Постанова Хмельницький апеляційний суд № 673/956/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 673/956/20 Провадження № 22-ц/4820/1181/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Філіпчук О.В. за участю: представника відповідача Сімчука І.А. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 673/956/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , які подані його представником ОСОБА_2 , на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року та додаткове рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2021 року (суддя Ягодіна Т.В.). Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що з 10.07.1969 він працював на посаді теслі ВП Мостобудівельний поїзд № 36ДТГО «Південно-Західна залізниця». Вказував, що 18.07.1969 в робочий час, в ході ліквідації аварії на аварійній трубі ділянки Шепетівка-Ланівці з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого отримав проникаюче поранення правого ока. В зв`язку з чим, за місцем роботи був складений акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 № 5/69 від 18.07.1969. Згідно з вказаним актом причиною нещасного випадку стала відсутність досвіду безпечного виконання робіт та відсутність інструктажу по безпеці праці. Зазначав, що у жовтні 1969 року він звернувся до роботодавця із заявою про відшкодування шкоди, а 27.10.1969 йому було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Посилався на те, що у грудні 1969 року Деражнянським райвідділом соціального забезпечення йому призначено пенсію по інвалідності. З того часу він вважав, що роботодавець разом із виплатою пенсії відшкодовує шкоду заподіяну ушкодженням здоров`я. Позивач в серпні 2015 року дізнався, що роботодавець не здійснював жодних виплат, а тому з метою відновлення своїх прав, він звернувся до суду із позовом. Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 26.03.2018 позовні вимоги до ПАТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві задоволено та визнано за позивачем право на відшкодування шкоди за вказаним актом про нещасний випадок на виробництві; зобов`язано ПАТ «Укрзалізниця» зробити розрахунок та здійснити виплату з відшкодування шкоди, завданої позивачу нещасним випадком на виробництві за період з жовтня 1969 року до моменту передачі особової справи управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві з врахуванням індексації грошових доходів; зобов`язано того ж відповідача відновити (сформувати) особову справу позивача та передати її в установленому порядку для продовження виплат управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, а також зобов`язано останнє прийняти таку особову справу, здійснити перерахунок за весь минулий час, але не більше як за три роки з дня звернення за їх одержанням та продовжити страхові виплати довічно. Вказував, що тривалими протравними діями АТ «Українська залізниця» порушує права ОСОБА_1 гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод та Конституцією України на відшкодування шкоди, на мирне володіння майном, на соціальний захист, на достатній рівень життя, на справедливий суд, чим завдає глибоких фізичних та душевних страждань. Тому вважає, що АТ «Українська залізниця» має відшкодувати на його користь моральну шкоду за нездійснене відшкодування шкоди, за невиконання рішення суду, за отриманим ним трудового каліцтва, яку він оцінює в загальному розмірі 1 340 896 грн. Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 35 000 грн моральної шкоди. В решті вимог позову відмовлено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 264,52 грн. Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року виправлено арифметичну помилку в рішенні Деражнянського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року. Абзац 4 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Стягнути АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 274,31 грн». Додатковим рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2021 року стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 1046,92 грн витрат на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в стягненні моральної шкоди, просить його скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт не погоджується з оціненим судом розміром моральної шкоди та вважає, що суд, визначаючи моральну шкоду у розмірі 35000 грн, не дотримався вимог щодо верховенства права, розумності і справедливості та не поновлює порушені права позивача. Не погоджуючись з додатковим рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути 39219,08 грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу. АТ «Українська залізниця» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року без змін. Вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 35000 грн, оскільки він відповідає вимогам розумності та справедливості. Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення суду АТ «Українська залізниця» зазначає, що позовні вимоги були задоволені частково, а тому судові витрати, пов`язані з розглядом справи були покладені на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, що відповідає закріпленим процесуальним законом принципам «зменшення судових витрат» та «розподілу судових витрат». Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.07.2021 позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 50 т. 2). В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявленого позивачем розміру моральної шкоди в сумі 1 305 896 грн. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 26.03.2018 у справі № 673/1123/15-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві. Визнано за ОСОБА_1 право на відшкодування шкоди за актом про нещасний випадок на виробництві № 5/69 від 18.07.1969, складений відокремленим підрозділом Мостобудівельний поїзд № 36 державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-західна залізниця». Зобов`язано ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» зробити розрахунок та здійснити виплату з відшкодування шкоди завданої нещасним випадком на виробництві ОСОБА_1 за період з жовтня 1969 року до моменту передачі особової справи Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві з врахуванням індексації грошових доходів. Зобов`язано ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» відновити (сформувати) особову справу ОСОБА_1 та передати її в установленому порядку для продовження виплат Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві прийняти особову справу ОСОБА_1 від ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця», здійснити перерахунок з моменту передачі особової справи за весь минулий час, але не більше як за три роки з дня звернення за їх одержанням та продовжити страхові виплати довічно. Вказаним рішенням суду також встановлено, що ОСОБА_1 , який перебував на посаді теслі Мостобудівельного поїзду № 36 Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця», внаслідок аварії на 11 км труби дільниці Шепетівка-Ланівці отримав проникаюче поранення правого ока, про що 18.07.1969 року було складено акт № 5/69 про нещасний випадок на виробництві. З цього приводу, починаючи з 27.10.1969 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності. Таким чином, у Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на підставі акта про нещасний випадок від 18.07.1969 виник обов`язок з приводу відшкодування ОСОБА_1 шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. Висновком ЛТЕК, починаючи з 27.10.1969 ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності на підставі діагнозу «вторинна глаукома правого ока», внаслідок трудового каліцтва. Згідно з довідкою МСЕК № 174531 від 17.02.2009 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності довічно. Вказане рішення вступило в законну силу 08.05 2018. 22.06.2018 Деражнянським районним судом Хмельницької області на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який пред`явлений до виконання. Постановою державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.11.2020, яка є чинною на час розгляду вказаного спору виконавче провадження в частині вимог до боржника ПАТ «Українська залізниця» закінчено в зв`язку з направленням державним виконавцем до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. Виконавчий лист повернутий на адресу суду та зберігається в матеріалах цивільної справи № 673/1123/15-ц. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди. Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року). Отже, законодавець наділив саме суд правом визначати розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Доказами, що підтверджують розмір моральної шкоди можуть слугувати дані, що підтверджує дійсність моральних страждань, їх тяжкість та зміну звичного способу життя потерпілого. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 12, чч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір моральної шкоди не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань. З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 305 896 грн ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. В зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року відсутні підстави і для задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення від 28.05.2021, оскільки її доводи зводяться до перерозподілу судових витрат у разі задоволення апеляційної скарги на рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Разом з тим, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті (ч. 3 ст. 377 ЦПК України). Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 помер після постановлення оскаржуваного рішення, яке є законним та обґрунтованим, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, провадження у справі не підлягає закриттю. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 377, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , які подані його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року та додаткове рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 серпня 2021 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай