Постанова Львівський апеляційний суд № 444/3017/21

Справа № 444/3017/21 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й. Провадження № 33/811/1639/21 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника адвоката Бородійчука Дмитра Олеговича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Бородійчука Дмитра Олеговича, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Жовківського районного суд Львівської області від 25 жовтня 2021 року, встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. Згідно постанови судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 10 жовтня 2021року о 01 год. 25 хв. в смт. Магерів по вул. Мартовича керував транспортним засобом марки "ВАЗ2108",номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, враховуючи згоду водія, проводився у встановленому законом порядку із застосуванням технічного засобу Drager Alcotest 6810, результат 0,91 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Бородійчук Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати постанову судді суд першої інстанції, закрити провадження у справі. Вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, необґрунтованою. Апелянт зазначає, що жодних розбіжностей в поясненнях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, які він надав на відеозаписі та в судовому засіданні немає, що свідчить про неповноту судового розгляду. Наголошує, що суддею суду першої інстанції не взято до уваги, що інспектором поліції порушено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026, оскільки працівник поліції використовував незрозумілий технічний прилад, який не є портативним реєстратором, адже на відео відсутні час та дата зйомки та інші атрибути, а відтак такий доказ є сумнівним та неналежним. Зазначає, що відеозапис є обрізаним, оскільки знімався в різних місцях, окрім того на відео апелянт не відмовлявся їхати на огляд в медичний заклад, а просив дочекатися його знайомого, щоб він був свідком. Зазначає, що з відеозапису вбачається, що до завершення проходження огляду на стан сп`яніння проїхав автомобіль, а працівник поліції в своєму рапорті зазначав, що забезпечити участь свідків неможливо, а відтак рапорт долучений до матеріалів справи містить неправдиву інформацію. Адвокат зазначає, що працівниками поліції використовувався прилад Драгер, результати якого не можуть братися до уваги, оскільки у трубці через яку ОСОБА_1 продував прилад містилися залишки етанолу. Окрім того вказаний прилад не відноситься до числа дозволених для застосування на території України Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його представника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суддя апеляційного суду вважає, що суддя суду першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок судді суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя суду першої інстанції надав належну правову оцінку і навів у постанові: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 054597 від 10 жовтня 2021 року ( а.с.3), відповідно до якого ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проведено у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драгер»6810, тест №1635 від 10 жовтня 2021 року; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), з якого вбачається, що огляд було проведено за допомогою приладу «Драгер» 6810 результат огляду 1,99 проміле (а.с.1); - відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки авто повідомив, що їде від родини, алкоголю не вживав, погодився пройти огляд за допомогою приладу «Драгер» з результатами висловив незгоду, погодився їхати в медичний заклад, а в подальшому категорично відмовився від такої поїздки. Доводи апелянта, що жодних розбіжностей в поясненнях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, які він надав на відеозаписі та в судовому засіданні немає не беруться до уваги судді апеляційного суду. З відеозапису долученого до матеріалів справи встановлено, що працівниками поліції було зупинено автомобіль ОСОБА_1 через несправність, водій дане порушення визнав зазначив, що транспортний засіб старий, повідомляв працівників поліції, що їде від родини, неодноразово наголошував, що алкоголю не вживав, після чого йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на приладі «Драгер», який показав результат 0,91 проміле, з результатом проведеного огляду висловив незгоду та погодився проїхати в медичний заклад, пізніше категорично відмовився їхати до медичного закладу на огляд, зазначив, що алкоголю не вживав (лише ліки). Доводи апеляційної скарги, що відео фіксація здійснювалася неналежним приладом, не заслуговують на увагу суду, оскільки статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні. Згідно п.п. 4, 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відео реєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. З долученого до матеріалів відеозапису події вбачається, що працівники поліції здійснювали відеофіксацію події на відеореєстратор , який хоч і не веде безперервну відеозйомку (два файли), але обставини вчинення правопорушення, а саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також його проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на приладі «Драгер» та відмову від поїздки в медичний заклад для проходження огляду на стан сп`яніння, зафіксовано на файлах безперервно і при їх огляді не виникає сумніву у їх достовірності. Твердження адвоката, що ОСОБА_1 не відмовлявся від поїздки в медичний заклад, а просив дочекатися його друга та допитати його як свідка, не заслуговують на увагу судді апеляційного суду, оскільки на відео видно, як ОСОБА_1 відмовився їхати до медичного закладу. Доводи апелянта, що рапорт є недопустимим доказом, оскільки в ньому зазначено, що свідків для проведення огляду не можливо було залучити, а з відео вбачається, що по дорозі проїхав автомобіль, не беруться до уваги, оскільки участь свідків при проведенні огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» не є обов`язковою відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП. Аргументи сторони захисту, що покази приладу «Драгер» є недопустимими, оскільки він не дозволений до використання на території України, а в трубці були залишки етанолу не заслуговують на увагу судді апеляційного суду. Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 про вживання ним медичних препаратів, що вплинули на покази приладу «Драгер». Відповідно до 2 розділу пункту 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452 віл 15 листопада 2015 року поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, водій не просив надати зазначені документи, окрім того в він не повідомляв, про порушення під час проведення огляду із використанням приладу «Драгер». Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки судді суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень суддею суду першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суддя суду першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів, встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суддя суду першої інстанції також дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. Покликання апелянта на ту обставину, що в цей день він вживав ліки, а не спиртне, та він раніше переніс інфаркт та три інсульти, не спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення, оскільки він не звернувся в медичний заклад та не спростував встановлений стан алкогольного сп`яніння. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги адвоката є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Бородійчук Дмитра Олеговича, подану в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.