Постанова Одеський апеляційний суд № 522/2483/21

Номер провадження: 33/813/911/21 Номер справи місцевого суду: 522/2483/21 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М. Доповідач Колесніков Г. Я. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.08.2021 року м.Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Колеснікова Г.Я., за участю секретаря Кузьмук А.В., учасники справи: особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисник Висоцький Володимир Едуардович, розглянув апеляційну скаргу захисника Висоцького Володимира Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 01 березня 2021 року, ухвалену під головуванням судді Чернявської Л.М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст судового рішення Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн (а.с.7). ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30 січня 2021 року о 16 год. 48 хв. в м.Одесі на перехресті вул.Старопортофранківська та вул.М.Арнаутська здійснив проїзд на забороняючий сигнал світлофору з явними ознаками наркотичного сп`яніння: підвищена жвавість, обстановка, що не відповідає реальності, зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10 січня 2001 року №1306 (далі-ПДР) а.с.7. Короткий зміст доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі захисник Висоцький В.Е. в інтересах ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зокрема, апелянт посилається на те, що: - судом першої інстанції в порушення вимог ст.ст.268, 277-2 КУпАП безпідставно розглянута справа за відсутності ОСОБА_1 та без доказів його належного сповіщення, копія постанови всупереч вимогам ст.285 КУпАП не була направлена поштою, - розгляд справи без участі ОСОБА_1 , позбавило останнього права на захист, передбачене ст.268 КУпАП та ст.55 Конституції України, та надання пояснень щодо обставин справи, - в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він жодного разу не виразив (не висловив) свою відмову від проходження огляд на стан наркотичного сп`яніння, - письмові пояснення свідків не можуть бути прийняті судом як допустимі докази, оскільки вони не були присутні при спілкуванні ОСОБА_1 безпосередньо із поліцейськими, вони не попереджались про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показань, в судовому засіданні судом не допитувалися, - в матеріалах справи відсутнє належним чином оформлене направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я в порушення п. 8 р.ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі-Інструкції), - перелік ознак наркотичного сп`яніння є вичерпний, а у протоколі у повній (конкретній) мірі жодну з цих ознак поліцейським не зазначено, - ОСОБА_1 пройшов огляд та за Висновком КНП «ООМПЦЗ» ООР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 30 січня 2021 року у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено (а.с.14-26). В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Висоцький В.Е. підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити. Позиція апеляційного суду Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали даної справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Фактичні дані встановлені апеляційним судом Протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №039486 від 30 січня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 30 січня 2021 року о 16 год. 48 хв. в м.Одесі на перехресті вул.Старопортофранківська та вул.М.Арнаутська здійснив проїзд на забороняючий сигнал світлофору з явними ознаками наркотичного сп`яніння: підвищена жвавість, обстановка, що не відповідає реальності, зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Від керування відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Вказаними діями порушив вимоги п.2.5 ПДР (а.с.2). З письмових пояснень свідка ОСОБА_2 вбачається, що 30 січня 2021 року о 16год.50хвил. в м.Одесі по пров.Книжковий,14, він був запрошений співробітниками патрульної поліції в якості свідка при складанні адміністративного протоколу за ст.130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 , який керував авто з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. В його присутності вказаний водій погодився у встановленому законом порядку пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Драгер, що він засвідчив своїм підписом у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №039486 (а.с.4). Ідентичні письмові пояснення відібрані інспектором поліції від другого свідка ОСОБА_3 (а.с.4). Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що останній відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР. Його вина підтверджується відеозаписом події та поясненнями свідків. Між тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції,не оцінивши всі докази у справі, всебічно, повно і об`єктивно не дослідивши всі її обставини в сукупності, дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 скоїв інкриміноване правопорушення на підставі вищенаведених доказів, виходячи з такого. За змістом ст.ст.245,252,280,283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Проте, цих вимог закону суд першої інстанції належним чином не дотримався. І Висновки суду стосовно наявності ознак наркотичного сп`яніння Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.6 Закону України "Про національну поліцію", поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно вимог п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п.3 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: -запах алкоголю з порожнини рота; -порушення координації рухів; -порушення мови; -виражене тремтіння пальців рук; -різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; -поведінка, що не відповідає обстановці. Пунктом 4 передбачені ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якими є: - наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); - звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; - сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; - почервоніння обличчя або неприродна блідість. Згідно п.12 р.ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 р.I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Виходячи із змісту вищевказаної Інструкції, суд вважає, що законом чітко визначена процедура виявлення ознак сп`яніння та подальшого огляду водія. Так, закон прямо вказує, що поліцейський самостійно на місці зупинки транспортного засобу встановлює у водія транспортного засобу наявність чи відсутність ознак стану сп`яніння - алкогольного, наркотичного чи іншого, а у разі їх встановлення водію повідомляється які саме ознаки і якого саме сп`яніння були у нього встановлені і далі, на підставі встановлених ознак поліцейський пропонує водію пройти медичний огляд на підтвердження чи спростування стану сп`яніння. Якщо були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння закон прямо зобов`язує поліцейського запропонувати водію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. У разі, якщо виявлені ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння або водій не погодився з результатами проведеного огляду на місці зупинки водію пропонується пройти огляд в медичному закладі. Проте, доданий до матеріалів справи відеозапис з боді-камери інспекторів поліції свідчить про те, що поліцейський проігнорував зазначені вимоги закону. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: підвищена жвавість, обстановка, що не відповідає реальності, зіниці очей, що не реагують на світло (а.с.2). При цьому, самому ОСОБА_1 інспектор поліції не пояснив, яким чином у нього виражається стан наркотичного сп`яніння, що і зумовило водія бути упередженим відносно дій інспектора поліції щодо вимоги проїхати до медичного закладу. Тим паче, відеозаписом №2 підтверджено, що о 16год.47хвил. під час спілкування ОСОБА_1 з поліцейським, останній робить висновок, що водій є тверезим. Між тим, з невідомих причин, через декілька хвилин (о 16год.49хвил.) змінює свою думку, просить зняти окуляри, без вказання ознак наркотичного сп`яніння пропонує пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікарні. Крім того, з відеозаписів видно, що ОСОБА_1 під час розмови з поліцейськими знаходився в окулярах для зору, реакція зіниць очей на світло поліцейським не перевірялася. А та «підвищена жвавість», на яку посилається автор протоколу, була викликана непорозумінням, оскільки останній не міг зрозуміти дії працівників поліції, не розумів чому йому необхідно пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, та неодноразово просив зачекати, щоб він зміг зателефонувати своєму адвокату. При цьому, поводив себе адекватно, агресія з його боку була відсутня. З урахуванням викладеного, вважаю, що у поліцейських не було підстав вимагати від водія пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, оскільки з об`єктивних причин у останнього були відсутні ознаки такого сп`яніння. ІІ Висновки суду стосовно згоди ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. При цьому, у передбачених законом випадках, зокрема, для захисту прав і свобод дітей, неповнолітніх батьків та для захисту від обвинувачення, відповідні державні органи, їх посадові та службові особи під час здійснення своїх повноважень зобов`язані забезпечити надання зазначеним особам необхідної правової допомоги. Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009). Проаналізувавши відеозаписи, наявні в матеріалах справи, зокрема, відеозапис №4, вбачається, що водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не відмовлявся. Останній наголошував, що він хоче звернутися за правовою допомогою та наразі телефонує своєму адвокату. Однак, на вказане інспектор поліції в порушенням вимог ст.ст.3,59 Конституції України не реагував. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №039486 був складений автором протоколу 30 січня 2021 року о 17.04 години (а.с.2). Відеозаписом №5 зафіксовано, що о 17.01. години, тобто до складання адміністративного протоколу, водій ОСОБА_1 погодився проїхати з інспекторами поліції до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, після того, як він, скориставшись своїм правом на правову допомогу, проконсультувався з юристом. Не зважаючи на викладені факти, та на те, що водій погодився проїхати до лікарні до складання протоколу, поліцейський, будучі упередженим, відмовив йому їхати до медичного закладу, пославшись на те, що він вже відмовився у присутності свідків. Дані обставини підтверджені відеозаписом №5. За таких підстав, інспектор поліції порушив як встановлений законом порядок, так і ті обов`язки, які на них покладені законом, і які вони зобов`язані неухильно виконувати, згідно своєї присяги. У зв`язку з чим 30 січня 2021 року ОСОБА_1 самостійно звернувся до Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради (далі-КНП «ООМЦПЗ» ООР) для підтвердження відсутності в нього стану сп`яніння. В свою чергу, КНП «ООМЦПЗ» ООР єдиний в Одеській області заклад охорони здоров`я, який в розумінні положень ст.266 КУпАП має право надавати висновки по даній категорії справ, а саме: про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП (Наказ Департаменту охорони здоров`я та соціального захисту населення облдержадміністрації від 21 грудня 2015 року №29 «Про впровадження в лікувально-профілактичних закладах області наказу МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»). Так, відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного лікарем КНП «ООМЦПЗ» ООР 30 січня 2021 року о 19год. 40хвил., відповідного до якого у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено (а.с.25). ІІІ З матеріалів справи вбачається, що автором протоколу дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова у встановленому законом порядкупройти огляд на стан наркотичного сп`яніння (а.с.2). При цьому, з письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що своїми підписами вони засвідчили факт того, що 30 січня 2021 року о 16год.50хвил. в м.Одесі по пров.Крижковий,14, були запрошені співробітниками патрульної поліції в якості свідків при складанні адміністративного протоколу за ст.130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 , який керував авто з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. В їх присутності вказаний водій погодився у встановленому законом порядку пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Драгер, що вони засвідчують своїми підписами у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №039486 (а.с.4). Таким чином, письмові пояснення даних свідків взагалі є суперечливими і не відповідають об`єктивній стороні правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 . З відеозаписів №№4, 5 вбачається, що інспектор поліції вчиняв тиск на свідків, а саме: переконував, що все формально, їх не будуть викликати до суду, він має привід вимагати від водія проведення огляду на стан сп`яніння. При цьому, так і не вказав в присутності двох свідків, які ж саме ознаки наркотичного сп`яніння має ОСОБА_1 . Також апеляційний суд звертає увагу, що інспектор поліції надав свідкам у справі підписати пустий бланк протоколу про адміністративне правопорушення (відеозапис №5), і лише після розголосу даного факту з боку ОСОБА_1 , поліцейський вимушений був заповнити протокол у їх присутності у виконання вимог ст.ст.254,256 КУпАП. Всі вищевикладені обставини свідчать про свавілля з боку інспектора поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 , що є недопустимим з огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію». Даним обставинам справи суд першої також не надав належної правової оцінки. ІV Згідно ч.1,2 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Сукупність таких обставин, як: -відсутність у водія ознак наркотичного сп`яніння, - згода проїхати до медичного закладу для встановлення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку до складання протоколу, вказує на те, що обставини, викладені у вказаному вище протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження в доказах, і натомість спростовуються доданими до справи відеозаписами, а отже в діях ОСОБА_1 не встановлений склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерела права. У свою чергу ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства». Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів. З урахуванням вищенаведеного, спираючись на норми чинного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, апеляційний суд знаходить, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАПє не доведеною, тому підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності немає за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Висоцького Володимира Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 01 березня 2021 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Г.Я.Колесніков