Постанова 4823 № 750/9243/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 18 серпня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/9243/20 Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/908/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Бобрової І.О., суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., за участю секретаря - Зіньковець О.О., сторони справи: позивач-відповідач - Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго», відповідачі-позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 березня 2021 року в частині вирішення зустрічного позову у справі за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про відшкодування моральної шкоди, місце постановлення рішення судом першої інстанції -м.Чернігів, дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 09.04.2021, У С Т А Н О В И В : 13 жовтня 2020 року АТ «Облтеплокомуненерго» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання в сумі 5504 грн 58 коп. за період з 01.10.2016 по 31.07.2020; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 2992 грн 48 коп. за період з 01.10.2017 по 31.07.2020; стягнути 2102 грн судового збору, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для суб`єктів усіх форм власності, утому числі і для споживачів, які є власниками або місце проживання яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженого постановою КМУ №630 від 21.07.2005 на підставі ч.7 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», такий Договір є договором приєднання. В порушення вимог чинного законодавства відповідачі не здійснювали оплату за надані послуги у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість. 29.08.2019 Деснянським районним судом м.Чернігова у справі № 750/9367/19 винесено судовий наказ про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання за період з 01.10.2016 по 30.06.2019 в розмірі 2502,02 грн, за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.10.2017 по 30.06.2019 в розмірі 3357,82 грн та 192,10 грн у відшкодування судового збору, який скасовано ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 24.09.2019. 17 листопада 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулись із зустрічним позовом до АТ «Облтеплокомуненерго», в якому просили стягнути солідарно на їх користь моральну шкоду 18000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що позовна заява АТ «Облтеплокомуненерго» не відповідала положенням статті 175 ЦПК України, також останнім пропущено загальний трирічний строк позовної давності, про що відповідачами було подано відповідну заяву. Зазначають, що договір із теплопостачання та підігріву гарячої води з ними не укладався. Договір приєднання, на який посилається первісний позивач, не укладався також. Копія розрахунку боргу за особистим рахунком не є правочином в розумінні статей 202, 207, 208, 626 ЦК України, та не є договором. Частина 2 статті 275 ГК України визначає, що відпуск енергії без оформленого договору енергопостачання не допускається. Вважають дії позивача неправомірними і як їх наслідок їм завдана такими діями моральна шкода. Вказують, що послуги надаються неякісні, опалення у кімнатах нижче 18 градусів, підігрів води слабий, послуги надаються без укладеного договору, що виключає їх оплату. Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 березня 2021 року позов АТ «Облтеплокомуненерго» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Облтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання в сумі 5504,58 грн за період з 01.10.2016 по 31.07.2020; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 2992,48 грн за період з 01.10.2017 по 31.07.2020. Стягнуто з відповідачів на користь АТ «Облтеплокомуненерго» судовий збір в сумі по 700,66 грн з кожного. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ «Облтеплокомуненерго» про відшкодування моральної шкоди - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду через його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 березня 2021 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове, яким задовольнити повністю зустрічний позов. Скаржники зазначають, що судом першої інстанції порушено головний принцип верховенства права, прямо визначений статтями 6,8,19,129 Конституції України, статтями 2,6,48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Судом не застосовано норми статті 19 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 202 ч.1, ст.207, 208 п.1 ч.1 ЦК України. Договори про надання послуг не укладалися. Довідка про розмір заборгованості не свідчить про існування між сторонами договірних відносин та стягнення солідарного боргу. Зазначають, що на дані правовідносини поширюється дія статті 714 ЦК України. Судом у порушення вимог статті 222 ЦПК України залишено без розгляду клопотання про закриття провадження у справі за відсутності предмета спору на підставі ч.1 п.2 ст.255 ЦПК України. Також залишено без розгляду клопотання про витребування доказів на підставі ст.84 ЦПК України, а саме: договорів приєднання або інших укладених договорів про надання послуг. Вказують на порушення частини 4 ст.265 ЦПК України. Також головуючій по справі було заявлено відводи, у задоволенні яких нею було відмовлено. Згідно з ст.40 ЦПК України головуюча-суддя повинна була зупинити провадження у справі та передати заяви про відвід іншому судді, що не входить до складу суду. Щодо зустрічного позову, скаржники посилаються на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», вказуючи, що «послуги надавалися без договору та не належної якості, тепло у батареях було менше +18 градусів, вода в крані іржава, холодна менше ніж +55 градусів». Договір належним чином не укладався, що за первісним позовом витребування коштів підпадає під ознаку статті 189 КК України - вимагання. Також скаржники висловили заперечння щодо протокольної ухвали від 11.01.2021, якою повернуто доповнення до зустрічного позову від 28.12.2020 із вимогами припинити нарахування платежів без належним чином укладеного договору, які подані у порядку ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого провадження та копія заяви була направлена первісному позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення згідно з ч.5 ст.49 ЦПК України. АТ «Облтеплокомуненерго» у своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просить її залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 31.03.2021- без змін, вважаючи його таким, що ухвалено на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству України. Зазначає, що відповідачі, які є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води своїми діями не заперечували проти прийняття оферти щодо укладення договору приєднання на надання житлово-комунальних послуг, які надає АТ «ОТКЕ». Крім того, частково сплачували за отримані послуги. А тому, аналізуючи норми чинного законодавства та враховуючи викладені обставини, договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води між виконавцем послуг АТ «ОТКЕ» та споживачами послуг за адресою: АДРЕСА_1 , є фактично укладеним. Щодо надання послуг неналежної якості, то жодних доказів з цього приводу відповідачами не надано; останні у порядку, визначеному ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пп. 33-39 Правил № 630 до АТ «ОТКЕ» не звертались. Позовні вимоги відповідачів ґрунтуються виключно на припущеннях. Тому підстав для відшкодування моральної шкоди немає, оскільки скаржниками не доведено факту завдання страждань та втрат немайнового характеру, не надано доказів наявності причинного зв`язку. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову АТ «Облтеплокомуненерго» не оскаржується, а тому, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом в цій частині не переглядається. Судове рішення в частині, що оскаржується, вимогам ст. 263 ЦПК України відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.15-17). Надавачем послуг з централізованого теплопостачання та послуг з централізованого постачання гарячої води до вказаної вище квартири є АТ «Облтеплокомуненерго» (а.с.10). Вказані обставини сторонами визнаються. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відповідно до частини першої та другої 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Тлумачення частини другої 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У пунктах 48-50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг». Позивачі за зустрічним позовом вважають, що їм завдано моральної шкоди наступними діями АТ «Облтеплокомуненерго»: - відпуск АТ «Облтеплокомуненерго» енергії позивачам за зустрічним позовом без оформлення договору енергопостачання, що виключає їх оплату. Вважають дії постачальника неправомірними; - надання неякісних послуг: опалення в кімнатах нижче за 18С, підігрів води слабкий. Будь-яких доказів на підтвердження моральної шкоди та розрахунку її розміру позивачі за зустрічним позовом не надали. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що завдання відповідачам за первісним позовом моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю позивача не знайшли свого підтвердження, не надано доказів наявності моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між можливою шкодою і протиправним діянням позивача, не було доведено того, що внаслідок його дій вони понесли втрати немайнового характеру. Колегія суддів з даним висновком суду погоджується з огляду наступне: Відповідно до ст.26 ч.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, що діяв в період виникнення заборгованості з централізованого теплопостачання, договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання був оприлюднений в газеті "Деснянська правда" від 23.10.2014 №42. Той факт, що споживачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частково сплачували вартість комунальної послуги (а.с.8) свідчить про прийняття ними умов публічного договору. Матеріали справи не містять інформації про наявність рішення співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , де проживають позивачі за зустрічним позовом, щодо укладення договору з виконавцем відповідної комунальної послуги про надання комунальних послуг після набрання чинності Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII. Відповідно до п.3 розділу розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг закріплений ст.20 вказаного вище Закону, ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII та у статті 162 ЖК УРСР. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16. Посилання скаржників на ст.275 ч.2 ГК України колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що даний Кодекс правовідносини сторін у даній справі не регулює. Таким чином, посилання позивачів за зустрічним позовом на протиправне нарахування АТ «Облтеплокомуненерго» плати за користування комунальною послугою є безґрунтовними і тому не є підставою для стягнення моральної шкоди. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Якість теплопостачання квартири характеризується показниками, встановленими Порядком проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення в разі ненадання або надання їх в неповному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 151 від 17.02.2010. Підставою для перерахунку плати за опалення при зниженні якості послуг є акт - претензія, що складається відповідно до вимог п.36-37 Правил надання послуг з централізованного опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005. В матеріалах цивільної справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зверталися до АТ «Облтеплокомуненерго» із скаргами на якість гарячої води та централізованого опалення у належній їм квартирі, за наслідками перевірки яких згідно з п. 23 Правил надання послуг з централізованого опалення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 повинні були складатися акти-претензії. Факт надання неякісних послуг АТ «Облтеплокомуненерго», відхилення показників опалення та гарячої води від активної температури не встановлено і належними та допустимими доказами не підтверджено. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з претензіями щодо дотримання позивачем стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері надання послуг з централізованого теплопостачання та послуг з централізованого постачання гарячої води ані до відповідача за зустрічним позовом, ані до уповноважених органів, які здійснюють контроль за їх дотриманням, не зверталися. Таким чином, врахувавши, що позивачі своїх вимог за зустрічним позовом не довели, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні зустрічного позову, а доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження, тому не підлягають задоволенню. Посилання скаржників на безпідставне залишення без розгляду клопотання про закриття провадження у справі (за первісними вимогами) не заслуговує на увагу, оскільки судом було досліджено заявлене клопотання та законно і обґрунтовано було відхилено з тих підстав, що в даному випадку існує предмет спору, є позовні вимоги як з однієї сторони, так і з іншої, про що судом було постановлено протокольну ухвалу від 11.01.2021 (а.с.61). Доводи апеляційної скарги щодо залишення без розгляду клопотання про витребування доказів, а саме договорів приєднання або інших укладених договорів про надання послуг не є підставою для скасування судового рішення . Як встановлено, під час підготовчого судового засідання було заслухано думку представника АТ «Облтеплокомуненерго» щодо заявленого клопотання, яка пояснила, що договір приєднання - є Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до постанови КМУ № 630, знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет. Письмовий договір з відповідачами укладено не було. Враховуючи наведене, районним судом клопотання від 28.12.2020 (а.с.54) відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування у позивача доказів було розглянуто у належний спосіб і у його задоволенні обґрунтовано відмовлено протокольною ухвалою від 11.01.2021 (а.с.60). Не можуть бути прийняті мотиви апеляційної скарги, що в разі відмови у задоволенні заяви про відвід судді, головуюча-суддя повинна була зупинити провадження у справі та передати заяву про відвід іншому судді, що не входить до складу суду. Відповідно до приписів ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 11.01.2021було закрито підготовче провадження й справа призначена до судового розгляду на 17.02.2021. Заява про відвід судді Логвіної Т.В. надійшла до суду 16.02.2021 тобто пізніше ніж за три робочі дні до судового засідання. Підстави для передачі заяви для розгляду іншому судді були відсутні. Друга заява про відвід головуючої була подана ОСОБА_2 26.03.2021 (а.с.102) і обґрунтована п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, зокрема тією обставиною, що 29.08.2019 суддею був виданий наказ за вимогами АТ «ОТКЕ» про стягнення боргу, який був в подальшому скасований (а.с.102). Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 30.03.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Логвіної Т.В. - відмовлено. Згідно з ч.3 ст.39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалою Деснянського районного суду від 02.12.2020 було прийнято зустрічну позовну заяву та призначено підготовче засідання на 11.01.2021 (а.с.36). Копію даної ухвали разом з повісткою ОСОБА_2 отримав особисто 09.12.2020. Підготовче провадження було закрито ухвалою від 11.01.2021(а.с.62). Справу призначено до розгляду на 17.02.2021. Про наявність судового наказу від 29.08.2019 ОСОБА_2 був обізнаний, про що свідчить його заява від 20.09.2019 про скасування даного судового наказу (а.с.7). З огляду на наведене, скаржник пропустив строк, що встановлений ч.3ст.39 ЦПК України для подачі заяви про відвід. Враховуючи вказане, дана заява відповідно до положень ст.126 ЦПК України повинна була залишена без розгляду. Розгляд даної заяви по суті 30.03.2021 (а.с.103) не вплинув на прийняття остаточного рішення у справі, тому не може бути підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині. Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з ч. 3 статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Таким чином, подання доповнень до позовної заяви чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено. А тому, суд першої інстанції законно відмовив у прийнятті доповнень до зустрічної позовної заяви відповідачів. Аргументи апеляційної скарги в зазначеній частині є безпідставними і зводяться до невірного тлумачення норм закону скаржниками, зокрема положень статті 49 ЦПК України. Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні. Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 березня 2021 року в частині вирішення зустрічного позову- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Судді Чернігівського апеляційного суду І.О.Боброва Н.В.Висоцька Н.В.Шитченко Повний текст постанови складений 19.08.2021.