Ухвала КАС ВС № 420/4589/20

УХВАЛА 19 серпня 2021 року м. Київ справа № 420/4589/20 адміністративне провадження № К/9901/28591/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №420/4589/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: - визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур №27 від 5 березня 2020 року про неуспішне проходження атестації; - визнати протиправними та скасувати наказ прокурора Одеської області від 29 квітня 2020 року №778к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року (ліквідація чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури); - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу прокуратури Одеської області та в органи прокуратури України з 30 квітня 2020 року, або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді, з якої звільнено (ідентифікаційний код прокуратури Одеської області 03528552); - стягнути з прокуратури Одеської області (вул. Пушкінська, 3, м.Одеса, 65026, Ідентифікаційний код 03528552) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 квітня 2020 року до дати постановлення судового рішення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур №27 від 5 березня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора"; - визнано протиправними та скасовано наказ прокурора Одеської області №778к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року (ліквідація чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури); - поновлено ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури; - стягнуто з Одеської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 302 961,06 грн; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі: 420,40 грн; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі: 420,40 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі: 30 003,39 грн. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 2 серпня 2021 року. У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року (повний текст складено 8 липня 2021 року) у справі №420/4589/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення про неуспішне проходження атестації прокурором та наказ про звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункти 1,3 частини четвертої статті 328 КАС України та покликається на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а. Водночас вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо "питання застосування пункту 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, на підставі якого затверджено Порядок 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, підпункту 7 щодо визначеного Законом №113-ІХ імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратури лише у разі успішного проходження атестації, пункту 16 щодо повноважень кадрових комісій з визначення результату складення прокурором іспиту, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закон №113-ІХ як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів, частини четвертої статті 7, пункту 3 частини першої статті 11 Закону України «Про прокуратуру» щодо імперативності рішення кадрової комісії для керівника прокуратури. Надалі, у касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора послався на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та винятковість цієї справи. Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаних підстав, Верховний Суд виходить з наступного. У касаційній скарзі заявник лише цитує окремі положення Закону №113-ІХ та Порядку №221, без конкретизації норм з посиланням на обставини справи, вказує на запровадження реформування системи органів прокуратури, цитує статті Закону України "Про прокуратуру" та описує процедуру проходження прокурорами атестації, проте не зазначає у чому саме полягає неправильність їхнього застосування судами, обмежившись лише доводами про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та винятковості справи, з посиланням на запровадження заходів щодо перезавантаження органів прокуратури, необхідності створення умов для надання можливості доброчесним кандидатам зайняти посади прокурорів тощо. Такі доводи є формальними, оскільки оцінка законності будь-яких рішень, у першу чергу, залежить від дотримання суб`єктом владних повноважень усіх критеріїв, визначених статтею 2 КАС України, що є гарантією правомірності цього рішення. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення кадрової комісії №2 від 5 березня 2020 року №27 стосовно ОСОБА_1 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» не містить мотивів та аргументів його прийняття, в той час як вимоги пункту 12 Порядку №233 вимагають ухвалення комісією мотивованого рішення. Відсутність же мотивів у рішенні є підставою для його скасування. Разом з тим, судами було зазначено про відсутність передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 ЗУ «Про прокуратуру» підстав для звільнення ОСОБА_1 через недоведеність відповідачем реорганізації, ліквідації органу прокуратури, у якому працювала остання або скорочення кількості прокурорів. Також, суди попередніх інстанцій зауважили, що Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур протиправно не було розглянуто заяву позивачки про перегляд результатів тестування та надання дозволу пройти повторне тестування, у зв`язку з поганим станом здоров`я, яке погіршилось перед та під час проходження тестування. Верховний Суд зазначає, що саме конкретні обставини, що вплинули на прийняття рішення, визначають межі дискреції адміністративного органу та його посадових осіб. Наявність або відсутність обставин, вказаних у рішенні, у разі його оскарження, має бути перевірена судами під час розгляду справи з метою надання оцінки спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України. Однак, у касаційній скарзі не наведено жодного аргументу на спростування мотивів, з яких виходили суди вирішуючи цей спір. Водночас посилання заявника на незастосування судами висновків у справі №200/13482/19-а є помилковими, оскільки обставини цієї справи не є подібними до спірних правовідносин. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права з урахуванням обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №420/4589/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду