LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КЦС ВС592/965/20

від 19.08.2021 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова Іменем України 19 серпня 2021 року м. Київ справа № 592/965/20 провадження № 61-14844св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2020 року у складі судді Косолап М. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г., ВСТАНОВИВ: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про визнання дій протиправними, відшкодування майнової та моральної шкоди. Позов мотивований тим, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 21 серпня 2014 року по справі № 14/196-09 визнано незаконними дії державного виконавця та скасовано постанову ВП №28112928 від 05 лютого 2013 року з виконання судового наказу № 14/196-09 від 12 липня 2012 року, оскільки відділ державної виконавчої служби Сумського управління юстиції усупереч п. 7 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову про звернення стягнення боргу приватного підприємця на пенсію ОСОБА_1 , що є грубим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Листом державного виконавця від 26 серпня 2014 року повідомлено УПФ України м. Суми про скасування постанови та заявлено вимогу повернути її без виконання. УПФ України м. Суми повернуто скасовану постанову, але не виконано законну вимогу державного виконавця і частково здійснено стягнення з пенсії на суму 7 712,00 грн. Вважав, що УПФ України м. Суми було відомо, що борги фізичної особи - підприємця не можуть бути стягнуті за рахунок його пенсії, в той же час останнє не звернулося за роз`ясненнями до державного виконавця з приводу законності цієї постанови та не повернуло її без виконання. Вказував, що відповідач протягом 17 місяців з квітня 2013 року до серпня 2014 року безпідставно та протиправно вчиняв стягнення коштів з пенсії у загальній сумі 7 712,00 грн, які не повернув, чим заподіяв йому майнову шкоду. Зазначав, що у зв`язку з порушенням відповідачем його прав і свобод, посилаючись на постанови Верховного Суду та практику ЄСПЛ у відшкодування моральної шкоди просив стягнути 500 000,00 грн. Вимогу обґрунтовував умисністю та цинізмом дій та бездіяльністю відповідача, більш ніж 7- річного порушення його прав та невиконання обов`язків. Просив: визнати протиправними рішення, бездіяльність, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за безпідставним виконанням незаконних вимог державного виконавця та невиконанням своїх обов`язків, встановлених імперативними вимогами статей 46, 49, 107, 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо своєчасної виплати нарахованої пенсії та неповернення у встановлені строки безпідставно стягнутих коштів з пенсії, що свідчить про невиконання імперативних вимог норм прямої дії статей 19, 68 Конституції України; забезпечити виконання норм прямої дії статті 3 Конституції України щодо головного обов`язку держави - захистити права та інтереси пенсіонера Збройних Сил України від порушень з боку відповідача - органу державної влади, його посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду у судовому засіданні заявленого позову та визнати невчинення відповідачем імперативно встановлених вимог з повернення безпідставно стягнутих коштів - встановленою, а також що заборонена законодавством непряма дискримінація громадянина похилого віку в соціальному забезпеченні, належним володінням відповідного майна - пенсійних коштів мала місце, а доказ про її відсутність покласти на відповідача; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на його користь на відшкодування завданої шкоди згідно розрахунку ціни позову 88 763,19 грн, яка складається з: безпідставно стягнутих коштів в сумі 7 712 грн, пені, виходячи з розміру 120 відсотків річних від простроченої суми облікової ставки НБУ - 59 326,60 грн, розміру інфляційних - 20 567,79 грн, розміру 3 % річних за 2015 - 2019 роки - 1 156,80 грн, відповідно до вимог статей 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України завдану моральну шкоду згідно належного обґрунтування зазначеного в позові 500 000,00 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог станом на 23 червня 2020 року), перерахувавши кошти на рахунок позивача; застосувати в рішенні вимоги статей 614 ЦК України за якою обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії та бездіяльності покласти на відповідача, встановити відповідачу згідно частини 3 статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення суду триденний строк, наведені Рішення ЄСПЛ, КСУ, ВС, вимоги статті 129-1 Конституції України щодо судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення і визначити строк його подання. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2020 року, яке залишене без змін постановою Сумського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Судові рішення мотивовані тим, що відсутні правові підстави вважати, що утримані з пенсії позивача 7712,01 грн є сумою коштів, безпідставно стягнених саме органами Пенсійного фонду. А відтак не встановлено обставин, які б указували на можливість їх стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 з урахуванням пені, як передбачено частиною третьою статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Також недоведено та відсутні підстави для визнання протиправними рішення, бездіяльності, дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за безпідставним виконанням незаконних вимог державного виконавця та невиконанням своїх обов`язків, встановлених імперативними вимогами статей 46, 49, 107, 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», щодо своєчасної виплати нарахованої пенсії та неповернення у встановлені строки безпідставно стягнутих коштів з пенсії, що свідчить про невиконання імперативних вимог норм прямої дії статей 19, 68 Конституції України; забезпечення виконання норм прямої дії статті 3 Конституції України щодо головного обов`язку держави - захистити права та інтереси пенсіонера Збройних Сил України від порушень з боку органу державної влади, його посадових і службових осіб шляхом визнання невчинення імперативно встановлених вимог з повернення безпідставно стягнутих коштів - встановленою, а також що заборонена законодавством непряма дискримінація громадянина похилого віку в соціальному забезпеченні, належним володінням відповідного майна - пенсійних коштів мала місце. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди виходили з того, що вказана вимога є похідною від вимог про визнання протиправними рішень, бездіяльності, дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у задоволенні яких відмовлено. Також відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині перерахування коштів на рахунок позивача; встановлення відповідачу на виконання рішення суду триденного строку та зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення з визначенням строку його подання, оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог та відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Короткий зміст вимог касаційної скарги У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, не доведені, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Суди всупереч статті 19 Конституції та статті 265 ЦПК України безпідставно та без правового обґрунтування, тобто за припущенням встановили, що правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються положенням частини 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо правомірного відрахування з пенсії на підставі скасованої постанови ВП № 28112928 від 05 лютого 2013 року. Протиправний висновок суду про законність стягнення не відповідає суті вимог позову до відповідача, оскільки позовна заява подана з приводу незаконності не повернення безпідставно стягнутих коштів за скасованим виконавчим документом. Згідно постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника слідує, що Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області та раніше до реорганізації Управління Пенсійного фонду України в м. Суми не є стороною виконавчого провадження, стягувачем є КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 1». Підстави передбачені Законом для стягнення грошових коштів з відповідача відсутні. Такий висновок не ґрунтується на чинному законодавстві та є припущенням і окремою думкою суддів і тому не може бути належним правовим обґрунтуванням наведеного висновку. Також, всупереч статей 78-80 ЦПК України відповідачем взагалі не надано належних достовірних та допустимих доказів, достатніх для висновку , що підстави передбачені Законом про стягнення грошових коштів з відповідача відсутні, а тому суд не мав правових підстав обґрунтувати рішення посиланням на докази та пояснення представника відповідача. Вважає, що спір по суті вимог позивача про повернення коштів не вирішений. Крім того, суд апеляційної інстанції не розглянув вимоги про визнання законним відводу судді Косолап М. М. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У листопаді 2020 року матеріали цивільної справи № 592/965/20 надійшли до Верховного Суду та 30 листопада 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 02 листопада 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 522/11262/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 522/7855/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17, від 13 березня 2019 року у справі № 240/6263/18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 160/8324/19, від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18, від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17, від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17, від 04 лютого 2018 року у справі № 240/5401/18 та у постановах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року у справі № 6-80цс13, від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України). Фактичні обставини Суди встановили, що ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплату якої здійснює відповідач. Рішенням господарського суду Сумської області від 08 лютого 2011 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року, у справі № 14/196-09 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість за експлуатаційні витрати в розмірі 5 859 грн. 10 коп., штрафні санкції у розмірі 4 412 грн. 71 коп., збитки на суму 21 753 грн. 12 коп., 668 грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заборгованості по орендній платі в розмірі 2 856 грн. 84 коп., заборгованості по податку за землю в розмірі 2 372 грн. 27 коп., заборгованості за теплопостачання в розмірі 4 162 грн. 78 коп., заборгованості за водопостачання та водовідведення в розмірі 3 531 грн. 75 коп., заборгованості за постачання електричної енергії в розмірі 2 267 грн. 84 коп., заборгованості за експлуатаційні витрати в розмірі 1 951 грн. 17 коп. - провадження у справі припинено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. 12 липня 2011 року господарським судом Сумської області на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року та рішення господарського суду від 08 лютого 2011 року видано наказ про стягнення заборгованості, який направлений для виконання до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції. Рішенням Господарського суду Сумської області з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь КУ Сумська міська клінічна лікарня № 1 стягнуто кошти у розмірі 57984,08 грн. 05 лютого 2013 року у виконавчому провадженні ВП №28112928 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Ліфер О.М. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію, інші доходи боржника, відповідно до якої стягнуто з ОСОБА_1 на користь стягувача (КУ «Сумська міська клінічна лікарня №1») 57 984 грн 08 коп., виконавчий збір у розмірі 5801 грн 32 коп., всього - 63785 грн 40 коп.; стягнення з пенсії проводити в розмірі 20 %, що належить до виплати боржнику щомісячно після відрахувань податків. При утриманні коштів із пенсії дотримуватися порядку розподілу грошових сум на підставі ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Утримані кошти заборгованості, виконавчому збору та витратам на проведення виконавчих дій перераховувати за банківськими реквізитами відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції. Вказана постанова направлена для виконання до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах і у період з квітня 2013 року по серпень 2014 року включно відраховано з пенсії ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 7 712,01 грн. 03 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Суми з приводу не виконання вимог постанови державного виконавця щодо проведення утримань з його пенсії. Листом від 19 березня 2013 року управління Пенсійного фонду України в м. Суми повідомило ОСОБА_1 про законність своїх дій щодо стягнення суми боргу з його пенсії, оскільки на момент його звернення в управлінні відсутні відомості про визнання постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 05 лютого 2013 року ВП № 28112928 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника неправомірною чи її скасування, відсутні законні підстави для невиконання. З повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця вбачається, що 22 липня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21 серпня 2014 року у справі № 14/196-09 визнано незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції при винесенні постанови ВП № 28112928 від 05 лютого 2013 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію інші доходи боржника; скасовано постанову ВП № 28112928 від 05 лютого 2013 року, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію інші доходи боржника. Зобов`язано відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції закрити виконавче провадження за постановою ВП №28112928 відносно ОСОБА_1 . Ухвала мотивована тим, що державним виконавцем у порушення статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» було самостійно замінено боржника у виконавчому провадженні з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ОСОБА_1 26 серпня 2014 року начальником відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції П`ятницею С. М. у виконавчому провадженні ВП № 28112928 винесено постанову про скасування процесуального документу, якою скасовано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію інші доходи боржника від 05 лютого 2013 року, що видав Лефір О. М. при примусовому виконанні наказу № 14/196-09, виданого 12 липня 2011 року Господарським судом Сумської області про стягнення заборгованості у розмірі 67 729,37 грн. 26 серпня 2014 року державний виконавець Патик А. Ф. головному бухгалтеру УПФУ в м. Сумах направила листа №51, у якому посилаючись на скасування судовим рішенням постанови державного виконавця, просила повернути без виконання постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05 лютого 2013 року. 25 березня 2016 року позивач звертався до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо повернення безпідставно стягнутих з його пенсії коштів у розмірі 7 712,01 грн. Листом від 30 березня 2016 року № 143/С Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області повідомило ОСОБА_1 , що починаючи з квітня 2013 року по вересень 2014 року з його пенсії проводилися стягнення відповідно до постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 05 лютого 2013 року ВП № 28112928. Загальна сума, яка підлягала стягненню згідно за постановою, складає 63 785,40 грн. З пенсії стягнуто 7 712,01 грн. Зазначена сума коштів була перерахована на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції. Позивача повідомлено, що з приводу питання повернення сум, які були стягнені та зараховані на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби, йому необхідно звертатися виключно до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції. Позивач неодноразово звертався до відповідача із письмовими заявами про повернення йому утриманих коштів, але в задоволенні його заяв було відмовлено. З листа Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції в Сумській області вбачається, що грошові кошти утримані зі ОСОБА_1 на виконання судового наказу, які були зараховані до державного бюджету як виконавчий збір у сумі 671 грн 39 коп. перераховані останньому відповідно до платіжного доручення від 22 травня 2017 року № 1655, а кошти, які були перераховані стягувачу за виконавчим провадженням КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 1» боржнику ОСОБА_1 не повертались через відсутність правових підстав. ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав ту обставину, що йому повернуті кошти у сумі 671 грн 39 коп., але залишок утриманих з пенсії коштів йому не повернуто. Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 22 червня 2016 року (справа № 592/2315/16-а, провадження № 2-а/591/271/16) задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 травня 2016 року та 26 травня 2016 року. В іншій частині - відмовлено. Звертаючись до суду ОСОБА_1 вказував, що невиконанням вимог про повернення безпідставно стягнутих коштів йому завдана матеріальна шкода, просив стягнути з відповідача кошти з урахуванням інфляції та пені в сумі 63 631,88 грн, стягнути моральну шкоду 31 800,00 грн, а усього 95 431,88 грн. Судовим рішенням установлено, що оскільки постанова державного виконавця на момент виконання була чинною та підлягала виконанню, а в подальшому постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника від 05 лютого 2013 року - скасована, управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах правомірно відраховувались кошти з пенсії позивача по вищезазначеній постанові. Крім того, у вищезазначеному судовому рішенні існує посилання на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 04 березня 2015 року (справа № 592/11282/14-а), якою було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання неправомірними дій відповідача про відрахування з його пенсії коштів на виконання постанови державного виконавця про звернення стягнення на пенсію боржника за виконавчим провадженням, стягнення утриманих коштів, інфляційних збитків, 3 % річних та моральної шкоди. Дана постанова була переглянута Харківським апеляційним адміністративним судом і ухвалою суду від 20 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м. Суми залишено без змін.

Позиція Верховного Суду Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просив визнати протиправними рішення, бездіяльність, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за безпідставним виконанням незаконних вимог державного виконавця та невиконанням своїх обов`язків, встановлених імперативними вимогами ст. 46, 49, 107, 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Згідно зі статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Статтею 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлена відповідальність Пенсійного фонду, його органів та посадових осіб за порушення у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Відповідно до частин 1 та 3 вказаної статті Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом. Суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України. Згідно з частиною першою статті 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частинами 1, 3 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом. Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження», підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. Встановлено, що на виконання постанови державного виконавця ВП № 28112928 від 05 лютого 2013 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника, у період з квітня 2013 року по серпень 2014 року включно з пенсії ОСОБА_1 утримано грошові кошти у загальному розмірі 7 712,01 грн, які перераховувалися на депозитний рахунок виконавчої служби. Постанова державного виконавця від 05 лютого 2013 року ВП № 28112928 містила вказівку про перерахування утриманих коштів заборгованості, виконавчому збору та витратам на проведення виконавчих дій за банківськими реквізитами відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції. Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем відрахування з пенсії ОСОБА_1 здійснювалися законно на підставі постанови державного виконавця від 05 лютого 2013 року у виконавчому провадженні № 28112928, відтак відсутня вина органу пенсійного фонду у невиплаті пенсії у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню кошти в сумі 7 712 грн., пеня виходячи з 120 відсотків річних від простроченої суми - 59326, грн, розмір інфляційних - 20567,79 грн, 3% річних за 2015-2019 - 1156,8 грн, а всього матеріальної шкоди на суму 88763,19 грн. Доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не виконано деліктне зобов`язання повернення в 3-денний строк безпідставно стягнутих коштів, встановленого частиною третьою статтею 107 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» є безпідставними, оскільки утримання з пенсії позивача проводились не на виконання рішення органу Пенсійного фонду, а на виконання постанови державного виконавця і керівник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Сумах не наділений був повноваженнями визнавати законність чи незаконність постанови державного виконавця. Крім того, звертаючись з позовом ОСОБА_1 просив відшкодувати майнову та моральну шкоду. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) зазначено, що «при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що «причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди)». Суди встановили, що дії відповідача в частині відрахування з пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця ВП № 28112928 від 05 лютого 2013 року неправомірними не визнавались, оскільки постанова державного виконавця на момент виконання була чинною та підлягала виконанню. Отже, вимоги про відшкодування шкоди є похідними від вимоги про визнання протиправними рішень, бездіяльності, дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у задоволенні яких судами обґрунтовано відмовлено. За умов відсутності наявності шкоди, протиправності дій її завдавача та причинного зв`язку між його діями та шкодою, підстави для виникнення зобов`язання відшкодування моральної шкоди відсутні. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що оскаржувані судові рішення у справі ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від: 06 березня 2019 року у справі № 522/11262/16-а, від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17, від 06 березня 2019 року у справі № 522/11262/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 522/7855/17, від 13 березня 2019 року у справі № 240/6263/18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 160/8324/19, від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18, від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17, від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17, від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17, від 04 лютого 2018 року у справі № 240/5401/18 та у постановах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року у справі № 6-80цс13, від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, оскільки, висновки, зазначені у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, суд виходив із конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про нерозгляд апеляційним судом вимог про визнання законним відводу судді Косолап М. М. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (частина друга статті 40 ЦПК України). Аналіз матеріалів справи свідчить, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач заявив відвід судді Косолап С. М. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Косолап М. М. визнано необґрунтованою, заяву передано на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні заявиОСОБА_1 про відвід судді Косолап М. М. Порушень вимог процесуального закону під час розгляду заяви про відвід не встановлено. Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Висновки Верховного Суду Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»