавчу експертизу. Висновком експерта № 1676 було встановлено, що вартість автомобіля MERCEDES-BENZ С 220, реєстраційний номер НОМЕР_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди 31 липня 2019 року склала 186858,90 грн; вартість відновлювального ремонту, необхідного для усунення пошкоджень автомобіля MERCEDES-BENZ С 220, реєстраційний номер НОМЕР_4 , отриманих у дорожньо-транспортній пригоді 31 липня 2019 року, з урахуванням зносу замінюючи складових автомобіля, що складає 344899,85 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MERCEDES-BENZ С 220, реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на день останньої, складає 186858,90 грн (т. 1, а.с. 20-31). Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача ТДВ СК «Альфа - Гарант» було заявлено клопотання щодо призначення судової автотоварознавчої експертизи для встановлення різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, з метою встановлення вартості залишків пошкодженого автомобіля (після ДТП). Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 371 від 16 січня 2021 року проведеної Полтавським науково - дослідним експертно - криміналістичним центром ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz С 220 CDi Т (Н0202), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 (VIN) станом на 31 липня 2019 року (до дорожньо-транспортної пригоди) складає 186849,12 грн. У зв`язку з відсутності у експерта вихідних даних, вказаних в клопотанні судового експерта (вих. №19/117/2-16904 від 23 листопада 2020 року) відповісти на питання: «Яка дійсна ринкова вартість транспортного засобу «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 (у пошкодженому стані) після дорожньо-транспортної пригоди виходячи з ринкового попиту та вартості реалізації замінюваних запчастин станом на 31 липня 2019 року не виявилося можливим ( т. 1, а.с. 119-123). Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_6 , застрахована ТДВ СК «Київ-Ре» про що свідчить поліс № АО/0126907 від 11 лютого 2019 року (т. 1, а.с. 51). Автомобіль марки AUDI-A6, реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 належить відповідачу ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 43). На момент вчинення злочину відповідальність ОСОБА_2 було застраховано на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ним як власником транспортного засобу та ТДВ СК «Альфа - Гарант»,про що свідчить поліс № АО/5763968 від 23 липня 2019 року (т. 1, а.с. 41). Згідно з полісом про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності при настанні страхового випадку від 23 липня 2019 року серії АО №5763968 страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого та його майну, на суму завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми: 200000,00 грн - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю; 100000,00 грн - за шкоду, заподіяну майну; розмір франшизи 1000,00 грн. Позиція апеляційного суду Щодо безпосереднього звернення до суду У Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» детально регламентовано дії водія, транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто як потерпілого, так і страховика. У пункті 33.1.4 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35). Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Із аналізу наведених норм спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 цього Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Разом з тим у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Щодо визначення розміру відшкодування Задовольняючи позовні вимоги до ТДВ СК «Альфа-Гарант», суд першої інстанції виходив із того, що розмір матеріальних збитків, який визначений у висновку експертного дослідження № 371 є обґрунтованим і ця сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача. Окрім того, висновки експертиз наданих як позивачем № 1676 так і виконана за клопотанням представника відповідача № 371 доповнюють одна одну і не протирічать у частині ринкової вартості автомобіля станом на 31 липня 2019 року (до дорожньо-транспортної пригоди). Проте, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Отже, спеціальною нормою визначено, що у разі якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Як уже зазначалося, із висновку експерта № 1676 вбачається, що вартість автомобіля MERCEDES-BENZ С 220, реєстраційний номер НОМЕР_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди 31 липня 2019 року склала 186858,90 грн.; вартість відновлювального ремонту, необхідного для усунення пошкоджень автомобіля MERCEDES-BENZ С 220, реєстраційний номер НОМЕР_4 , отриманих у дорожньо-транспортній пригоді 31 липня 2019 року, з урахуванням зносу замінюючи складових автомобіля, складає 344899,85 грн. Тобто, в силу пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, а тому власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Як передбачено частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів звертає увагу, що принцип змагальності - складова поняття справедливого розгляду справи, сформованого в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства ? суду та сторін (позивача та відповідача) принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, ? із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2019 року справа № 369/13976/15?ц; постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року справа № 1806/2?1093/2011). Отже, у даній справі позивач повинна довести розмір відшкодування згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте, позивач не надала доказів, які б підтверджували вартість транспортного засобу після ДТП, що дало б можливість визначити розмір відшкодування відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У висновках експертів № 1676 та № 371 відсутні дані про вартість фізично знищеного транспортного засобу після ДТП. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судами вживалися дії, передбачені частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, зокрема, судом апеляційної інстанції роз`яснювались наслідки вчинення чи невчинення процесуальних дій. Проти призначення експертизи в суді апеляційної інстанції представник позивача заперечував. Як передбачено частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відтак, оскільки позивач не довела розмір відшкодування згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстави для задоволення позову до ТДВ СК «Альфа-Гарант» відсутні. Щодо вимог до ОСОБА_2 . Згідно частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Як передбачено частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки ОСОБА_2 чи його представник рішення суду не оскаржили, тобто погодилися із ним, розпорядившись своїми правами, підстави для перегляду рішення суду першої інстанції відносно особи, яка рішення суду не оскаржила, у колегії суддів відсутні. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 376 ЦПК України є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до переконання про необхідність задоволення апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант» слід скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ СК «Альфа-Гарант» - відмовити. Рішення в частині задоволених позовник вимог до ОСОБА_2 має бути залишено без змін. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант» підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, то підстави для стягнення судових витрат із ТДВ СК «Альфа-Гарант» - відсутні. Відтак, рішення суду в частині стягнення судових витрат слід змінити, стягнувши судові витрати на користь ОСОБА_1 лише з ОСОБА_2 у розмірі 1434,30 грн (відповідно до задоволених позовних вимог). Крім того, з ОСОБА_1 на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» слід стягнути судові витрати понесені по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1485,00 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - задовольнити. Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року в частині задоволення позовних вимог до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - відмовити. Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року в частині судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1434,30 грн. В іншій частині рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» судові витрати в розмірі 1485,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 серпня 2021 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко