Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/2309/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2021 р. Справа № 520/2309/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 (суддя Шевченко О.В., м. Харків) по справі № 520/2309/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради (далі по тексту відповідач) , в якому просить суд: - визнати протиправними дії та бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області щодо відмови у перерахунку недонарахованої, а також нарахуванні та виплаті належної до видачі щорічної допомоги за 2020 рік, передбаченої частиною 5 статті 13 та статті 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, справа №1-247/2018(3393/18), виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком у розмірі 11984 (1712х7) грн. на користь інваліда війни 3 групи ОСОБА_2 , та на користь члена сім`ї померлого інваліда війни ОСОБА_1 , виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком з розрахунку п`яти мінімальних пенсій за віком у розмірі 8650 (1712х5) грн.; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області вчинити дії та провести на користь ОСОБА_1 нарахування та виплати належної до видачі щорічної допомоги за 2020 рік, передбаченої частиною 5 статті 13 та статті 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № З-р/2020, справа №1-247/2018 (3393/18), виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком у розмірі 11984 (1712х7) грн. на користь інваліда війни 3 групи ОСОБА_2 , та на користь члена сім`ї померлого інваліда війни ОСОБА_1 , виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком з розрахунку п`яти мінімальних пенсій за віком у розмірі 8650 (1712х5) грн.; - стягнути з Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області 20634 грн. (11984 (1712x7) +8650 (1712x5)) матеріальної шкоди та 20157 грн., завданої моральної шкоди; - зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; - допустити негайне виконання рішення суду. В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку недонарахованої, а також нарахуванні та виплаті належної до видачі щорічної допомоги за 2020 рік, передбаченої частиною 5 статті 13 та статтею 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, справа №1-247/2018(3393/18). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 520/2309/21 адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради (код ЄДРПОУ 03196564, адреса: вул. Соборна, буд. 20, м. Ізюм, Харківська область, 64300) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 520/2309/21 та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що нарахування та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік як інваліду війни 3 групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, справа №1-247/2018 (3393/18) не здійснено, нарахування здійснено у меншому розмірі на підставі підзаконного акту Уряду, що визнано Конституційним Судом «неконституційним». Вказує, що з часу смерті інваліда війни, з яким спільно проживала, згідно норми ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину та набула статусу дружини померлого інваліда війни, тому звернулась 10.09.2020 з заявою до відповідача та просила відновити порушене право та провести перерахунок та виплату щорічної допомоги до 5 травня згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та на виконання рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, справа №1-247/2018 (3393/18), що є обов`язковим до виконання. Посилаючись на положення ст. 1227 ЦК України, вказує, що виплата нарахованих сум належних соціальних виплат неодержаних за життя повинна бути передана членам родини та лише у разі відсутності таких входить до складу спадщини. Вказує, що лише 23.12.2020 ОСОБА_1 видано посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни серії НОМЕР_2 не з її вини, а у зв`язку з тривалою перевіркою документів та введеними карантинними обмеженнями, через що остання не мала можливості подати повторно заяву до 30.09.2020 згідно ст. 17-1 Закону у встановлений строк, при цьому зазначає, що первинно подала заяву - 10.09.2020. З викладених підстав, вважає, що у 2020 році грошова допомога до 5 травня має бути виплачена у розмірі, встановленому ст. 13 та ст. 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для інваліда 3 групи з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком у розмірі 11984 (1712*7) грн. та для члена сім`ї померлого ветерана війни з розрахунку п`яти мінімальних пенсій за віком у розмірі 8650 (1712*5) грн.. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 24.11.1979 укладено шлюб з ОСОБА_2 (свідоцтво про укладення шлюбу від 24.11.1979 серії НОМЕР_3 ) (а.с. 8). Чоловік позивача, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , видане 09 червня 2020 року Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного Міжрегіонального управління МЮ (м. Харків)). В позовній заяві позивач зазначила, що у квітні 2020 року її чоловік, як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 р. № 112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань - 3 160,00 грн. Не погоджуючись з розміром виплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня, 10.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради із заявою, в якій просила провести перерахунок та виплату щорічної допомоги до 5 травня згідно ч.5 ст. 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту вдові інваліда війни та на виконання рішення Конституційного Суду України (а.с. 10). Листом Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради від 14.09.2020 № 02-04/6710 надано відповідь ОСОБА_1 та зазначено, що на обліку в Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на пільги, по Ізюмській міській об`єднаній територіальній громаді вона перебуває, як «Пенсіонер за віком». Особам вказаної категорії виплата щорічної допомоги до 5 травня діючим законодавством не передбачена. А також зазначено, що згідно Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» виплата щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня здійснюється сім`ям померлих ветеранів війни. Для встановлення відповідного «статусу» члена сім`ї померлого ветерана війни необхідно звернутися до Центру надання адміністративних послуг з пакетом документів. Довідкою УПСЗН Ізюмської міської ради Харківської області від 22.12.2020 № 02-4/9209 підтверджено, що відповідно до постанови КМУ № 551 від 11.07.2018 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" дружині померлого громадянина ОСОБА_2 , смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, ОСОБА_1 видано Харківською ОДА посвідчення від 21.12.2020 № 003156 (а.с. 13). ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни згідно виданого УПСЗН Ізюмської міської ради Харківської області посвідчення № 087098 від 23.11.2020 року (а.с. 6). Так, копією посвідчення від 21.12.2020 № НОМЕР_5 підтверджено, що позивач має право на пільги та компенсації, передбачені статтею 20, пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 5). Отримавши статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач 17.12.2020 повторно звернулась до УПСЗН Ізюмської міської ради Харківської області із заявою, в якій просила відновити порушене право та провести перерахунок та виплату щорічної допомоги до 5 травня згідно ч.5 ст. 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18). Разом із заявою позивач надала копію посвідчення № НОМЕР_6 від 23.11.2020 (а.с. 10). Листом УПСЗН Ізюмської міської ради Харківської області від 24.12.2020 № 02-04/9323 позивачу у здійсненні перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року відмовлено. В обґрунтування відмови зазначено, що виплата грошової допомоги проводиться у визначений законодавством термін - до 5 травня поточного року. Особи, які не отримали разової грошової допомоги але до 5 травня поточного року набули статусу відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту чи Закону України Про жертви нацистських переслідувань, мають право звернутися до управління соціального захисту населення для отримання до 30 вересня поточного року. Також повідомлено, що згідно Закону України Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту виплата щорічної одноразової допомоги до 5 травня здійснюється сім`ям померлих ветеранів війни. В зв`язку з тим, що позивачу встановлено статус члена сім`ї померлого ветерана війни 23 листопада 2020 року, право на виплату грошової допомоги до 5 травня вона набуде в 2021 році. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік не в повному обсязі, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив їх необґрунтованості. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту - Закон № 3551-XII). Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального Захисту, до осіб, на яких поширюється чинність цього Закону, належать сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних та конфліктів. До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належить, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин, який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію статті 15 Закону №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивач вважає, що має право на перерахунок та виплату їй щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального Захисту, оскільки має статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У відзиві на позов представник відповідача не заперечує цього, проте вказує, що позивач набуде таке право лише в 2021 році. Судовим розглядом встановлено, що відповідне посвідчення № НОМЕР_6 , за яким ОСОБА_1 набула права на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, видано УПСЗН Ізюмської міської ради Харківської області 23.11.2020. Так, відповідно до статті 17-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Разова грошова допомога не виплачується в разі смерті отримувача до 5 травня або набуття громадянином статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 11 цього Закону після 5 травня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Зважаючи, що право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, позивач набув лише 23.11.2020 (посвідчення УПСЗН Ізюмської міської ради Харківської області посвідчення № НОМЕР_6 від 23.11.2020), тобто після 5 травня 2020 року, колегія суддів вважає, що позивач не набув права на виплату такої допомоги за 2020 рік. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня позивач набуде лише у 2021 році. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що адміністративний позов в цій частині є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання УПСЗН Ізюмської міської ради Харківської області здійснити перерахунок та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня, виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком у розмірі 11984 (1712х7) грн. на користь інваліда війни 3 групи ОСОБА_2 , враховуючи рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, справа №1-247/2018(3393/18), колегія суддів зазначає наступне. В позовній заяві позивач зазначила, що у квітні 2020 року ОСОБА_2 (чоловік позивача) як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 р. № 112 - 3 160,00 грн.. Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, відповідно до ст. 17-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з цим Законом і залишилася не одержаною у зв`язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею. Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Стаття 1219 ЦК України визначає права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, тобто, ті, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Колегія суддів зауважує, що вказаною правовою нормою передбачено право членів сім`ї померлого пенсіонера на ті суми, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. Тобто, йдеться про ті суми, які були нараховані спадкодавеві, але фактично не виплачені йому (не одержані ним) за життя. Оскільки, матеріали справи не містять доказів щодо перерахунку та нарахування відповідачем ОСОБА_3 відповідних сум щорічної допомоги за 2020 рік за його життя, вказані виплати не можуть вважатись такими, що підлягали виплаті спадкодавцеві у розумінні ст. 1227 ЦК України, тому вони не можуть бути нараховані та виплачені позивачу. Європейський Суд з прав людини у постанові від 29.07.2010р. у справі «Стрельцов и другие военные пенсионеры из Новочеркасска против Российской Федерации» визнав, що особи мають право на підтримання скарг своїх померлих родичів у межах ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вказаного висновку Європейський Суд з прав людини дійшов, виходячи з того, що право на отримання заробітної плати і прирівняних до неї платежів, пенсій та інших грошових сум, які виплачуються в якості засобів для існування і підлягали виплаті, проте не були отримані громадянином за життя, належать членам сім`ї померлої особи. На підставі викладеного та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що лише нарахована відповідачем сума щорічної допомоги за 2020 рік входить до складу спадщини, підлягає виплаті спадкоємцям. Оскільки позивач не набула права на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня 2020 року за свого померлого чоловіка ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 520/2309/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова