Постанова 4802 № 156/416/21

Справа № 156/416/21 Головуючий у 1 інстанції: Малюшевська І. Є. Провадження № 22-ц/802/127/22 Категорія: 10 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 січня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я., секретаря Савчук Т. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської об`єднаної територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 1 листопада 2021 року, В С Т А Н О В И В: В червні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її дядька ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і знаходиться по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за життя ОСОБА_3 склав заповіт на її ім`я та ім`я відповідача ОСОБА_2 , яким заповів їй житловий будинок, а все решту - ОСОБА_2 . Про складення дядьком на її ім`я заповіту стало відомо тільки у 2020 році, у зв`язку з чим рішенням Іваничівського районного суду від 03.03.2021 року їй було визначено додатковий строк для прийняття спадщини. 21 травня 2021 року ОСОБА_1 подала до Іваничівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Однак, їй було надано відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок після смерті ОСОБА_3 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на даний житловий будинок, що знаходиться АДРЕСА_1 . Вона прийняла спадщину після смерті спадкодавця, подавши відповідну заяву державному нотаріусу Іваничівського районного нотаріального округу Кононенко Л. С., однак, оформити право власності на спірний житловий будинок через нотаріальну контору у неї немає можливості, в зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності померлого на вказаний вище житловий будинок. З огляду на наведене, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 1 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до Павлівської об`єднаної територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з посподарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати залишено за позивачем. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що, задовольняючи позов, суд порушив норми процесуального права, не повністю з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим неправильно застосував норми матеріального права, просить рішення скасувати, позов задовольнити частково, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Сторони в справі у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Судом та матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.05.2004 року (а.с.14), до складу якої входить житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , на який відсутні правовстановлюючі документи. Право власності на зазначений житловий будинок ОСОБА_3 зареєстровано не було. 08.04.2002 року спадкодавець ОСОБА_3 склав заповіт, за яким належний йому житловий будинок з присадибною ділянкою заповів ОСОБА_1 , а все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2 , що підтверджується копією заповіту, посвідченого 08.04.2002 року секретарем виконавчого комітету Колонської сільської ради Іваничівського району Волинської області Івановою Л. Ф. та зареєстрованого в реєстрі за № 12 (а.с.8, 29). Останнім місцем проживання ОСОБА_3 був буд. АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем є ОСОБА_1 , яка у вказаному господарстві не зареєстрована та не проживає. Спадкодавець проживав і був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 з 1954 року по день смерті. Пережилого подружжя на даний час немає, що підтверджується довідкою Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області № 95 від 04.01.2020 року (а.с.6). Згідно виписки з погосподарської книги № 3 за 2020 рік житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 рахується за померлим ОСОБА_3 (а.с.7). Копією погосподарської книги також стверджується, що в будинковолодінні АДРЕСА_1 та рахується за ОСОБА_3 , проживала також дружина останнього ОСОБА_4 (а.с.41-43). Згідно рішення Колонської сільської ради народних депутатів другого скликання від 13.10.1993 року № 13-5 ОСОБА_3 було передано у приватну власність, в тому числі, земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель у розмірі 0,10 га, яка розташована у с. Колона (а.с.12). Як вбачається із відповіді нотаріуса Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області Кононенко Л. С. № 317/01-16 від 16.06.2021 року та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру спадкова справа на ім`я ОСОБА_3 була заведена Іваничівською державною нотаріальною конторою на підставі заяви ОСОБА_2 , якою він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 . Вказана заява була зареєстрована 06 серпня 2004 року за № 399 (а.с.27). Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла також позивачка по справі ОСОБА_1 , яка подала нотаріусу відповідну заяву після поновлення строку для подачі такої згідно рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 03.03.2021 року № 156/222/20, що набрало законної сили 12.04.2021 року (а.с.15-17, 31). Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, чи претендували б на таку, немає. 08 грудня 2004 року ОСОБА_2 державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, спадкове майно на яке було видано вказане свідоцтво складається з земельної ділянки площею 1,95 га. розташованої на території Колонської сільської ради Іваничівського району Волинської області, яка передана для ведення особистого селянського господарства, належної померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю. (а.с.30). В той же час, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку оформити свої спадкові права, що підтверджується постановою нотаріуса Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області Кононенко Л. С. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.05.2021 року (а.с.5). У зв`язку із вищевказаним позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України). Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права. Так, відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України). Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України). Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом). У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України). Практика Верхового Суду України (п. 23Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3 ; вона у передбачений законом спосіб прийняла дану спадщину; інших спадкоємців, які б у встановлені законом строки вчинили дії щодо прийняття спадщини щодо спірного будинку, судом не встановлено; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить спірний житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, однак право власності на такий не було зареєстровано у встановленому законом порядку, внаслідок чого відсутні оригінали правовстановлюючих документів на вказане майно, суд дійшов висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту своїх порушених прав, як визнання за нею права власності на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом. Доводи апеляційної скарги про те, що будинок на праві власності належав як ОСОБА_3 , так і його дружині ОСОБА_4 , яка пережила свого чоловіка, а тому позивачка має право лише на Ѕ будинку, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Відповідач ОСОБА_2 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , яка є тіткою позивачки ОСОБА_1 , і дружиною дядька відповідача ОСОБА_2 , тобто після смерті тітки ОСОБА_4 лише позивачка ОСОБА_1 могла претендувати на спадкове майно як спадкоємець п`ятої черги, а тому у випадку не прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4 лише Павлівська територіальна громада могла претендувати на цю частку в майні, разом з тим Павлівська ОТГ як відповідач у справі визнала право позивачки ОСОБА_5 на спадщину. Таким чином, будь-які інтереси відповідача ОСОБА_2 у даному випадку не порушено. Крім того, покликання в апеляційній скарзі на те, що судом не взято до уваги існування колгоспного двору, є безпідставними, враховуючи, що із набранням чинності Закону України «Про власність» 15.04.1991 року колгоспні двори припинили своє існування, і на витребування частки з майна колгоспного двору поширюється загальний трьохрічний строк позовної давності. Дружина померлого ОСОБА_3 ОСОБА_4 за своє життя не ставила питання щодо виділення своєї частки, а також не претендувала на спадщину по смерті свого чоловіка. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за позивачкою ОСОБА_1 слід визнати право власності на спадковий житловий будинок, на який ніяким чином не може претендувати відповідач ОСОБА_2 , а тому його апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 1 листопада 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 4 лютого 2022 року. Головуючий Судді :