Ухвала КАС ВС № 9901/326/21

УХВАЛА (про залишення позовної заяви без руху) 18 серпня 2021 року Київ справа №9901/326/21 адміністративне провадження №П/9901/326/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 24.06.2021 № 265/2021, - УСТАНОВИВ: 10 серпня 2021 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов (переданий судді 11 серпня 2021 року) ОСОБА_1 (далі - позивач) до Президента України, в якому позивач просив суд визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 24.06.2021 № 265/2021 про Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 в частині застосування обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_1 (п. 310 Додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Стягнути з відповідача сплачену суму судового збору. Позовна заява підписана адвокатом Невмержицьким С.І. На підтвердження повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 до позовної заяви додано ордер на надання правової допомоги від 10.08.2021. В позовній заяві позивачем в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача визначено Раду національної безпеки і оборони України (вул. Петра Болбочана, 8, м. Київ, 01601) та Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008). Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 статті 171 КАС України). Ознайомившись з позовною заявою вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на наступне. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем у справі зазначено « ОСОБА_1 ». В Ордері на надання правової допомоги зазначено особу, якій надається правова допомога, а саме: « ОСОБА_1 ». При цьому, оскаржуваним Указом Президента України від 24 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у пункті 310 у Додатку №1 до Рішення РНБО від 18 червня 2021 року санкції застосовані саме до особи « ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )». Зазначене у сукупності свідчить про суперечність ідентифікаційних даних щодо позивача, та особи, до якої оскаржуваним Указом застосовані санкції і від імені якої діє адвокат, що в свою чергу потребує усунення на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. До того ж, позовна заява містить наступні ідентифікаційні відомості стосовно вказаної особи: адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , засоби зв`язку: відсутні, електронної адреси немає. Доказів на підтвердження вказаних відомостей до позовної заяви також не надано. Відповідно до пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. В позовній заяві, яка підписана представником Невмержицьким С.І., зазначено «позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав». Натомість у пункті 11 частини п`ятої статті 160 КАС України законодавець визначив однозначно, що письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, повинне бути «власне», тобто особисте, надане безпосередньо позивачем, а не будь-якою іншою особою, в тому числі, її представником. Такий виклад зазначеної правової норми дисциплінує позивача як учасника справи та унеможливлює виникнення ситуацій, за яких позов до цього відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав може бути поданий двома та більше представниками позивача, які діють незалежно один від одного та яким невідомо про подання позовів до цього відповідача (відповідачів) з тим же предметом та з тих же підстав іншими представниками. Згідно з пунктами 4, 5, 9, 10 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України). Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема Президента України, встановлені статтею 266 КАС України, відповідно до частини четвертої якої Верховний Суд за наслідками розгляду таких адміністративних справ може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу. Частиною другою статті 245 КАС України встановлено повноваження суду у разі задоволення позову, серед яких передбачено можливість прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, а також про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень тощо. Наведене позивачем обґрунтування позову зводиться до протиправності Указу №265/2021, яким введено в дію рішення РНБО та відсутності підстав для застосування санкцій до позивача. За своїм змістом Указ № 265/2021 є індивідуальним актом. Водночас способом захисту свого порушеного права, позивач обрав визнання його протиправним і нечинним в частині застосування обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_1 (п. 310 Додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», відповідно до якого застосовано санкції до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ). Жодних аргументів на користь того, що всупереч приписів статті 5 КАС України належним способом захисту прав позивача у даному випадку має бути визнання індивідуального акту нечинним у позові не наведено. Не містить позов і доводів стосовно того, що позивач вважає Указ № 265/2021 нормативно-правовим актом. Таким чином, має місце неузгодженість між предметом позову та обраним позивачем способом захисту порушеного права, яка потребує уточнень. Позовні вимоги мають бути сформульовані відповідно до встановлених законом способів захисту порушених прав (свобод, законного інтересу), в межах яких, як це встановлено частиною другою статті 9 КАС України, суд і розглядає позовну заяву. До того ж, відповідно до частини 5 статті 161 КАС України встановлено, що у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про витребування доказів. Порядок подання та вимоги до клопотання про витребування доказів передбачені частинами 1, 2 статті 80 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Частиною 2 статті 80 КАС України передбачено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. До позовної заяви представником позивача додано клопотання про витребування у Офісу Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, а також Кабінету Міністрів України, зокрема, належним чином засвідчених копій документів, які підтверджують фактичні дані та обставини, що стали підставою для внесення пропозицій та прийняття рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до позивача. Обґрунтовуючи самостійне вжиття заходів для отримання вказаних доказів, представник позивача зазначив, що звернувся до Офісу Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України із адвокатськими запитами про надання інформації та копій документів (про що надав відповідні докази), проте на день подання відповідного позову відповідь саме від Офісу Президента України та Ради національної безпеки і оборони України не надійшла. Як вбачається з доданих представником позивача документальних доказів, від Кабінету Міністрів України відповідь надійшла з частковим наданням витребуваних документів (окрім тих, що мають гриф обмеження доступу). Разом з тим, представником позивача не надано доказів відмови в наданні витребуваних документів з Офісу Президента України та Ради національної безпеки і оборони України на адвокатські запити. Отже клопотання представника позивача про витребування доказів слід привести у відповідність вимогам частини 2 статті 80 КАС України, надавши суду докази (відповідь) про надання/або відмову в наданні витребуваних з Офісу Президента України та Ради національної безпеки і оборони України належним чином засвідчених копій документів. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України). З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху, встановивши десятиденний строк протягом якого позивач має усунути вказані судом недоліки, а саме: 1) уточнити інформацію щодо персональних даних позивача (надати докази на підтвердження обставин щодо місця проживання позивача та обґрунтувати розбіжності щодо прізвища позивача); 2) надати суду власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. 3) привести у відповідність вимоги позовної заяви 4) надати суду докази (відповідь) про надання/або відмову в наданні витребуваних з Офісу Президента України та Ради національної безпеки і оборони України належним чином засвідчених копій документів. На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171 КАС України, суд , - УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу від 24.06.2021 № 265/2021 залишити без руху. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, встановлених в мотивувальній частині даної ухвали суду. Ухвала оскарженню не підлягає. ........................... І.А. Васильєва Суддя Верховного Суду