Постанова 4807 № 320/6591/17

Дата документу 17.06.2021 Справа № 320/6591/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №320/6591/17 Головуючий у 1 інстанції: Купавська Н.М. Провадження № 22-ц/807/1541/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В. при секретарі: Семенчук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 вересня 2020 року по справі за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство «Бердянське агроторгове підприємство», ОСОБА_2 , Міжнародна Універсальна Товарно-Сировинна біржа «ЕПСІЛОН» та Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про визнання договору купівлі-продажу частини комплексу будівель та споруд недійсним,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2017 року заступник прокурора Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до суду із позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 , треті особи: ДП «Бердянське агроторгове підприємство», ОСОБА_2 , Міжнародна Універсальна Товарно-Сировинна біржа «ЕПСІЛОН» та Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про визнання договору купівлі-продажу частини комплексу будівель та споруд недійсним. В обґрунтування позову зазначав, що 08 вересня 2014 року між Державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до сфери якого входить ДП «Бердянське агроторгове підприємство» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 1/10 частини комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Предметом вказаного договору є частина комплексу, що складається з будівлі А-2, ганка А-2, навісу, ганка до А-2, ганка до А-2, навісу а1, загальною площею 533,8 кв.м. Заступник прокурора Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Фонду державного майна України зазначав, що зазначений об`єкт нерухомості на час укладання договору був власністю держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та знаходився на праві господарського віддання ДП «Бердянське агротогрове підприємство», а тому, він повинен був відчужуватися з урахуванням особливостей його правового режиму та в порядку, встановленому законодавством України. Так, згідно Статуту (п.5.1) ДП «Бердянське агротогрове підприємство» майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського віддання, відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України (п. 5.5 Статуту). Частиною 5 ст. 75 ГК України передбачено, що відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється КМ України, який визначає порядок відчуження та списання об`єктів державної власності (ст.5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності». Згідно ст. 7 зазначеного Закону Фонд державного майна України дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством. Відповідно до п. 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановлю КМ України № 803 від 06.06.2007 року, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власником і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб`єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна. Крім того, звіт про оцінку державного майна, що підлягає відчуженню, має пройти рецензування, а висновок про вартість майна має бути погоджений з Фондом державного майна (п.10 Порядку). Проте, Фонд не надавав погодження на відчуження вищевказаного об`єкта нерухомого майна. Крім того, відчуження частини комплексу будівель було реалізовано за ціною 735707 грн. з урахуванням звіту про оцінку державного майна, який за результатами рецензування класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний. Таким чином, договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого є частина комплексу будівель по АДРЕСА_1 , що є державною власністю, всупереч вимогам діючого законодавства відчужено без погодження Фондом державного майна України, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 та ст. 227 ЦК України є підстави для визнання його недійсним. Посилаючись на наведені обставини, заступник прокурора Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Фонду державного майна України просив суд: - визнати недійсним договір купівлі - продажу 1/10 частини комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 08 вересня 2014 року між Державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та ОСОБА_1 ; - зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України нерухоме майно 1/10 частин комплексу будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю А-2, ганка А-2, навісу, ганка до А-2, ганка до А-2, навісу а1, вартістю 735707 грн. отримане за договором купівлі-продажу частин комплексу від 08 вересня 2014 року. У жовтні 2018 року від Прокуратури Запорізької області надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив зменшити позовні вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути вищезазначене нерухоме майно (т. 2 а.с. 55-56). Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/10 частини комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 08 вересня 2014 року між Державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Онищенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2813. Стягнуто в рівних частках з Міністерства аграрної політики та продовольства України, код ЄДРПОУ 37471967, та ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області витрати на сплату судового збору в розмірі 1600 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що майно ДП «Бердянське агроторгове підприємство» на праві власності належить державі. Реалізація майна державного підприємства в ліквідаційній процедурі різновид його відчуження, на яке суб`єкт господарювання має отримати згоду Фонду державного майна України згідно з підпунктом «и» пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об`єктами державної власності», пунктами 6, 8, 12, 50 Порядку відчуження об`єктів державності власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 803 (далі Порядок). Суд також зазначив, що згідно з оспорюваним договором ОСОБА_1 купив 1/10 частин комплексу будівель і споруд, а не цілісний майновий комплекс підприємства, тому підпункт 1 пункту 5 Порядку до спірних правовідносин не застосовується. Встановивши, що погодження Фонду державного майна України на відчуження майна ДП «Бердянське агроторгове підприємство» не було, суд першої інстанції дійшов до висновку про недійсність оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна на підставі статей 203, 215 ЦК України як такого, що укладений без дотримання процедури відчуження держаного майна, передбаченої чинним законодавством. Заяву ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності суд першої інстанції залишив без задоволення, оскільки договір купівлі-продажу частини комплексу було укладено 08 вересня 2014 року, а з позовом прокурор звернувся до суду 07 вересня 2017 року. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 вересня 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення суб`єктного складу учасників правовідносин, зокрема, ДП «Бердянське агроторгове підприємство» повинно було бути залучено до участі у справі як співвідповідач, оскільки є безпосередньою стороною оспорюваного Договору. Крім того, Фонд державного майна України не є власником майна яке заявлено до витребування, а отже, не має права звертатися за захистом прав іншої особи. В свою чергу Міністерство аграрної політики та продовольства України по своїй суті є позивачем, проте прокурором його статус у позовній заяві зазначений як відповідача, при тому що позовні вимоги заявлені на користь відповідача. Також, ОСОБА_1 посилаючись на п. 4 ст. 56 ЦПК України, яким передбачено, що прокурор, який звертається до в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора. При цьому, у відповідності до положень ЦПК України Фонд державного майна України є позивачем та саме він особисто повинен висловити своє відношення до позову та позовних вимог. На думку скаржника, підстав для представництва фонду прокурором не вбачається. Щодо суті спору, скаржник зазначає, що порушене право фонду на погодження є процедурним питанням, яке не відноситься до тріумвірату права власності, та не пов`язане з визнанням правочину вчиненого власником недійсним. При цьому, в позові не зазначено конкретної підстави відповідно до ст. 203 ЦК України для визнання правочину недійсним. Посилання прокуратури Порядок відчуження об`єктів державної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №803 (Порядок 803), є безпідставним, оскільки цим порядком не передбачені випадки відчуження нерухомого майна суб`єктом управління в процесі ліквідації. Крім того, в діях ліквідатора ДП ДП «Бердянське агроторгове підприємство» відсутні будь-які порушення Порядку

803. Орган управління Міністерства аграрної політики та продовольства України вчинив дії передбачені «Про управління об`єктами державної власності», тобто виніс рішення про ліквідацію та відчуження. Відсутність узгодження з Фондом державного майна України та не дотримання Порядку 803 пояснюється відсутністю ініціативи суб`єкта господарювання, а отже і відсутністю пакету документів необхідних для погодження. Наявність рішення про відчуження не передбачає повторного його погодження. Таким чином можна зробити висновок що в разі ліквідації суб`єкта господарювання за яким на праві господарського відання закріплено державне майно, при вже наявному рішенні про відчуження майна виданого органом управління, Порядком 803 не передбачено процедури погодження з фондом. Вказане підтверджує наявність прогалини у законі, а не вчинення дій всупереч законодавству. Окрім вищенаведеного, ОСОБА_1 зазначає, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження порушення оскаржуваним договором економічних інтересів держави. Відмову суду у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності ОСОБА_1 вважає необґрунтованою. У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Запорізької обласної прокуратури просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду без змін. Доводи апеляційної скарги вважають безпідставними та необґрунтованими. Доводи ОСОБА_1 стосовно необхідності залучення ДП «Бердянське агроторгове підприємство» у якості співвідповідача вважають необґрунтованими, оскільки у позовній заяві жодна вимога не адресована підприємству. Обґрунтування необхідності захисту інтересів держави обласною прокуратурою та належність позивача в особі Фонду державного майна України викладено в описовій частині позовної заяви, крім того, належність позивача в особі Фонду державного майна України підтверджена Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 320/4812/15-ц. Також не відповідають дійсності доводи ОСОБА_1 щодо відсутності повідомлення Фонду державного майна України про представництво його інтересів, оскільки матеріалами справи підтверджено, що прокуратурою таке повідомлення направлено на адресу Фонду 30 серпня 2017 року. Твердження скаржника щодо того, що позивач не висловив свою думку відносно позову прокурору також спростовуються матеріалами справи, а саме поясненнями Фонду державного майна України від 22 січня 2018 року. Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури також зазначає, що обов`язок погодження відчуження нерухомого майна з Фондом державного майна України закріплено в п.п. 5.5 Статуту ДП «Бердянське агроторгове підприємство». Необхідність застосування Порядку до спірних правовідносин підтверджується листами регіонального відділення Фонду державного майна України від 11.02.2015 № 10-11-00853 та Фонду державного майна України від 22.08.2016 № 10-24-16150. Окрім того, необхідність застосування до спірних правовідносин вищевказаних нормативно-правових актів підтверджена Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 по справі № 320/4812/15-ц, за аналогічним позовом прокуратури області. Таким чином, спірний договір підлягає визнанню недійним саме з підстав передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки не відповідає актам цивільного законодавства, а також інтересам держави. Інші учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні прокурор Євтушок Є.С. у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (т. 5 а.с. 89-94), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлено судом першої інстанції та визнається учасниками справи, що предмет оспорюваного договору купівлі-продажу 1/10 частина комплексу будівель та споруд що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 533,8 кв.м. - перебував у власності держави, на праві господарського відання належав ДП «Бердянське агроторгове підприємство». Зазначене державне підприємство належало до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України. Статутом ДП «Бердянське агроторгове підприємство», затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21 лютого 2011 року № 46, передбачено, що відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, підприємство має право лише за попередньою згодою Уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. Уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого підприємству, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Уповноважений орган управління приймає рішення про реорганізацію та ліквідацію підприємства (т. 1 а.с. 22-38). Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01 липня 2013 року № 403 припинено шляхом ліквідації діяльність ДП «Бердянське агроторгове підприємство». Пунктом 4.3 цього наказу зобов`язано голову комісії з ліквідації підприємства провести інвентаризацію і оцінку майна, коштів та здійснити продаж основних засобів підприємства в установленому законодавством порядку з метою погашення заборгованості підприємства (т. 1 а.с. 63-65). Судом першої інстанції також встановлено, що погодження на відчуження нерухомого майна ДП «Бердянське агроторгове підприємство» Фонд державного майна України не давав. Зазначене також підтверджується листом Фонду державного майна України від 25 лютого 2015 року (т. 1 а.с. 14). 14 липня 2014 року, шляхом публікації в газеті «Біржовий щотижневик», Міжнаціональна Універсальна Товарно-Сировинна Біржа «ЕПСІЛОН», акредитована Фондом державного майна України і включеною до Реєстру організаторів аукціонів з продажу майна, повідомила про проведення аукціону 26 серпня 2017 року о 12-00 годині в торгово-операційній залі в АДРЕСА_2 щодо продажу майна ДП «Бердянське агроторгове підприємство», де під лотом №1 вказана нежитлова будівля адмінбудівля літ.А-2, загальною площею 533,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 50, зворот). 08 вересня 2014 року між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 1/10 частин комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 9-12). З вищенаведеного договору, вбачається, що Протоколом № 1 від 26 серпня 2014 року проведення відкритих публічних торгів (аукціону) визначено ОСОБА_1 переможцем аукціону з продажу вищевказаної частини майна. Відповідно до п. 2 договору купівлі продажу від 08 вересня 2014 року, частина комплексу складається з: будівлі А-2, ганка до А-2, навісу а, ґанку до А-2, ґанку до А-2, навісу а1, загальною площею 533,8 кв.м, основною площею 397,5 кв.м. З Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вищевказану частину майна станом на 12 вересня 2018 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі протоколу зборів учасників ТОВ «ЛВЗ-2017» (т. 2 а.с.22-24). Пунктом 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 року встановлено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб`єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна. Відповідно до змісту п. 8 вказаного Порядку рішення про надання згоди на відчуження майна приймається відповідним суб`єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди у формі листа. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна надається Фондом державного майна у формі листа. Відповідно до п.п. 6, 12, 50 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.07 № 803 (який був чинним на момент укладення спірного договору): 1) відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції; 2) рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб`єктом управління лише за погодженням з Фондом державного майна України; 3) рішення про надання згоди суб`єктом управління на відчуження майна дійсне 12 місяців. Отже, на час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу законодавцем чітко було визначено порядок відчуження державного майна, яке перебуває у господарському віданні державних підприємств. Встановивши, що погодження Фонду державного майна України на відчуження майна ДП «Бердянське агроторгове підприємство» не було, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недійсність оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна на підставі статей 203, 215 ЦК України як такого, що укладений без дотримання процедури відчуження держаного майна, передбаченої чинним законодавством. Суд першої інстанції також обґрунтовано не прийняв до уваги посилання Міністерства аграрної політики та продовольства України та ДП «Бердянське агроторгове підприємство» про те, що порядок реалізації майна юридичної особи в процедурі ліквідації не передбачає погодження відчуження нерухомого майна з Фондом державного майна України, та кореспондуванням даної норми закону з підпунктом 4 пункту 5 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 06.06.2007 № 803, в якому передбачено, що дія цього порядку не поширюється на відчуження майна, порядок відчуження якого визначається окремим законом, не може бути прийнято до уваги, оскільки в Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 06.06.2007 № 803, відсутнє застереження щодо неврахування його положень у випадку відчуження (реалізації) державного майна у ліквідаційній процедурі. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року (справа № 320/4812/15), за аналогічних обставин справи, суд дійшов висновку, що після прийняття рішення про ліквідацію державного підприємства ініціатива щодо приватизації його майна не була реалізована уповноваженим органом управління, не наділяє комісію з ліквідації підприємства, голову такої комісії та/або орган, до сфери управління якого підприємство належить, додатковими, не передбаченими законом повноваженнями відчужувати нерухоме майно підприємства без погодження з Фондом державного майна України. Оскільки іншого законом не передбачено, в такому разі підлягають застосуванню норми частини п`ятої статті 75 ГК України, підпункту «и» пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Порядок відчуження об`єктів державної власності, якими передбачене обов`язкове погодження з Фондом державного майна України рішення суб`єкта управління державним майном про надання згоди на відчуження нерухомого майна, яке закріплене за державним підприємством. Оскільки в силу статей 6, 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління не зобов`язані погоджувати з Фондом державного майна України свої рішення про ліквідацію підприємств, заснованих на державній власності, то в процесі взаємодії комісії з ліквідації підприємства та/або органу, до сфери управління якого підприємство належить, з Фондом державного майна України з питань погодження відчуження нерухомого майна останній також одержує інформацію про появу об`єкту державної власності, що потенційно підлягає приватизації (частина перша статті 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна»), для вирішення питання про реалізацію власного права ініціативи на здійснення його приватизації. Такий спосіб взаємодії суб`єктів управління об`єктами державної власності слугує як меті такого управління (стаття 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»), так і меті приватизації (стаття 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»). У справі, рішення в якій переглядаються, судом установлено, що після прийняття рішення про ліквідацію ДП «Бердянське агроторгове підприємство» Міністерство аграрної політики та продовольства України від імені власника (держави) згідно з оспорюваним договором купівлі-продажу від 08 вересня 2014 року здійснило відчуження нерухомого майна 1/10 частин комплексу будівель і споруд, яке було власністю держави і на праві господарського віддання було закріплене за ДП «Бердянське агроторгове підприємство». З приводу отримання погодження на таке відчуження підприємство, комісія з ліквідації підприємства, її голова чи міністерство до Фонду державного майна України не зверталися й відповідного погодження не одержували. Таким чином, встановивши наведені обставини та дійшовши висновку про те, що реалізація майна державного підприємства в процедурі ліквідації за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, є різновидом відчуження майна, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин підпункт «и» пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності, Порядок відчуження об`єктів державної власності, статті 203, 215 ЦК України, та обґрунтовано постановив рішення про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним у зв`язку з тим, що нерухоме майно було відчужене з порушенням вимог законодавства, без погодження Фонду державного майна України. Такі висновки суду першої інстанції загалом узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 16 вересня 2015 року, від 23 вересня 2015 року, та у постанові від 06 вересня 2017 року (справа № 320/4812/15). Колегія суддів дослідила доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , та дійшла висновку про їх безпідставність. Так, посилання скаржника на недодержання встановленої законодавством процедури представництва прокурором Фонду державного майна України, спростовуються матеріалами справи. За приписами ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Фонд державного майна України забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства. Також, статтею 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачено, що до основних завдань Фонду державного майна України належать захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами. Отже, обов`язок поновлення порушених інтересів Держави Україна покладено саме на Фонд державного майна України. При цьому, оскільки Фонд державного майна України самостійно не вжив заходів до відновлення порушених інтересів держави, таке право відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» виникло у прокурора. Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що 30 серпня 2017 року, Прокуратурою Запорізької області на адресу Фонду державного майна України надіслано повідомлення про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову (т. 2 а.с. 124). З огляду на вищенаведене не заслуговують на увагу також посилання скаржника на порушення суб`єктного складу учасників справи. Колегія суддів також погоджується із висновком суду щодо того, що прокурором не пропущено строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом. Так, статтею 256 ЦК України поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Приписами ч. 1 ст. 257 ЦПК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Враховуючи, що оскаржуваний договір укладено 08 вересня 2014 року, а з позовом заступник прокурора Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до суду звернувся 07 вересня 2017 року (т. 1 а.с. 43), тобто в межах трьох років, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивачем строк позовної давності не пропущено. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного аргументи апеляційної скарги не свідчать про наявність правових підстав для скасування рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 вересня 2020 року, у зв`язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 вересня 2020 року у цій справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 29 червня 2021 року. Головуючий: Судді: