Постанова 4802 № 156/932/19

Справа № 156/932/19 Головуючий у 1 інстанції: Федечко М. О. Провадження № 22-ц/802/729/21 Категорія: 15 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 серпня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., позивача ОСОБА_1 , представника позивачів ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» про встановлення земельного сервітуту, за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 16 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до суду із зазначеними позовами. Позивач ОСОБА_3 у позовній заяві покликалась на те, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 1,2785 га., яка розташована в с. Будятичі Іваничівського району Волинської області Старолішнянської сільської ради, кадастровий номер 0721187700:03:000:0203 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Позивач ОСОБА_1 вказував, що він є власником земельної ділянки площею 1,2579 га., яка розташована у цьому ж населеному пункті кадастровий номер 0721187700:03:000:0204, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства. Крім того позивачі зазначали, що вони 24 квітня 2019 року кожен особисто зверталися до АТ «Укртрансгаз» філія Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» з пропозиціями укладення договорів про встановлення земельних сервітутів. Потребу в укладені вказаних договорів обмотивовували вимушеною необхідністю, яка викликана неможливістю використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням, із-за розташування на них об`єкту - магістрального газопроводу відповідача, охоронна зона якого охоплює майже 60 та 65 відсотків від загальної площі їх земельних ділянок, по яких періодично проїжджає вантажний транспорт спеціальної техніки для проведення періодичних планових робіт з вимірювання газового тиску в магістральній трубі. Дані діагностичні роботи проводяться без їх попередження як власників земельних ділянок та без будь-яких узгоджень з ними. Враховуючи вищевикладене позивач ОСОБА_3 просила суд прийняти рішення, яким встановити земельний сервітут, щодо використання частини земельної ділянки площею 0,7379 га (площа охоронної зони магістрального газопроводу ) на земельній ділянці за кадастровим № 0721187700:03:000:0203 загальна площа - 1,2785 га. сервітуарію АТ «Укртрансгаз» філія «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» для належного обслуговування магістрального газопроводу на постійній та платній основі в інтересах її як власника земельної ділянки з сумою оплати за обмеження в користуванні земельної ділянки (кадастровий № 0721187700:03:000:0203, загальна площа - 1,2785 га.) в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та стягнути з відповідача судові витрати. Позивач ОСОБА_1 просив встановити земельний сервітут щодо використання частини земельної ділянки площею 0,8019 га (площа охоронної зони магістрального газопроводу) на земельній ділянці за кадастровим № 0721187700:03:000:0204 загальна площа - 1,2579 га сервітуарію АТ «Укртрансгаз» філія «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» для належного обслуговування магістрального газопроводу на постійній та платній основі в його інтересах з сумою оплати за обмеження в користуванні земельної ділянки (кадастровий № 0721187700:03:000:0204, загальна площа - 1,2579 га.) в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та відшкодувати йому судові витрати. Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 17 лютого 2020 року вказані цивільні справи за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про встановлення земельних сервітутів об`єднані в одне провадження. Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 21 січня 2021 року відповідача АТ «Укртрансгаз» філія «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» замінено на належного відповідача ТзОВ «Оператор газорозподільної системи України». Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 16 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій на рішення апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення суду таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, просили його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову не відповідають обставинам справи та суперечать чинним нормам матеріального права, які суд невірно витлумачив. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України», вважаючи вимоги скарги безпідставними, просив відмовити у її задоволенні. Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивачів, є необґрунтованими і безпідставними, оскільки при наданні у власність земельних ділянок позивачам, їм було відомо, що під земельними ділянками проходить магістральний газопровід та наявний крановий вузол як невід`ємна частина комплексу об`єктів з обслуговування зазначеного газопроводу, і що власники таких земельних ділянок зобов`язані виконувати вимоги визначені ЗУ «Про правий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів». Такий висновок суду є правильний. Встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,2785 га, кадастровий номер 0721187700:03:000:0203, на підставі розпорядження місцевої державної адміністрації, 56 від 14.02.2006, Іваничівської РДА та розташована на території Старолішнянської сільської ради Іваничівського району (Володимир-Волинського району) Волинської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 827255 (т. 1 а.с. 9). Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,2579 га, кадастровий номер 0721187700:03:000:0204, на підставі розпорядження місцевої державної адміністрації, 56 від 14.02.2006, Іваничівської РДА та розташована на території Старолішнянської сільської ради Іваничівського району Волинської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 827256 (т. 1 а.с. 62). Також встановлено, що газорозподільна станція місце розташування якої АДРЕСА_1 була прийнята в експлуатацію рішенням Нововолинської міської ради № 428 від 23 листопада 1995 року. Від ГРС Нововолинськ йде магістральний газопровід, який перетинає земельні ділянки позивачів. На підтвердження вказаного, представником відповідача надано «Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту» від 24 листопада 1995 року (т. 1 а.с. 188-192). Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частина перша, друга статті 404 ЦК України). Особливості та порядок встановлення земельного сервітуту визначено ЗК України. Стаття 98 ЗК України визначає право земельного сервітуту як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Статтею 100 ЗК України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Тлумачення наведених положень цивільного і земельного законодавства України свідчить про те, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Отже, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що: правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися виключно між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися, а тому необхідно визначити суб`єктний склад спірних правовідносин відповідно до частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17 (провадження № 61-14776св18); метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц (провадження № 61-14776св18). Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Статтею 73 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також підназемні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони. Схоже визначення містить також ст. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт», відповідно до якої до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об`єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України. Водночас спеціальною нормою права, яка регулює відносини АТ «Укртрансгаз» із землевласниками та землекористувачами щодо режиму земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів - Закон України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», яким визначаються організаційні та правові засади встановлення та дотримання правового режиму земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів з метою забезпечення їх безперебійного функціонування, раціонального використання земель у межах встановлених охоронних зон, режиму ведення господарської та іншої діяльності, охорони довкілля та екологічної безпеки, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення, господарських об`єктів від впливу можливих аварій (аварійних ситуацій). Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов`язані з використанням земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів, незалежно від форми власності на землю і об`єкти магістральних трубопроводів. Статтею 14 вказаного Закону визначені особливості використання земель в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів, згідно якої земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів, не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 1, 4-5 ст. 20 цього закону, фізичні та юридичні особи, власники та користувачі земельних ділянок при провадженні господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватися особливого режиму їх використання та встановлених обмежень, не пошкоджувати розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження трубопроводу та його об`єктів і споруд, а також дотримуватися інших обмежень, встановлених нормативно-правовими актами для земель охоронних зон. Власники та користувачі земельних ділянок зобов`язані безперешкодно допускати працівників підприємств магістральних трубопроводів для здійснення контролю технічного стану об`єктів магістральних трубопроводів та виконання планових і аварійно-відновлювальних робіт. Власники та користувачі земельних ділянок, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані сприяти працівникам підприємств магістральних трубопроводів під час виконання ними планових і аварійно-відновлювальних робіт. Фізичні особи при провадженні будь-якої діяльності у межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватися особливого режиму використання земель відповідно до цього Закону (ст.21 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів»). Аналогічні вимоги щодо використання земель в охоронних зонах магістральних трубопроводів регулюються пунктом 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, які затверджені Постановою КМ України, від 16.11.2002, № 1747 (далі - Правила № 1747) і встановлюють умови забезпечення охорони об`єктів магістральних трубопроводів від пошкоджень і руйнувань внаслідок несанкціонованого доступу, охорони довкілля, а також безпечної життєдіяльності населення на прилеглих до магістральних трубопроводів територіях. Отже, аналіз наведених правових норм, дає підстави для висновку, що власники та користувачі земельних ділянок під час здійснення ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватись особливого режиму господарської діяльності та обмежень. Таким чином, врахувавши зазначені вище вимоги матеріального права, та встановивши ті обставини, що на час набуття позивачами права власності та його реєстрації на земельні ділянки, по яких вже проходив магістральний газопровід та був наявний крановий вузол як один з об`єктів обслуговування газопроводу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме позивачі зобов`язані виконувати вимоги діючого законодавства щодо особливостей використання таких земель, а їх вимоги до відповідача про укладення договорів земельного сервітуту безпідставні. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду та не впливають на його законність. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 16 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді