Постанова 4801 № 127/4128/21

Справа № 127/4128/21 Провадження № 22-ц/801/1484/2021 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2021 рокуСправа № 127/4128/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого : Копаничук С.Г. Суддів: Медвецького С.К., Рибчинського В.П., учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Універсал банк»; відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.05.2021 року, постановленого в приміщенні того ж суду під головуванням судді Іщук Т.П., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в : У лютому 2021 року АТ «Універсал банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказало, що ОСОБА_1 виявила бажання отримати банківські послуги у вигляді відкриття банківського рахунку з кредитуванням через мобільний додаток «monobank» , в зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06.11.2018 року, якою підтвердила свою згоду на укладення договору про надання банківських послуг, на підставі якого вона отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є кредитна картка «monobank». Відповідач підтвердила, що отримала примірники вказаних документів, що складають договір у мобільному додатку, ознайомилась з ними та зобов`язалась виконувати всі умови укладеного нею договору. У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим в неї станом на 30.09.2020 року виникла заборгованість, яка складала 46 767,36 грн. Просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та понесені судові витрати. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.05.2021 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» заборгованість за кредитним договором від 06.11.2018 року в розмірі 23130,78 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, а у справі ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що не погоджується з визначеним судом розміром заборгованості. Вказала, що позивачем не надано доказів укладення кредитного договору та отримання відповідачем коштів. Виписка по картковому рахунку є неналежним доказом по справі, так як позивачем не надано до суду договору банківського рахунку та заяви про відкриття поточного рахунку, а отже неможливо встановити чи має відношення до відповідача вказаний у виписці рахунок. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду відповідає. Суд першої інстанції встановлено, що 06.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг через мобільний додаток від 06.11.2018 року, якою підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. В анкеті-заяві відповідач зазначила, що просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками та визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису і його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, підтверджує, що всі наступні правочини можуть вчинятись з використанням електронного цифрового підпису. На підставі укладеного кредитного договору 06.11.2018 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «monobank» . Отримані ОСОБА_1 у мобільному додатку умови і правила надання банківських послуг, що скріплено її підписом у анкеті-заяві від 06.11.2018 року, разом з тарифами, паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту складають дійсний правочин між сторонами. Банк в якості доказу пред`явив розрахунок заборгованості ,у якому вказав, що станом на 30 вересня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 складається із загального залишку заборгованості за тілом кредиту та становить 46767,36 грн. Прострочене зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати мінімального щомісячного платежу за договором становило понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі підпункту 5.16 умов відбулося істотне порушення нею як клієнтом зобов`язань. Уся заборгованість за кредитом стала простроченою та відповідно до підпунктів 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу». Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку підтверджується стягнення банком за рахунок тіла кредиту уже з 01.01.2019 року : комісії банку, відсотків за користування кредитом, щомісячних платежів та штрафів за порушення зобов`язань, розмір яких сторонами не узгоджувався, в зв`язку з чим збільшувалось тіло кредиту. За рахунок тіла кредиту були погашені відсотки на суму 20 423,91 грн., щомісячні платежі на суму 2 141,21 грн., штраф за порушення зобов`язання 250 грн., комісія банку 821, 45 грн., що в загальному складає - 23 636,58 грн. Відтак, математично підтверджено ,що відповідачем не було погашено тіло кредиту у розмірі 23130,78 грн. (46767,36 грн. 23636,58 грн.) ,а тому вона підлягає стягненню з останнього на користь позивача у вигляді загального залишку заборгованості за наданим кредитом ,а також 1122,72 грн. судового збору. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних доказів укладення ОСОБА_1 кредитного договору та отримання нею коштів не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вбачається з матеріалів справи, положеннями анкети-заяви від 06.11.2018 року встановлено, що вказана анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 підтвердила, що отримала примірники вказаних документів у мобільному додатку та зобов`язується виконувати договору. В анкеті-заяві зазначила, що визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях; підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6). Усе листування щодо цього договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору (п.11). На підставі вказаного договору відповідач 06 листопада 2018 року отримала кредит у розмірі 15000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 (IBAN - НОМЕР_2 ). Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно із ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та, у розумінні статей 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики з визначенням порядку і умов кредитування, прав і обов`язків сторін, іншої інформації, необхідної для укладення договору. Отримані ОСОБА_1 у мобільному додатку умови і правила надання банківських послуг, що скріплено її підписом у анкеті-заяві від 06.11.2018 року, разом із тарифами, паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту складають дійсний правочин між сторонами у справі. Із тарифів та паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту вбачається підписання їх сторонами договору шляхом накладення електронного цифрового підпису, така форма укладення договору добровільно обрана її сторонами та свідчить про акцепт відповідачем запропонованих їй умов кредитування. Доводи апеляційної скарги про те, що виписка з особового рахунку є неналежним доказом по справі є необгрунтованими, виходячи з наступного. Доказами що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі. Як зазначено у п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75. До такого ж висновку дійшов Верховний суд в постанові від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18 та від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц. Відтак, як вбачається з матеріалів справи, банківська виписка з особового карткового рахунку відповідача є належним, допустимим доказом про рух коштів та наявності заборгованості у відповідача. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до наведення норм матеріального права і не містять посилання на конкретні допущені судом їх порушення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає ,що у відповідності до ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає залишенню за останнім. На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.05.2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному скарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: С.Г. Копаничук Судді: С.К. Медвецький В.П. Рибчинський