Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/8899/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8899/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 червня 2021 року у справі № 160/8899/21 (суддя І інстанції Букіна Л.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправним і скасувати рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 21.05.2021 № 6055; - зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку Під час розгляду справи позивачем подано заяву про забезпечення позову у справі, в якій він просив зупинити дію оскарженого рішення відповідача до набрання законної сили рішенням суду. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 червня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено, дію оскарженого рішення зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/8899/21. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відсутні підстави та загрози можливому невиконанню судового рішення, а також, що немає очевидних ознак протиправності прийнятого податковим органом рішення. Також вважає, що застосовані судом заходи забезпечення позову фактично відповідають предмету спору, оскільки після зупинення рішення відповідача позивач фактично позбавлений статусу ризикового платника і зможе безперешкодно реєструвати будь-які податкові накладні без необхідності документального підтвердження здійснення операції, на яку таку податкову накладну виписано. Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розглянувши справу, колегія суддів зазначає таке. У заяві про забезпечення позову (а.с. 10-12), позивач вказав, що через прийняття спірного рішення систематично блокується реєстрація податкових накладних, які подаються позивачем для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), що порушує права позивача на ведення господарської діяльності та має наслідком відмову контрагентів від співпраці. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності товариства у зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових відносин та нормалізація ведення господарської діяльності, з врахуванням також введення по усій території України карантинних заходів, призведе до значних зусиль та витрат. Крім того, суд взяв до уваги і ту обставину, що спірне рішення порушує права не тільки позивача, а і його контрагентів, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних останні не мають можливості формувати податковий кредит. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, виходячи з такого. Згідно з ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, насамперед, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. При цьому, статтею 152 КАС України визначено, що у заяві мають бути наведені та обґрунтовані підстави і необхідність забезпечення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією. Натомість, клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містить наведення та обґрунтування підстав і необхідності забезпечення позову згідно зі ст. 150-152 КАС України, а фактично зводиться к доводам, якими позивач обґрунтовує предмет та підстави позову, а також обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів позивача, а також його контрагентів. Отже наведені позивачем доводи не є свідченням існування очевидних ознак протиправності спірного рішення та очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття у справі рішення по суті заявлених вимог, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що застосування заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Комісії ГУ ДПС про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку фактично вирішує спір по суті, оскільки з дати постановлення такої ухвали платник податку не вважається ризиковим платником, а тому до нього не застосовуються і наслідки такого статусу, зокрема зупинення реєстрації податкових накладних. При цьому відмова, наприклад, у позові в такому випадку не поновить попереднього становища, оскільки податкові накладні за період чинності такої ухвали суду вже будуть зареєстровані в ЄРПН. З цього приводу апеляційний суд підкреслює, що суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Колегія суддів також зазначає про відсутність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки у випадку задоволення позову оскаржене рішення податкового органу буде скасовано, а позивач відповідно виключений з переліку ризикових платників, що поновить його права, зокрема і в частині реєстрації зупинених податкових накладних. Стосовно порушення спірним рішенням прав та інтересів позивача і його контрагентів, то конструкція п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України для застосування цієї підстави передбачає одночасне встановлення очевидності ознак протиправності рішення, яке оспорюється, проте в заяві про забезпечення позову позивач на такі ознаки не посилається, і апеляційним судом такі ознаки також не встановлені. Одного ж порушення прав та інтересів певних осіб для забезпечення позову відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України недостатньо. За таких обставин, зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не давали суду першої інстанції підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвели до помилкового вирішення заяви про забезпечення позову, а тому, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 червня 2021 року у справі № 160/8899/21 скасувати. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад» про забезпечення позову у справі № 160/8899/21 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття 18 серпня 2021 року та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко