Постанова Львівський апеляційний суд № 443/56/18

Справа № 443/56/18 Головуючий у 1 інстанції: Ціпивко І.І. Провадження № 22-ц/811/1387/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:60 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Ванівського О.М., Шеремети Н.О., при секретарі Скакун І.А. з участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 04 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області, третя особа: ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,- В С Т А Н О В И В : Представник позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подання до Жидачівської державної нотаріальної контори Львівської області заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його бабусі ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача - ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилась спадщина, до якої входить: житловий будинок в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 1,8 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Зарічанської сільської ради, що належала померлій на підставі сертифікату на право приватної власності на землю серії ЛВ «120468/10244 та земельна ділянка площею 2,8 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Зарічанської сільської ради, яку померла фактично успадкувала після смерті свого сина ОСОБА_7 , хоча юридично своїх прав не оформила. Ще за життя ОСОБА_6 розпорядилась своїми правами на випадок смерті, а саме склала заповіт від 18 листопада 2010 року, згідно якого все належне майно заповіла своїй дочці ОСОБА_5 . Проте, остання спадщини після смерті матері не прийняла, на таку не претендує та не заперечує проти прийняття спадщини позивачем, який приходиться їй сином. Відтак, ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті бабусі, проте отримав відмову у видачі такого, у зв`язку з тим, що пропустив піврічний строк для прийняття спадщини. Вказана відмова позбавляє його можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав. Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 04 травня 2021 року позов задоволено повністю. Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в 3 (три) місяці з дня набрання рішенням законної сили. Рішення суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3 . Вважає рішення суду незаконним. Участі в розгляді даної справи не брала, оскільки не була стороною. Звертає увагу, що розглядаючи справу, суд не з`ясував коло спадкоємців, які мали брати участь у в якості відповідачів. Після смерті ОСОБА_5 вона прийняла спадщину як спадкоємець першої черги за законом. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 04 травня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . 28 липня 2021 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 04 травня 2018 року залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до задоволення із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає. ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 88 роки, в с. Межиріччя Жидачівського району Львівської області, померла ОСОБА_6 , про що 01 лютого 2014 року складено відповідний актовий запис №03 та виконавчим комітетом Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області, від 01 лютого 2014 року, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /а.с. 17/. До складу спадщини ОСОБА_6 входить: житловий будинок в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 1,8 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Зарічанської сільської ради, що належала померлій на підставі сертифікату на право приватної власності на землю серії ЛВ «120468/10244 та земельна ділянка площею 2,8 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Зарічанської сільської ради, яку померла фактично успадкувала після смерті свого сина ОСОБА_7 , хоча юридично своїх прав не оформила /а.с. 16, 18, 21/. З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 18 листопада 2010 року, вбачається, що ОСОБА_6 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що мені буде належати на день моєї смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю своїй дочці ОСОБА_5 ». Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований /а.с. 19-20/. Згідно із постановою державного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу № 907/02-31 від 31 жовтня 2016 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що позивач пропустив піврічний термін, визначений цивільним законодавством для подання заяви. Шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця сплив 01 травня 2014 року. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, судом було взято до уваги те, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї смерті розпорядилась належним майном, склавши заповіт, яким спадкоємцем визначила свою дочку ОСОБА_5 . Вказаний заповіт не змінено і не скасовано. Проте, остання спадщини в законодавчо визначений строк не прийняла, на таку не претендує та не заперечує проти прийняття спадщини позивачем по справі, який приходиться їй сином. Останньому про наявність спадкового майна після смерті бабці та небажання матері приймати спадщину стало відомо тільки в 2016 році. Тому, як спадкоємець за законом, він вирішив прийняти в спадщину належне померлій майно. Проте, звернувшись до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини, отримав відмову, з причин пропуску піврічного строку. Суд прийшов до висновку, що причини пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними, пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій. З такими висновками колегія суддів не погоджується. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Після не прийняття спадщини ОСОБА_5 , на підставі ст. 1258 ЦК України, ОСОБА_3 , як дочка спадкодавця ОСОБА_6 є спадкоємцем першої черги. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не повідомив, а суд не з`ясував коло осіб спадкоємців після смерті ОСОБА_6 . Відповідно до ч. 1 ст.1269, ч. 1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними. Аналізуючи практику Верховного Суду, останній зазначає, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами є причини, пов`язані з об`єктивними не переробними істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Загадано позиція узгоджується з висновками Верховного Суду висвітлені 11 листопада 2020 року в справі №750/262/20, провадження №61-14038ск20. Наявність заповіту ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 , про який, згідно доводів позовної заяви він та його мама дізналися лише в 2016 році і вона не прийняла спадщини, оскільки про такий не знала. Позивач наголошує, що строк для прийняття спадщини ним пропущено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно померлої та інформації про наявність заповіту, а також неправдива інформацію надана йому з сторони Зарічанської сільської ради про порядок оформлення спадщини. Наведені позивачем причинами пропуску строку для прийняття спадщини колегія суддів не знаходить поважними, в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області, третя особа: ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Згідно ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 04 травня 2018 року скасувати та ухвалити нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області, третя особа: ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_3 )судові витрати в розмірі 960 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 17 серпня 2021 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.О. Шеремета