Постанова 4807 № 334/7520/20

Дата документу 07.06.2021 Справа № 334/7520/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/7520/20 Головуючий у 1 інстанції № провадження 22-ц/807/1973/21 Коломаренко К.А. Доповідач: Бєлка В.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Бєлки В.Ю. Суддів: Кримської О.М. Онищенка Е.А. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2021 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води), В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року Концерн «Міські теплові мережі» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води), посилаючись на те, що Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Згідно ст.6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води в водовідведення» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» 09.11.2017 року передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води в володіння здійснюються на підставі укладеного між відповідачем та споживачем відповідного договору. Відповідно до ч.2 ст.7 ст.12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначений обов`язок саме споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Обов`язком виконавця згідно норм даного Закону є підготовка для укладення договору про надання відповідних послуг. Вказує, що відповідачі не здійснили власний обов`язок стосовно укладення договору з виконання послуг в особі Концерну «МТМ» у зв`язку з чим надання послуг з централізованого опалення здійснювалось у відповідності до Положень Закону та Правил. Зазначає, що фактично між сторонами існували правовідносини з приводу надання-отримання послуги з централізованого опалення, а отже існує й зобов`язання по оплаті отриманих послуг. Концерн «МТМ» у період з 01.03.2016 року по 31.20.2020 року надавав послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 49 814,29 грн. Станом на 15.12.2020 року сума заборгованості за вказаний період складає 49 814,29 грн. та залишається непогашеною відповідачами. Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) в сумі 49 814,29 грн. та стягнути судові витрати по справі. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) в сумі 49 814,29 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в сумі 1 051,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в сумі 1 051,00 грн. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не в повній мірі дослідив обставини справи та надані докази по справі. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Сторона відповідача не була належним чином повідомлена про розгляд справи. Суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову на підставі довідки позивача щодо суми заборгованості, яка є неналежним та недопустимим доказом. Не враховано, що за вказаною адресою зареєстровано три особи, а отже і витрати на оплату та підігрів гарячої води повинні нести всі три особі, які зареєстровані. Судом на застосовані строки позовної давності, який позивачем пропущений та про який відповідачі були позбавлені можливості заявити в суді. Просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює. Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що договір про надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води між позивачем та відповідачами не укладався. Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (із змінами), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Статтею 67 Житлового кодексу України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до статті 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до статті 162 Житлового кодексу України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що згідно із вказаними вище нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, та не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані послуги. Судом встановлено, що відповідачі є споживачами послуг, які надаються позивачем до квартири за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до розрахунку за особовим рахунком № НОМЕР_1 , заборгованість відповідачів по сплаті централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води становить 49 814,29 грн. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року передбачено, що оплату послуг мають проводити всі зареєстровані у жилому приміщенні особи, крім випадків, коли вони тимчасово відсутні в ньому і подали письмову заяву та офіційний документ, що підтверджує відсутність. Відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, з заявою про їх відсутність у квартирі до позивача не зверталися, офіційний документ, що підтверджує їх відсутність у житловому приміщенні, не надали, однак послуги за опалення не оплачували в повному обсязі. За змістом ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином з забороною односторонньої відмови від виконання умов договору. Таким чином висновок суду про те, що відповідачі, як споживачі не позбавлені обов`язку утримувати майно, в тому числі оплачувати житлово-комунальні послуги, а тому позивач обґрунтовано звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права є обґрунтованим та є всі підстави передбачені законом для стягнення з відповідачів суми боргу за комунальні послуги. Крім того, на час розгляду справи у суді першої інстанції надані позивачем докази та розрахунки не спростовані відповідачами, які, в свою чергу, не надали доказів щодо повної або часткової оплати заборгованості, як не спростовані наведені вище розрахунки і доводами апеляційної скарги. Посилання у апеляційній скарзі на те, що відповідачі не були належним чином повідомлені про розгляд справи є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи є повідомлені, які надсилались за адресою місця проживання відповідачів та які ними не отримувались та повертались поштовим відділенням до суду, тому суд вимушений був надрукувати відповідне повідомлення у засобах масової інформації «Судова влада України», що відповідає вимогам ст. 129 ЦПК України, а тому відповідачі мали можливість скористатися своїми правами у тому числі і подати заву про застосування строків позовної давності. Безпідставними є і доводи викладені у апеляційній скарзі, що позивач не надав позивачу відповідних послуг, оскільки є голослівними та нічим не підтверджені. Не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і посилання у апеляційній скарзі на те, що заборгованість стягнута лише з двох осіб, коли у квартирі зареєстровано три, оскільки на підтвердження цього надано розрахунки на оплату лише за травень-квітень 2016 року. Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справ, зазначений строк обчисляються з дня складання повного тексту постанови. Повна постанова складена 07 червня 2021 року. Головуючий: В.Ю. Бєлка Судді: О. М. Кримська Е.А Онищенко