Постанова 4807 № 323/1316/21

Дата документу 16.08.2021 Справа № 323/1316/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 323/1316/21 Головуючий у 1 інстанції: Фісун Н.В. № 22-ц/807/2850/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Остащенко О.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Преображенської об`єднаної територіальної громади, третя особа: Державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві. Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачається. що до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Преображенської об?єднаної територіальної громади, третя особа: Державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2021 року позовну заяву було залишено без руху через те, що вона не відповідала ч.3 ст. 175 ЦПК України, а саме позивачем не вказано місцезнаходження відповідача Преображенської об`єднаної територіальної громади, не вказано повне найменування третьої особи Державної нотаріальної контори ( третьою особою вказано Державну нотаріальну контору м. Оріхів, хоча до матеріалів справи додано постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії, винесену Оріхівською державною нотаріальною конторою). Додані до позовної заяви докази не засвідчені належним чином, а саме не зазначена дата такого засвідчення. Повертаючи позовну заяву, суд послався на те, що позивачу було надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви, вказавши повне найменування третьої особи, зазначити місцезнаходження відповідача, належним чином завірити копії письмових доказів та було роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали від 04 червня 2021 року, передбачені ч.2 ст.185 ЦПК України. 11.06.2021 року до суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява де знов не вказано місцезнаходження Преображенської об`єднаної територіальної громади, що унеможливлює виклик до суду відповідача, не вказано повне найменування третьої особи Державної нотаріальної контори. Судова колегія вважає що зазначення у позові «Державна нотаріальна контора м. Оріхів» замість «Оріхівська державна нотаріальна контора» не є обставиною яка унеможливлює подальший розгляд справи. У оновленому позові зазначена електронна адреса Преображенської об`єднаної територіальної громади, контактний телефон та дійсно не зазначена поштова адреса. Досліджуючи цю обставину, як єдину підставу для відпови у прийнятті позову, судова колегія враховує наступне. Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду. За ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції). Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції). У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. За таких обставин, враховуючи, що Преображенська об`єднана територіальна громада є юридичною особою, електронна адреса та телефони якої були зазначені позивачем, такий недолік як відсутність поштової адреси не може бути перешкодою для доступу до правосуддя. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2021 року у цій справі скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Повний текст постанови складено 19 серпня 2021 року. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков