Постанова 4824 № 755/5810/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 серпня 2021 року м. Київ Справа №755/5810/19 Провадження № 22-ц/824/8858/2021 Резолютивна частина постанови оголошена 18 серпня 2021 року Повний текст постанови складено 19 серпня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Журавльова Д.Д. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Ткаченко Оленою Вікторівною, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/2 частку в цьому об`єкті нерухомого майна, - В С Т А Н О В И В: В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та посилається на те, що 17 вересня 2005 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 23 червня 2016 року шлюб був розірваний. Не зважаючи на це, сторони продовжували проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу по серпень 2018 року. 4 квітня 2018 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Цей об`єкт нерухомого майна є спільною сумісною власністю сторін. Однак відповідач не визнає цієї обставини та вважає, що придбана квартира є його особистою власністю. Тому ОСОБА_1 просить суд встановити факт про її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період часу з 23 червня 2016 року по серпень 2018 року, визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності сторін та визнати за позивачем право власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_1 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/2 частку в цьому об`єкті нерухомого майна задовольнити частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період часу з 20 липня 2016 року до серпня 2018 року. У задоволенні позову в частині вимоги про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 23 червня 2016 року до 20 липня 2016 року відмовити. Визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 1536 гривень 80 копійок. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокатом Ткаченко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні паозовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні адвокат Ткаченко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримала доводи апеляційної скарги. ОСОБА_1 та її представник адвокат Спаський А.Ю. проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За положеннями ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд керувався тим, що позивачем доведено факт спільного проживання однією сім`єю з відповідачем ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період часу з 20 липня 2016 року по серпень 2018 року та визнано квартиру об`єктом спільної власності. З такими висновками суду колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права. Як убачається з матеріалів справи, 17 вересня 2005 року сторони уклали шлюб, зареєстрований у ВРАЦС по м.Шахтарську Шахтарського МРУЮ Донецької області, про що був здійснений актовий запис за №309. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 . Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 23 червня 2016 року (а.с.61) шлюб між сторонами був розірваний. Відповідно до довідки від 13 липня 2016 року №3249002432 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 15 серпня 2014 року (а.с.113) фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 та неповнолітньої особи, яка прибула разом з внутрішньо переміщеною особо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 : АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . 04 квітня 2018 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири (а.с.64-65), за яким він придбав квартиру АДРЕСА_1 . Відпорвідно до п.4.3 Договору, покупець заявляє що він неодружений, і грошові кошти, що вирачаються на придбання квартири за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є його особистою власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю квартири, у тому числі відповідно до статей 65,74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні. Посилаючись на те, що спірна квартира придбана в період спільного проживання з відповідачем ОСОБА_2 однією сім`єю, але без реєстрації шлюбу, позивач ОСОБА_1 вважає її спільним майном. За приписами частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п. Згідно з частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Відповідно частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.2 ст.76 ЦПК України вказані обставини встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Згідно з ч.1 ст.79, ч.1 ст.80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування. В обґрунтування своїх доводів позивач надала фотокартки спільного відпочинку з відповідачем, копію трансферного ваучера про спільний відпочинок в період часу з 18 грудня 2017 року по 25 грудня 2017 року, рахунки на сплату за харчування дитини в дитячому закладі Голосіївського РУО за період з жовтня 2016 року по липень 2018 року. Між тим, вказані докази не можуть свідчити про наявність між сторонами обставин характерних для сімейних правовідносин, якими вважаються спільний бюджет, придбання майна для спільного користування. Посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї. Колегія суддів не приймає до уваги довідку органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Чапаєвка» №220 від 15 лютого 2019 року, відповідно до якої позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали з жовтня 2011 року по серпень 2018 року однією сім`єю, оскільки відповідно до довідки від 13 липня 2016 року №3249002432 ОСОБА_1 була взята на облік внутрішньо переміщеної особи 15 серпня 2014 року (а.с.113) разом з неповнолітньою особою, що свідчить про неправдивість даних, викладених у довідці щодо проживання ОСОБА_5 з жовтня 2011 року в АДРЕСА_4 . Окрім того, як убачається зі змісту рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 червня 2016 року за позовом ОСОБА_2 , який ОСОБА_1 визнала, подавши до суду відповідну заяву, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства з липня 2015 року, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі про стягнення аліментів від 12 листопада 2018 року встановлено, що сторони проживають окремо, донька проживає разом з матір`ю і знаходиться на її утриманні. Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що стаття 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Отже, колегія суддів дійшла до висновку про те, що посилання позивача на спільне проживання, не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї, враховуючи те, що позивач не надав допустимих доказів про придбання спірного майна внаслідок спільної праці та внаслідок проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період, упродовж якого було придбано спірну квартиру. Визначаючи правовий режим майна, набутого в «цивільному шлюбі», слід зокрема доводити факт його спільного створення та наявності у сторони відповідних коштів на момент придбання майна та джерела їх походження ( № 712\14246/ 15-ц 19.07.17). Надані позивачем відомості про те, що вона працювала не є підтвердженням вкладання цих коштів у придбання нерухомого майна та їх достатність. Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вказала, що вона приймала ніякої участі у придбанні квартири. Відповідно до матеріалів справи, допитані судом першої інстанції у якості свідків з боку позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також не підтвердили факту спільного створення майна, вкладання відповідних коштів, та джерела їх походження. Разом із тим, суд у рішенні не навів, якими доказами підтверджено, що в указаний період ОСОБА_1 мала з ОСОБА_2 спільний бюджет, вони вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, Київський апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року та ухвалення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Ткаченко Оленою Вікторівною- задовольнити. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/2 частку в цьому об`єкті нерухомого майна - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна