Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/4559/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4559/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., секретар судового засідання Рубан А.В. за участі представника позивача Крошки В.В., представника відповідача Юрчак О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4559/19 (суддя І інстанції - Новікова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 0018991305, № 0019001305 та № 0018981305. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у задоволені позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки викладені в ньому не відповідають фактичним обставинам справи та при прийняті рішення судом неправильно застосовані норми матеріального права без дотримання норм процесуального права, а саме пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до прийняття не правильного рішення. Також, вказує на те, що «курсова різниця», яка виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти спрощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Зазначає, що під час прийняття спірних рішень контролюючим органом не було дотримано положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України щодо встановлення курсової різниці прощеної банком заборгованості. Також, позивач послався і на те, що контролюючим органом було пропущено строк визначення грошового зобов`язання, який передбачений статтею 102 Податкового кодексу України. На підтвердження своєї позиції посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.01.2021 у справі № 120/935/19-а, від 21.05.2019 у справі № 1940/1610/18, від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ Контролюючим органом отримано інформацію з Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів»), відповідно до якої встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 протягом 2016, 2017 років отримувала доходи, а саме: у І кварталі 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» проведено операції за ознакою доходу 126 (додаткове благо) дохід нарахований у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за його самостійним рішенням та за ознакою доходу «інші доходи» включення суми додаткового блага (анульованого основного боргу) та доходів до податкового розрахунку за формою 1-ДФ: за ознакою доходу 126 на суму 201420,9 грн, за ознакою доходу 127 на суму 601420,9 грн; у І кварталі 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» проведено операції за ознакою доходу 126 (додаткове благо) дохід нарахований у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за його самостійним рішенням та за ознакою доходу «інші доходи» включення суми додаткового блага (анульованого основного боргу) та доходів до податкового розрахунку за формою 1-ДФ: за ознакою доходу 126 на суму 1104448,41 грн, за ознакою доходу 127 - на суму 1504448,41 грн. У період з 20.05.2019 по 31.05.2019 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Запорізькій області) проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків і зборів з доходів фізичних осіб за ознакою доходу « 126» платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт перевірки від 07.06.2019 № 416/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (а.с. 16-24). Відповідно до висновків Акту перевірки, встановлено порушення позивачем: пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 179.1, пп. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016, 2017 роки; пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016-2017 роки у сумі 235056,47 грн, у т.ч. за 2016 рік 36255,76 грн, за 2017 рік 198800,71 грн; пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору за 2016-2017 роки з доходу отриманого у вигляді додаткового блага за ознакою « 126» у сумі 19588,03 грн, у т.ч.: за 2016 рік 3021,31 грн., за 2017 рік 16566,72 грн. На підставі висновків Акту перевірки від 07.06.2019 № 416/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , контролюючим органом 05.08.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0019001305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору на загальну суму 24485,03 грн, у т.ч. за податковим зобов`язанням 19588,03 грн та 4897 грн за штрафними санкціями (а.с. 39); № 0018981305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 293820,58 грн, у т.ч. за податковим зобов`язанням 235056,47 грн та 58764,11 грн за штрафними санкціями (а.с. 41); № 0018991305 від 05.08.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 340 грн (а.с. 37). Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з виявленням під час проведення перевірки заниження платником податку суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, контролюючий орган мав обов`язок визначити позивачу податкове зобов`язання самостійно, що і було зроблено відповідачем. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сума коштів в розмірі 1305869,31 грн анульована за самостійним рішенням ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» та включена до податкових розрахунків за формою 1-ДФ, є додатковим благом позивача, у зв`язку з чим у позивача був наявний обов`язок нарахувати та сплатити з такої суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також подати до контролюючого органу відповідні декларації. Разом з тим, позивачем у встановлені строки зазначений обов`язок виконано не було, у зв`язку з чим контролюючим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов`язання та застосовано штрафні санкції шляхом прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Разом з тим, судом встановлено, що з моменту укладання Кредитних договорів від 13.08.2007 № ML-201/325/2007 та від 19.02.2008 № СМ-SME201/073/2008 між Банком та позивачем не укладалось договорів, якими було б змінено валюту зобов`язання з швейцарських франків на гривню, доказів протилежного суду не надано. Також суд зазначив, що Угодами про врегулювання боргу визначався порядок виконання судового рішення про стягнення з позивача цього боргу, а не вносились зміни до кредитних договорів. Отже, суд дійшов висновку, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки не відбулась зміна валюти зобов`язання за кредитним договором. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Згідно з пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п. 179.7 ст. 179 ПК України). Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Отже, у зв`язку з виявленням під час проведення перевірки заниження платником податку суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, контролюючий орган мав обов`язок визначити позивачу податкове зобов`язання самостійно, що і було зроблено відповідачем. Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Приписами статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. У цьому випадку, граничним строком подання податкової декларації за 2016 рік є 1 травня 2017 року, а за 2017 рік 1 травня 2018 року, а відповідно строк у 1095 днів для визначення зобов`язання спливає у травні 2020 (щодо доходів за 2016 рік) та у травні 2021 (щодо доходів за 2017 рік) відповідно, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції. Податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання з ПДФО та військового збору, прийняті у серпні 2019 року, тобто в межах 1095 днів з останнього дня граничного строку подання податкової декларації. Стосовно змісту встановленого під час проведення перевірки порушення, апеляційний суд зазначає про таке. Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент прощення заборгованості) платниками податку є, зокрема, фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Згідно з п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п. 179.7 ст. 179 ПК України). Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. (пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України). Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що дохід з джерелом їх походження з України будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю. Згідно з підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором. З матеріалів справи встановлено, що 17.02.2016 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Кредитор та позивачем Позичальник укладено Угоду про врегулювання боргу до Кредитного договору від 13.08.2007 № ML-201/325/2007 (а.с. 44-45), у пункті 2.2 якої визначено, що станом на день укладання цієї Угоди заборгованість Позичальника за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.01.2014 № 335/10883/13-ц складає: 545010,23 грн заборгованість за кредитом, 56410,67 грн заборгованість за відсотками, 601420,9 грн пеня. У пункті 2.2.1 Угоди визначено, що незважаючи на інші положення Кредитного договору Сторони домовились, що Позичальник до 17 лютого 2016 року зобов`язується: погасити Боргові зобов`язання за кредитним договором в розмірі 400000 грн та сплатити витати Кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в розмірі 3441 грн. Згідно з пунктом 2.2.3 Угоди, за умови належного виконання Позичальником умов цієї Угоди Сторони домовились: - скасувати 100% відсотків пені, що була нарахована на момент укладання цієї Угоди договору; - що Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 802841,8 грн і Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої Богові зобов`язання перед Кредитором в повному обсязі, що правовідносини сторін за Кредитним договором припиняються та сторони не мають жодних претензій майнового чи немайнового характеру один до одного. У пункті 3.4 Угоди сторони обумовили, що підписанням цієї Угоди про врегулювання боргу Позичальник підтверджує, що Кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації. 24.01.2017 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Кредитор та ОСОБА_1 Позичальник укладено Угоду про врегулювання боргу до Кредитного договору від 19.02.2008 № СМ-SME201/073/2008 (а.с. 46-47), у пункті 2.1 якої зазначено, що цю Угоду укладено Сторонами з метою визначення порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.01.2014 № 335/10883/13-ц за позовом ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 19.02.2008 № СМ-SME201/073/2008 у розмірі: 1344350,09 грн заборгованість за тілом кредиту, 160098,32 грн заборгованість за відсотками, 1504448,41 грн пеня. Відповідно до положень пункту 2.2.1 Угоди, незважаючи на інші положення Кредитного договору Сторони домовились, що Позичальник до 25 січня 2017 року зобов`язується: погасити Боргові зобов`язання за кредитним договором в розмірі 400000 грн. Згідно з пунктом 2.2.3 Угоди, за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та пп. 2.2.1 Додаткового договору, Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої Боргові зобов`язання перед Банком в повному обсязі і Банк, керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 2 608896,82 грн., що складається з суми кредиту (основної суми боргу) в розмірі 1104448,41 грн; пені в розмірі 1504448,41 грн. Також, у пункті 2.2.4 Угоди зазначено, що при прощенні боргу у Позичальника відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід в порядку та розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання Позичальником Додаткового договору, Позичальник стверджує, що Банк поінформував його про необхідність сплати податків та зборів з Суми прощеного боргу (в тому числі у разі її зміни), у випадках, передбачених законодавством України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума коштів в розмірі 1305869,31 грн анульована за самостійним рішенням ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» та включена до податкових розрахунків за формою 1-ДФ є додатковим благом позивача, у зв`язку з чим у позивача був наявний обов`язок нарахувати та сплатити з такої суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також подати до контролюючого органу відповідні декларації. Разом з тим, позивачем у встановлені строки зазначений обов`язок виконано не було, у зв`язку з чим контролюючим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов`язання та застосовано штрафні санкції шляхом прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Стосовно посилань позивача на порушення контролюючим органом пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, апеляційний суд зазначає про таке. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09.04.2015 № 321-VIII, положення якого набрали чинності 07.05.2015, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Разом з тим, предметом врегулювання у зазначених вище Угодах була не сума боргу станом на 17 лютого 2016 року та на 24 січня 2017 року, а сума боргу, визначена рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2014 року у справі № 335/10883/13-ц. (а.с. 92-98) При цьому, за змістом цього рішення вказана сума боргу, яка в подальшому прощена Угодами про врегулювання, обрахована станом на 16 лютого 2012 року, тобто до 1 січня 2014 року, і відповідно жодної курсової різниці в такому випадку не існує. Крім того, колегія суддів зазначає, що вказаними вище Угодами не вносились зміни до кредитних договорів від 13.08.2007 № ML-201/325/2007 та від 19.02.2008 № СМ-SME201/073/2008, а лише визначено порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/10883/13-ц, відповідно до якого з позивача стягнуто заборгованість за кредитними договорами, у зв`язку з чим приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України застосуванню до спірних правовідносин не підлягають. ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, а тому у його задоволенні слід відмовити. Судом першої інстанції рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. Повний текст складений 16 серпня 2021 року. На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4559/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення 10 серпня 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Суддя-доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко