Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/1263/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1263/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Федотова І.В. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач про визнання протиправними дій відповідача щодо визначення розміру його пенсії та дати призначення пенсії за віком; зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу з 27 вересня 2019 року у розмірі 1763,66 грн. та виплатити позивачу не отриману пенсію з вини відповідача з нарахуванням компенсації втрати частини доходів 27 вересня 2019 по 01 грудня 2020 рок; зобов`язання відповідача перепризначити позивачу пенсію за віком з урахуванням довідки від 15 грудня 2020 року та інших документів з 15 грудня 2020 року у розмірі 17690 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві які полягають у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року по справі №640/23378/19 з 21 липня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 27 вересня 2019 року та виплатити ОСОБА_1 не отриману з вини Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві пенсію з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 27 вересня 2019 року по 21 липня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року пенсію за віком з урахуванням довідки від 15 грудня 2020 року №241. Відмовлено в іншій частині адміністративного позову. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Листом від 09 вересня 2019 року №198680/03 відповідач повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатнім стажем для призначення пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року у справі №640/23378/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного від 21 липня 2020 року, ГУ ПФУ в м. Києві зобов`язано повторно вирішити питання щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до страхового стажу період роботи з 26 вересня 1991 року по 04 липня 1994 року та з 13 лютого 1989 року по 01 грудня 1990 року. 26 серпня 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою в якій просив відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року у справі №640/23378/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного від 21 липня 2020 року призначити йому пенсію відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 26 вересня 2019 року та перерахувати розмір пенсії з урахуванням довідок компанії "Марс Україна", "Еффем Україна інк", що є в пенсійній справі. Листом від 24 вересня 2020 року №21779-22134/С-02/8-2600/20 відповідач повідомив, що з 21 липня 2020 року йому призначена пенсія за віком; пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 27 років 4 місяці 12 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,27333) та заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01 квітня 1995 року по 30 червня 2000 року та з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року, з 01 травня 2005 року по 30 червня 2005 року, з 01 червня 2017 року по 30 вересня 2017 року (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 0,60415); розмір пенсії за віком склав 1 712,00 грн. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, копіями особових рахунків, завіреними і оформленими належним чином, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв; відповідно до матеріалів пенсійної справи, при визначенні розміру пенсії враховано заробітну плату за період з квітня 1995 року по червень 2000 року, при цьому суми заробітної плати за дані періоди були переведені з карбованців у гривні відповідно до вимог законодавства. 22 жовтня 2020 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його пенсії, до якої долучив довідки від 10 липня 2019 року №85, від 11 листопада 2019 року №40-0006/58927 та від 08 жовтня 2020 року №215 та зазначив адресу та номер телефона компанії для здійснення відповідачем перевірки інформації, викладеної в довідках. Листом від 03 листопада 2020 року № 2600-0305-8/155910 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії по заробітній платі відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" по довідці від 08 жовтня 2015 року №215, оскільки зазначена довідка не відповідає вимогам додатку 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій. Також листом від 20 листопада 2020 року №26386-27314/С-02/8-2600/20 відповідач повідомив позивача, що заробітна плата для обчислення пенсії врахована відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі довідки від 08 жовтня 2020 року №215, виданої ТОВ "Марс Україна" за період роботи з 01 квітня 1995 року по 30 червня 2000 року та за даними системи персоніфікованого обліку з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року, з 01 травня 2005 року по 30 червня 2005 року, з 01 червня 2017 року по 30 вересня 2017 року, яка при індивідуальному коефіцієнті 0,60415 становить 4 960,12 грн. 15 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, до якої додав довідку із СПОВ про заробітну плату з 01 липня 2000 року по день звернення та довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року від 15 грудня 2020 року №241. Листом від 28 грудня 2020 року №2600-0305-8/185011 відповідач повідомив позивача, що ГУПФУ розглянуло довідку про заробітну плату від 15 грудня 2020 року №241, видану ТОВ "Марс Україна". Проведений обрахунок можливого розміру пенсії з урахуванням оптимальної заробітної плати за періоди роботи з 01 липня 1994 року по 31 грудня 1998 року показав доцільність такого перерахунку, проте, завірені в установленому порядку копії первинних документів, на підставі яких складена довідка, не надані. Для перевірки достовірності довідки про заробітну плату управлінням направлений запит на підприємства. Після підтвердження довідки буде проведений перерахунок пенсії із врахуванням заробітку за 60 місяців до 01 липня 2000 року відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Щодо дати призначення позивачу пенсії за віком, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною першою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. В даному випадку, як свідчать матеріали справи позивач звернувся за призначенням пенсії 27 серпня 2019 року. Листом від 09 вересня 2019 року №198680/03 відповідач повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатнім стажем для призначення пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року у справі №640/23378/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного від 21 липня 2020 року, ГУ ПФУ в м. Києві зобов`язано повторно вирішити питання щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до страхового стажу період роботи з 26 вересня 1991 року по 04 липня 1994 року та з 13 лютого 1989 року по 01 грудня 1990 року. Під час розгляду справи №640/23378/19 суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції у повній відповідності до частини другої статті 19 Конституції України. На виконання рішення суду ГУ ПФУ в м. Києві було призначено позивачу пенсію з 21 липня 2020 року. Оскільки у статті 45 Закону №1058-IV відсутні підстави, за яких пенсія, призначається з дня прийняття судом відповідного рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність призначення позивачу пенсії з 21 липня 2020 року, а не з 27 вересня 2019 року. Щодо розміру призначеної з 21 липня 2020 року відповідачем пенсії, колегія суддів зазначає наступне. На підставі частини першої статті 26 вказаного Закону позивач має право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 26 років. Відповідно до статті 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи. Згідно зі статтею 40 зазначеного Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз і + Кз 2 + Кз з + ... + Кз п); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії. Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь. Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці. У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії. При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати. Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки позивач досяг пенсійного віку у 2019 році пенсія останньому має бути призначена з 27 вересня 2019 року, а тому до розрахунку застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 - 2018 роки. Усереднений показник середньої заробітної плати 2016 - 2018 роки, затверджений Пенсійним фондом України становить 6 188,89 грн. За період з 01 липня 2000 року по 30 вересня 2017 року сума заробітної плати (доходу) позивача, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) складає 32 153,23 грн. відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування), що містяться в матеріалах справи, Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується за період з 01 липня 2000 року по 30 вересня 2017 року складає 41 634,19 грн. відповідно до додатку №2 "Показники середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 1992-2002 роки, що застосовуються під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до статей 40 і 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" від 20 листопада 2003 року №1783 та показників середньої заробітної плати за 2003-2017 роки, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" враховується для обчислення пенсії, затверджених Пенсійним фондом України. Таким чином, коефіцієнт заробітної плати позивача становить (Кз): 32 153,23 грн. : 41 634,19 грн. = 0,77228. Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2016 - 2018 роки), що передують року звернення становить 6 188,89 грн. (усереднений показник середньої заробітної плати 2016 - 2018 роки, затверджений Пенсійним фондом України). Враховуючи викладене, заробітна плата позивача для обчислення пенсії складає 4 779,55 грн., а саме: 6 188,89 грн. х 0,77228 = 4 779,55 грн. Як встановив суд, пенсія обчислена позивачу із страхового стажу 27 років 4 місяці 12 днів, що складає 328 місяців. Коефіцієнт страхового стажу, розрахований за формулою визначеною у частині 1 статті 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 0,369, а саме: 328 х 1% / 100% х 12 = 0,27333. Таким чином, розмір пенсії позивача склав 1 306,39 грн. під час її призначення з 27 вересня 2019 року, а саме: 4 779,55 грн. (заробітна плата позивача для обчислення пенсії) х 0,369 (коефіцієнт страхового стажу позивача) = 1 306,39 грн. Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у разі, коли щомісячний розмір, зокрема, пенсійних виплат не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. Прожитковий мінімум, для осіб, які втратили працездатність становить: - з 1 липня - 1564 гривні, - з 1 грудня - 1638 гривень відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»; - 1 січня 2020 року - 1638 гривень, - з 1 липня - 1712 гривень, - з 1 грудня - 1769 гривень відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач мав призначити позивачу пенсію за віком з 27 вересня 2019 року в розмірі 1 564,00 грн. та підвищувати її відповідно до встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації частини доходів з 27 вересня 2019 року по 01 грудня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Тобто за змістом вказаної статті нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Згідно із ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 522/9778/16-а. У цій справі судом встановлено, що відповідач протиправно призначив позивачу пенсію з 21 липня 2020 року, а не з 27 вересня 2019 року, а тому несвоєчасна виплата пенсії позивачу за період з 27 вересня 2019 року по 21 липня 2020 року відбулася з вини відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 27 вересня 2019 року та виплатити не отриману позивачем з вини ГУ ПФУ в м. Києві пенсію за віком з 27 вересня 2019 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у період з 27 вересня 2019 року по 21 липня 2020 року. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача перерахувати позивачу з 15 грудня 2020 року пенсію за віком з урахуванням довідки від 15 грудня 2020 року та інших документів в розмірі 17 690,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Пунктом 2.10 Порядку передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. При цьому, визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування. З 01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким внесено зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, ч. 1 ст. 40 якого викладено в наступній редакції: «Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв». Абзацом 5 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. З аналізу наведених норм, вбачається, що пенсіонер має право на перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату, отриману ним у період до 01 січня 2016 року, за умови якщо зазначені у цій довідці відомості підтверджені первинними документами. Пунктом 38 Порядку №22-1 передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. В даному випадку позивачем було подано відповідача довідку від 15 грудня 2020 року №241 про заробітну плату для обчислення пенсії, видану ТОВ "Марс Україна", проте не надано разом із довідкою копії первинних документів, завірених в установленому порядку. У зв`язку з наведеним відповідач для здійснення перерахунку пенсії на підставі зазначеної довідки направив запит на підприємства. Актом перевірки достовірності документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсій від 09 лютого 2021 року встановлено, що суми заробітної плати, які вказані у довідці від 15 грудня 2020 року №241, поданої для обчислення пенсії ОСОБА_1 , відповідають даним оригіналів первинних документів. Суд першої інстанції правильно зазначив, що вказані обставини свідчать про те, що інформація щодо розміру заробітної плати позивача за період з липня 1994 року по жовтень 1998 року в наданій позивачем довідці підтверджена первинними документами, довідка відповідає вимогам, встановленим Порядком №22-1, а отже позивач має право на обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати, зазначеній в довідці від 15 грудня 2020 року №241 з 01 грудня 2020 року. Водночас, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для зобов`язання відповідача призначити пенсію у розмірі 17690 грн, оскільки суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Стосовно доводів апелянта про відсутність підстав для стягнення з нього судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Закон України «Про судовий збір» визначає, що від сплати судового збору звільняються лише особи, які вказані у ст. 5 цього Закону. Враховуючи, що органи Пенсійного фонду відсутні серед переліку суб`єктів, які мають пільги щодо сплати судового збору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив про необхідність стягнення з відповідача судових витрат у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України. В частині відмовлених позовних вимог апеляційна скарга жодних доводів не містить, тому в цій частині колегія суддів не вважає за потрібне надавати оцінку доводам суду першої інстанції. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова І.В. Федотов