Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24674/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24674/20 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Степанюка А.Г., Карпушової О.В., за участю секретаря Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, третя особа: Державної фіскальна служби України про визнання бездіяльності протиправною, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року, В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, третя особа: Державна фіскальна служби України, в якій просило: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо невнесення відомостей до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за результатами судового оскарження за листопад 2014 року у розмірі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року у розмірі 72 354 389,00 грн; - стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року у розмірі 72 354 389,00 грн; - стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" суму пені в розмірі 82 462 308,28 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року клопотання Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві від 29.01.2021 про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" без розгляду задоволено частково. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" залишено без розгляду у частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" суму пені в розмірі 82 462 308,28 грн. В задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині, що стосується пені як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та просив направити справу в частині вимог про стягнення пені з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що підстави для застосування статті 102 ПК України до цього спору в частині строку давності - відсутні, оскільки вона не регулює питання строку звернення платника податків до суду із вимогами про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ державою, а отже наявні підстави для скасування спірної ухвали суду. Представник апелянта в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Представники відповідачів в судовому засіданні просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, вказавши на її обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення клопотання відповідача, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" подано декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року із задекларованою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 5 674 186,00 грн. та декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року із задекларованою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 72 354 389,00 грн. Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у період з 22.04.2015 по 07.05.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено довідку від 12.05.2015 №10/26-55-28-02/00179648 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки нарахування ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" податковий номер 00179648 бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2014 року". Згідно цього акту перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2014 року у сумі 5 674 186 грн., за грудень 2014 року - 72 354 389 грн. У період з 17.11.2015 по 30.11.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, грудень 2014 року, за результатом якої складено акт від 07.12.2015 №49/26-55-28-02/00179648. Цією перевіркою встановлено, зокрема, завищення суми ПДВ, що була заявлена для бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за листопад 2014 року в сумі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року в сумі 72 354 389,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 22.12.2015 прийняті податкові повідомлення-рішення про анулювання бюджетного відшкодування №7726552802, №7826552802, №7926552802. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 23.06.2016, у справі №826/335/16 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.12.2015 №7726552802, №7826552802, №7926552802 прийняті ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.03.2017 касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2016 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 - без змін. Верховним Судом України 10.10.2017 за результатами розгляду заяви ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.03.2017 повернуто ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві. З метою отримання вказаної суми бюджетного відшкодування ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" зверталась до Державної податкової служби із листом від 10.08.2020 №10/08/20 (вхідний ДПС України від 11.08.2020 №31450/6) із проханням подати до Державної казначейської служби висновок про здійснення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року в розмірі 72 354 389,00 грн. Відповідь на вказаний лист надано листом ГУ ДПС у м. Києві від 09.09.2020 №127760/10-26-18-04-04-14 у якому підтверджено наявність у ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" права на бюджетне відшкодування ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року в розмірі 72 354 389,00 грн. При цьому, повідомлено, що на даний час чинним законодавством не передбачено при здійсненні бюджетного відшкодування ПДВ подання висновків до Державної казначейської служби. Разом з цим, незважаючи на наявність у ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" права на бюджетне відшкодування вказаних сум ПДВ та вказане звернення позивача, ГУ ДПС у м. Києві не здійснено жодних заходів для реалізації права позивача на отримання зазначеного бюджетного відшкодування ПДВ. Враховуючи, що суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року в розмірі 72 354 389,00 грн узгоджені, проте податковий орган не надіслав відповідного висновку до органу казначейської служби, а також не вніс дані ані до Реєстру, ані до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника, 13.10.2020 позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення клопотання Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем фактично подано даний позов з вимогою про стягнення спірної пені лише 13.10.2020, то, відповідно, позивачем пропущено закріплений законодавством строк звернення до суду, який у даному випадку складає 1095 днів. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Відповідно до статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, держава, в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми вважаються бюджетною заборгованістю, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня. Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України. Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок невідшкодування йому відповідної суми. В свою чергу, підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб). Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу. Так, у відповідності до приписів статті 102 ПК України, строк давності складає 1095 днів, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань; стягнення податкового боргу; право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування. Пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника ПДВ. Визначений законодавцем строк в 1095 днів свідчить на користь того, що ПК України надано можливість захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ протягом цього строку. Після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний вчинити належні дії по бюджетному відшкодуванню, у разі не вчинення належних дій, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість. Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі, шляхом звернення до суду. Таким чином, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. При цьому, початок перебігу вказано строку має розпочинатись з дати виникнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ (що є також датою початку строку для нарахування пені, оскільки вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов`язані із фактом існування заборгованості бюджету), і такою датою є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, який обраховується від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача + 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних дні на відшкодування органами казначейства. Отже статусу бюджетної заборгованості невідшкодовані суми ПДВ набувають на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, отож з саме з вказаної дати платник податків набуває право на нарахування пені та звернення до суду про її стягнення. Аналогічна правова позиція з спірного питання викладена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.10.2020 у справі №803/1149/18 та від 15.02.2021 у справі №280/4452/18. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Позивачем в доводах апеляційної скарги належно не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України. Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки позивачем фактично подано даний позов з вимогою про стягнення спірної пені 13.10.2020, то позивачем пропущено закріплений законодавством строк звернення до суду в 1095 днів. Суд апеляційної інстанції оцінюючи доводи апелянта щодо наявності права на відшкодування пені, нарахованої на суму бюджетного відшкодування, без обмеження строку звернення до суду зазначає, що праву платника податків на отримання пені кореспондує обов`язок останнього із своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення контролюючим органом та наміру їх захистити. Право на звернення до суду не може бути реалізованим у будь-який невизначений час після його виникнення. Законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов`язання як не сплаченої, так і надміру сплаченої чи такої, що підлягає відшкодуванню, у податковому правовідношенні припиняються. Аналогічний підхід до застосування положень статті 102 ПК України в частині встановлення темпоральних меж права платника ПДВ на повернення бюджетного відшкодування викладено і в постанові Верховного Суду від 3 грудня 2020 року (справа №1340/4394/18). Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 листопада 2020 року (справа № 500/2486/19) вказав, що аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу. Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду слід врахувати й те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення заборгованості з бюджету та пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав на необхідність часткового задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" суми пені в розмірі 82 462 308,28 грн. Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" на клопотання про залишення позову без розгляду, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" без розгляду. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, третя особа: Державної фіскальна служби України, про визнання бездіяльності протиправною - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: А. Г. Степанюк О. В. Карпушова Повний текст складено 19.08.2021.