Постанова 4807 № 334/4014/20

Дата документу 17.08.2021 Справа № 334/4014/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 334/4014/20 Головуючий у 1-й інстанції: Гнатюк О.М. Справа № 22-ц/807/2641/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Дашковської А.В., секретар: Волчанова І.М., за участі: ОСОБА_1 , адвоката Целіковського В.В., Янковського С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Дніпровському району, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним та встановлення опіки. Зазначала, що ОСОБА_2 , 1993 р.н., є її онуком, з дитинства страждає на невиліковне хронічне психічне захворювання розлад психологічного розвитку, погранична розумова відсталість. Онук з дитинства в поведінці з людьми боязливий, не може правильно висловити свою думку, не усвідомлює до кінця, що йому говорять, не розуміє доводи, має великі проблеми з пам`яттю, не може правильно рахувати. Внаслідок хронічного захворювання онук не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в зв`язку із чим може бути визнаний недієздатним. Просила визнати свого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та встановити над ним опіку. Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13 травня 2021 року відмовлено у задоволені заяви. Судове рішення мотивовано тим, що за висновком судової психіатричної експертизи ОСОБА_2 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді легкого розладу особистості і поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку. Ступінь наявних психічних порушень такий, що суттєво впливає (обмежує) на його здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними. Оскільки висновок експертизи не містить посилання на стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або керувати) ними, підстав для визнання онука заявниці недієздатним не має. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказала, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, під час розгляду справи судом не залучено до участі ОСОБА_2 , чим порушені вимоги статті 299 ЦПК України. Вважає, що з урахуванням висновку судової психіатричної експертизи суд мав вирішити питання про визнання ОСОБА_2 обмежено дієздатним. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 і її представника адвоката Целіковського В.В., які підтримали апеляційну скаргу і просили про її задоволення, пояснення ОСОБА_2 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Статтею 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України). Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. ст. 41 ч.1, 55 ЦК України). Відповідно ст.ст.58, 59 ЦК України опіка встановлюється над фізичними особами, які визнанні недієздатними. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена. Частиною 1 статті 299 ЦПК України передбачено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров`я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров`я. Для визначення фактичної можливості такої особи з`явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу. Згідно частини 1 ст. 300 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Встановлено, що ОСОБА_1 є бабою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3,50). ОСОБА_2 з 2002 по 2007 р.р. знаходився під наглядом лікаря-психіатра з діагнозом «розлад психологічного розвитку». Відповідно до висновку судової психіатричної експертизи від 9 грудня 2020 року №526 ОСОБА_2 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді легкого розладу особистості й поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку. Ступінь наявних психічних порушень такий, що суттєво впливає (обмежує) на його здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.34-40). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того що за висновком експертизи у ОСОБА_2 не виявлено стійкого психічного розладу, внаслідок якого останній не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або керувати) ними. Проте суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за висновком експертизи ступінь наявних у ОСОБА_2 психічних порушень такий, що суттєво впливає (обмежує) на його здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними. Такий психічний розлад у ОСОБА_2 у відповідності до ст. 36 ч.1, ст.60 ч.2 ЦК України є підставою для визнання його обмежено дієздатним та встановлення над ним піклування. На порушення вимог ч.1 ст.299 ЦПК України суд не залучив до участі у розгляді справи ОСОБА_2 особу, щодо якої розглядав заяву про визнання його недієздатним, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справи. За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому на підставі ст.376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення заяви про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_2 та встановлення над ним піклування. Оскільки матеріали справи не містять подання органів опіки і піклування щодо призначення піклувальника, вказане питання підлягає вирішенню окремо у порядку, встановленому ст.60 ЦК України. Керуючись ст.ст.300, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 рокуу цій справі скасувати. Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. Обмежити цивільну дієздатність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 . Встановити над ОСОБА_2 піклування. Копію рішення направити Органам опіки та піклування Запорізької міської ради по Дніпровському району для вирішення питання про призначення ОСОБА_2 піклувальника у передбаченому законом порядку. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 19 серпня 2021 року. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська