Постанова 4813 № 522/7078/21

Номер провадження: 33/813/1099/21 Номер справи місцевого суду: 522/7078/21 Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С.М. Доповідач Журавльов О. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.08.2021 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Журавльов О.Г., за участю секретаря судових засідань Тьосової Я.В., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника Каразейської Є.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Каразейської Є.Д., на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2021 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 , визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, встановив: Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2021 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Рішення обґрунтовано тим, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано факт вчинення правопорушення, дослідженням у судовому засіданні відеозапису подій, з якого вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду під час керування ним автомобілю Volkswagen Golf, рапортом інспектора УПП в м. Одесі. На дану постанову представник особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Каразейська Є.Д., подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог про скасування постанови зазначає, що висновок суду зроблений на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки. Вважає, що: в протоколі не зазначено пункт ПДД, який порушений ОСОБА_1 , у зв`язку з чим неможливо встановити, які саме вимоги ПДД він порушив; відповідно до відеозапису з нагрудної камери видно, що ОСОБА_1 не відмовлявся від освідування на місці зупинки; в порушення п. 10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, інспектором поліції не занесені дані, щодо стану сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки відповідно до відеозапису подій від 11.04.2021 року наданого інспектором УПП в м. Одесі (запис 01751@2021041103312110 від 11.04.2021 7:20) вбачається, що на 04:29 хв. інспектор фіксує 0,034 проміле алкоголю крові та не роздруковано на папері показники; протокол про адміністративне правопорушення направлено до суду без дотримання вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України 06.11.2015 №1376 (далі - Інструкції №1376), оскільки другий примірник протоколу не був заповнений та в матеріалах справи відсутня розписка про вручення другого примірника, у зв`язку з чим не був ознайомлений з пред`явленим йому звинуваченням належним чином; Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи; заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника Каразейської Є.Д. які підтримали доводи апеляційної скарги, повторно дослідивши докази, апеляційний суд приходить до наступного. За положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Проте, всупереч вказаних вимог закону, районний суд не з`ясував всі обставини справи та розглянувши справу поверхово, дійшов невірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_1 у вчинені зазначеного правопорушення, суддя районного суду послався на протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи. Разом з тим, суддею районного суду не було враховано наступне. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 №041895 від 11.04.2021 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 11.04.2021 о 00:35 години в м. Одесі по вул. Велика Арнаутська, 102 керував автомобілем марки «Volkswagen Golf» з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння відмовився. Зафіксовано на службовий портативний відеореєстратор 1418,01451, чим порушив вимоги п. ____ Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд дійшов висновку, що відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи з таких підстав. Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Разом з тим, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст. 266 КУпАП, окрім неї також керується затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджену спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року. Зокрема, пунктами 2, 6 Розділу І «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) та п.п.1-6 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (Далі - Порядок) передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров`я. Згідно пунктів 3, 4, 5 Розділу І Інструкції, поліцейськими при огляді на стан сп`яніння використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Відповідно до положень пункту 10 Розділу ІІ Інструкції, результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, згідно вимог «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» інспектор патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, у разі наявності встановлених показників на спеціально технічному пристрою повинен був зафіксувати ці покази у протоколі та роздрукувати у разі можливості чек. Разом з тим, згідно оглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, які додані до матеріалів справи, працівниками поліції не зафіксовано покази драгера в протоколі та додатку до нього. Натомість кожного разу коли технічний засіб - драгер показував результат працівник поліції збивав його, у тому числі коли технічний засіб показав 0,034 проміле. Представник ОСОБА_1 - адвоката Каразейська Є.Д., заперечувала факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні дані, про те, що ОСОБА_1 відмовлявся від освідування, що підтверджується відеозаписами. Вказала, що на відео наданому працівниками поліції чітко видно та чутно, що працівник поліції не пояснив, який саме драгер застосований, його серійний номер. Разом з тим працівники поліції кожного разу збивали прокази драгера для того, що зафіксувати на їх думку стан сп`яніння. Разом з тим відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, інспектору поліції необхідно було внести дані до протоколу щодо стану сп`яніння ОСОБА_1 , коли технічний засіб показав 0,0 проміле та 0,034 проміле, однак чого останній не зробив та протримавши тривалий час вказав, що ОСОБА_1 відмовився від освідування. Окрім того зазначила, що особа, яка склала протокол не зазначила, який саме пункт ПДР України порушено ОСОБА_1 , внаслідок чого працівникам поліції судом першої інстанції вже повертався зазначений протокол для усунення недоліків. Зазначені доводи апеляційної скарги підтверджуються доданим до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні відеозаписами, з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно не відмовлявся від освідування, здійснював його та технічний прилад показав 0,034 проміле. Таким чином, жодних належних та допустимих доказів відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння працівниками поліції не надано, а навпаки, підтверджує факт проведення освідування останнього. Натомість у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, що не відповідає фактичним обставинам. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів, які б спростували доводи апеляційної скарги та підтвердили факт неможливості провести освідування та факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, матеріали справи не містять. Окрім того, відповідно до Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 №1306 в протоколі не зазначено пункт ПДР України, що був порушений ОСОБА_1 , тим самим не можливо встановити, які саме вимоги ПДР України останній порушив, оскільки норма ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, а тому необхідно зазначати відомості про вчинене правопорушення згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП з конкретизацією суті порушення у відповідності до вказаного Закону, інших актів законодавства або рішень органів місцевого самоврядування. Згідно ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Однак, суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 даним порушенням закону та фактичним обставинам не надав належної оцінки, через що прийшов до помилкового висновку про доведеність вини останнього та наявність складу адміністративного правопорушення, що йому інкримінується. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов`язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні апеляційним судом у судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме неможливість здійснити освідування на стан сп`яніння та факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. За вказаних підстав, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду як необґрунтована - підлягає скасуванню, а провадження в справі, з-за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 293 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Каразейської Є.Д. - задовольнити. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2021 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов