Постанова 4807 № 937/5612/21

Дата документу 16.08.2021 Справа № 937/5612/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер 937/5612/21 Головуючий у 1-й інстанції Дараган Л.В. Номер провадження 22-ц/807/3090/21 Суддя-доповідач Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., при секретарі Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 червня 2021 року про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Онищенко Марина Андріївна, про стягнення боргу,- В С Т А Н О В И ЛА: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Онищенко М.А. про стягнення боргу. В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначав, що між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала від позивача 20000 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольської державної нотаріальної контори, а після до приватного нотаріуса Онищенко М.А. для вручення претензії до спадкоємців померлої. За усним повідомлення нотаріуса, позивачу стало відомо, що в рамках спадкової справи є рідний брат померлої - ОСОБА_2 . Відомості про інших спадкоємців ОСОБА_1 не відомо. Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 , просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 21273 грн., суму процентів відповідно до с. 625 ЦК України у розмірі 957,29 грн., суму процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України у розмірі 2342 грн. та 908 грн. судових витрат. Разом з позовом, ОСОБА_1 також подав до суду заяву про забезпечення позовних вимог. В обґрунтування заяви позивач зазначав, що його вимоги можливо задовольнити лише за рахунок спадкового майна. При цьому, видача приватним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, та подальше розпорядження відповідачем спадковим майном, унеможливить виконання рішення суду. З огляду на вказане, ОСОБА_1 , просив суд забезпечити його позов шляхом заборони приватному нотаріусу Онищенко М.А. вчинити будь-які нотаріальні дії в рамках спадкової справи № 67041686, відкритої після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до постановлення рішення по цій справі. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 червня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення боргу, при цьому, не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову - заборона приватному нотаріусу вчиняти будь-які нотаріальні дії в рамках спадкової справи, відкритої після смерті позичальника ОСОБА_3 , до ухвалення судового рішення у цій цивільній справі, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав або інтересів позивача. Крім того, суд зазначив, що заявлені ОСОБА_1 заходи забезпечення позову не можуть бути визнані співмірними із заявленими позивачем вимогам. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 червня 2021 року скасувати, та постановити нову, якою його заяву задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що стягнення заборгованості за договором позики зі спадкоємця померлої в силу вимог ст.1282 ЦК України можливо тільки за рахунок спадкової маси і в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Саме з цих підстав ним подано заяву про забезпечення позовних вимог шляхом заборони приватному нотаріусу Онищенко М.А. вчиняти будь-яки нотаріальні дії в рамках спадкової справи №67041686, відкритої після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту смерті боржниці минуло 6 місяців. Спадкоємець ОСОБА_2 фактично мешкає десь у Криму в М.Севастополь. При останній розмові скаржника з ОСОБА_2 , останній категорично відмовився повертати борг ОСОБА_3 . Отже, на теперішній час нічого не перешкоджає ОСОБА_2 отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса Онищенко М.А., здійснити відчуження спадкової квартири та уникнути виконання зобов`язань покладених на нього ст.1282 ЦК України та повернутися до Криму. Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до частини 1статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець. Відповідно до пункту 6 зазначеної Постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину. Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач зазначає, що у випадку видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 , у випадку задоволення позову ОСОБА_1 , буде утруднено виконання рішення суду. Судом першої інстанції вірно зазначено, що предметом позову відносно відповідача ОСОБА_2 є вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 24572,29 грн. Разом з цим, заявник просить забезпечити позов шляхом заборони приватному нотаріусу Онищенко М.А. вчинити будь-які нотаріальні дії в рамках спадкової справи № 67041686, відкритої після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до постановлення рішення по цій справі. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо вартості та обсягу спадкового майна. Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо неспівмірності заявленого заявником заходу забезпечення позову з позовною вимогою. Крім того, позивачем чітко зазначається факт того, що йому не відомо коло спадкоємців померлої ОСОБА_3 , натомість у заяві позивач просить заборонити приватному нотаріусу вчиняти будь-які нотаріальні дії в рамках спадкової справи № 67041686. Отже, задоволення заяви може порушувати права третіх осіб, та не відповідає принципу пропорційності. Також, колегія суддів погоджується із висновком щодо недоведеності ОСОБА_1 необхідності застосування заходів забезпечення позову. Так, ОСОБА_1 просив забезпечити позов, мотивуючи заяву необхідністю вжиття відповідних заходів щодо перешкоджанню відчуженню спадкового майна. При цьому, заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, які призведуть до невиконання або ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а тому зазначені у заяві ризики ґрунтуються на особистому припущенні заявника та є недоведеними. Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 не визнає його позов, не є тими обставинами, з якими закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, шляхом заборони приватному нотаріусу Онищенко М.А. вчинити будь-які нотаріальні дії в рамках спадкової справи № 67041686, відкритої після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції оцінив необґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахував відсутність доказів на підтвердження вимог заявника щодо необхідності вжиття таких заходів, врахував недоведеність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Таким чином, з урахуванням наведеного колегія приходить до висновку про те, що доводи наведені в апеляційній скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а оскаржувана ухвала відповідає нормам права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 , у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 червня 2021 року по цій справі - залишити без змін. Постанова є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає. Повна постанова складена 18 серпня 2021 року. Головуючий: Судді: