Постанова Одеський апеляційний суд № 520/11016/19

Номер провадження: 22-ц/813/3395/21 Номер справи місцевого суду: 520/11016/19 Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.08.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради) про виселення, зобов`язання забрати власні речі та зняття з реєстраційного обліку, на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Луняченко В.О. 04 березня 2020 року у м. Одеса, - встановила: У травні 2019 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради) про виселення, зобов`язання забрати власні речі та зняття з реєстраційного обліку (а.с. 4-5). В обґрунтування позову АТ «Альфа-Банк» посилалося на те, що згідно іпотечного договору від 22 січня 2008 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» (після зміни назви АТ «Укрсоцбанк» ) та ОСОБА_1 , для належного виконання кредитного договору №2008/25-100-1 від 22 січня 2008 року ОСОБА_1 , як іпотекодавець, передала в іпотеку належне їй на праві власності майно: житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із визначеним у п. 4.5.3 Договору застереженням про можливість задоволення вимог Іпотекодержателя (Банк) шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки згідно вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 26 лютого 2019 року державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем на підставі рішення про державну реєстрацію, індексний номер 45709241, було внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Акціонерним Товариством «Укрсоцбанк». Після перереєстрації права власності на вищевказану квартиру, яка є іпотечним майном, Банк став власником квартири, а відповідачі, втративши право власності, втратили і право користування даною квартирою, а тому їх знаходження у квартирі та факт реєстрації їх права проживання порушує право власника на вільне володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2020 року у задоволені позову АТ «Альфа-Банк» було відмовлено (а.с. 97-99). В апеляційній скарзі представник АТ «Альфа-Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с. 101-104). Апеляційна скарга мотивована тим, що подальше проживання відповідачів у квартирі, що належить на праві власності АТ «Альфа-Банк», та відмова добровільно звільнити помешкання, перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися майном на свій розсуд, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси апелянта. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника АТ «Альфа-Банк» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, згідно іпотечного договору від 22 січня 2008 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» (після зміни назви АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 , для належного виконання кредитного договору №2008/25-100-1 від 22 січня 2008 року ОСОБА_1 , як іпотекодавець, передала в іпотеку належне їй на праві власності майно: житлову квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ( а/с 11), із визначеним у п. 4.5.3 Договору застереженням про можливість задоволення вимог Іпотекодержателя (Банк) шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки згідно вимог ст. 37 Закону України « Про іпотеку». Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 26 лютого 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем на підставі рішення про державну реєстрацію, індексний номер 45709241, було внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Акціонерним Товариством « Укрсоцбанк» (а.с. 7). Відповідно до вимоги про добровільне виселення від 06 травня 2019 року, АТ «Укрсоцбанк» повідомляло відповідачів по те, що Банк здійснив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на іпотечне майно, та вимагає добровільно звільнити вказане житлове приміщення ( а/с 8 ), та згідно списку згрупованих листів №12688 рекомендованих почтових відправлень зазначена вимога була направлена відповідачам (а.с. 9). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30 січня 2020 року у якості правонаступника АТ «Укрсоцбанк» залучено АТ «Альфа Банк». За змістом ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У позовній заяві позивач посилається на вимоги ч.1 ст. 109 Житлового кодексу України, якою регламентується, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Частинами другою, третьою та четвертою вищезазначеної ст. 109 ЖК визначено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення , за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті. Матеріалами справи встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 власник квартири/іпотекодавець; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 , 2000 р.н., - донька ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька ОСОБА_1 . Дані обставини визнаються сторонами, а тому, у відповідності до вимог ч.1 ст. 82 ЦПК, не підлягають додатковому доказуванню. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що питання про виселення є втручанням у право на житло, яке захищається Конституцією України а також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод ( далі Конвенція ). Так, ч.1 ст. 27 Конституцією України визначено, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Згідно ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до його приватного i сiмейного життя, до житла і до таємницi кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здiйснення цього права iнакше ніж згiдно із законом, і коли це необхiдно в демократичному суспiльствi в iнтересах нацiональної i громадської безпеки або економiчного добробуту країни, з метою запобiгання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралi або з метою захисту прав i свобод iнших осіб». Для вирішення питання втручання до права на житло суд зобов`язаний переконатись, що таке втручання є законним здійснюється у відповідності до закону , має законну мету та є необхідним у демократичному суспільстві. В даному випадку Законодавством України передбачено можливість виселення осіб у випадку здійснення звернення стягнення на дане майно у порядку Закону України «Про іпотеку». Крім того, згідно обставин даної справи, метою такого виселення є захист прав «нового» власника, який отримавши право власності на законних підставах здійснивши звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок виконання зобов`язання. Одночасно із цим, судом першої інстанції враховано наявність спору, який розглядається іншим судом, про підтвердження законності отримання права власності Банком на квартиру, а саме цивільної справи №520/5566/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича (третя особа - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Враховуючи дані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Банку були подані до суду передчасно, до вирішення спору про законність здійснення запису про реєстрацію права власності на спірку квартиру за Банком. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника АТ «Альфа-Банк» про те, що подальше проживання відповідачів у квартирі, що належить на праві власності АТ «Альфа-Банк», та відмова добровільно звільнити помешкання, перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися майном на свій розсуд, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси апелянта. Колегія суддів зазначає, що 02 червня 2021 року Верховним Судом у справі №520/5566/19 було ухвалено постанову, якою постанову Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року скасовано, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 22 листопада 2019 року залишено в силі. Вказаним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 22 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Державного реєстратора Манюти С. В., індексний номер 45709241, від 26 лютого 2019 року щодо державної реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1774147551101. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Таким чином, зазначене свідчить про те, що апелянт АТ «Альфа-Банк» не є власником спірної квартири та, відповідно, не має законного права ставити питання про виселення відповідачів із займаного ними житлового приміщення. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2020 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 17 серпня 2021 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе