Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/943/21

Дата документу 17.08.2021 Справа № 331/943/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 331/943/21 Провадження № 22-ц/807/2059/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя та зняття арешту з майна, В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , АТ «УкрСиббанк», третя особа: Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), в якій позивач просить: визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та зняти арешт та заборону права користування з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Федоровою Я.М. від 13.10.2020 р. 19 березня 2021 року від ОСОБА_1 до суду найшла заява про забезпечення позову, яку в подальшому було уточнено, за якою позивач просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; зупинення продажу квартири АДРЕСА_1 з прилюдних торгів у виконавчому провадженні № 50809460, яке перебуває в провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 22 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено: накладено арешт на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Зупинено продаж квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з прилюдних торгів у виконавчому провадженні № 50809460, яке перебуває в провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Не погоджуючись із ухвалою суду АТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо поділу майна подружжя носить штучний характер оскільки направлений на уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу з боржника ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк». Задоволення в цій справі заяви позивача про забезпечення позову шляхом арешту 1/2 частки квартири та зупинення її продажу у виконавчому провадженні порушує вимоги ч. 3 ст, 150 ЦПК України, оскільки вжиття судом вказаних заходів не є співмірним із заявленими вимогами та порушує права іпотекодержателя АТ «УкрСиббанк». Також апелянт зазначає про порушення норм ч. 11 ст. 150 ЦПК України щодо неможливості зупинення судом процедури прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження, що здійснюється державним органом. 10.06.2021 ОСОБА_1 направила до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» в якому зазначила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Жовтневого районного суду від 22 травня 2021 року про забезпечення позову є законною та обґрунтованою. У відзиві вказала, що арешт накладений державним виконавцем на майно її чоловіка ОСОБА_2 є перешкодою для здійсненню нею права користування та розпорядження належною їй часткою квартири. Наразі відсутнє судове рішення яким встановлено, що кредитний договір ОСОБА_2 було укладено в інтересах сім`ї, чи що кредитні кошти використано на її потреби. Як зазначає ОСОБА_1 її право на частку в спільному майні подружжя опинилось під реальною загрозою у зв`язку із оголошенням публічних торгів на які виставлено квартиру в порядку виконавчого провадження. Накладення арешту на 1/2 частку квартири відповідає розміру заявлених нею позовних вимог, а державний виконавець не позбавлений можливості визначити частку боржника в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» і звернути стягнення на саме на частку боржника. Представник АТ «УкрСиббанк» та Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду не зявились, повідомлені про місце та час розгляду справи ( а.с.188-190;193;194). Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Жовтневого районного суду міста Запоріжжя перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ «УкрСиббанк», третя особа: Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), за результатами розгляду якої позивач просить: визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та зняти арешт та заборону права користування з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Федоровою Я.М. від 13.10.2020 р. 28 вересня 1991 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.10.2007 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , останній придбав у власність квартиру за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8) Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16290582 від 16.10.2007 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Підстава для виникнення права власності -договір купівлі-продажу /796/ 12.10.2007/ посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. 06.04.2016 державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Запоріжжя було відкрито виконавче провадження № 50809460 з примусового виконання виконавчого листа № 336/6570/15-ц виданого 20.01.2016 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в сумі 32968,98 доларів США та 57417,42 грн. 13.01.2020 державним виконавцем було складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 50809460, якою було описано та накладено арешт на належну боржнику житлову трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 10-11). Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі від 04.02.2021 було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 50809460 для проведення оцінки трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 9) В подальшому 24.02.2021 на офіційному сайті ДП «Сетам» викладено оголошення щодо торгів з продажу трикімнатної квартири площею 78,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , в межах виконавчого провадження № 50809460 (а.с.19). Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом ч. 1,3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (пункти 1,5 вказаної статті). Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Загалом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право особи мирно володіти своїм майном тобто захисту права приватної власності. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжя в межах виконавчого провадження ВП №50809460 на підставі виконавчого листа про стягнення боргу, здійснюється примусова реалізація квартири, щодо 1/2 частини якої, позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги про визнання права власності з підстав передбачених ст. 60,70 СК України, ст. 368 ЦК України. Враховуючи, що ОСОБА_1 не є боржником у виконавчому провадженні ВП № 50809460, а звернення стягнення можливе лише на майно боржника, реалізація спірної квартири в межах виконавчого провадження у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири очевидно порушить майнові права особи. Не вжиття заходів забезпечення позову також призведе до порушення прав покупця такої квартири, а також може стати підставою ініціювання ОСОБА_1 інших позовів з метою захисту свого права власності. Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Предметом позову ОСОБА_1 є визнання її права власності на 1/2 частина спірної квартири, яку позивач вважає спільною власністю подружжя. При цьому враховуючи, що державним виконавцем виконується судове рішення саме про стягнення боргу з ОСОБА_2 , вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не перешкоджають у виконанні судового рішення шляхом здійснення інших заходів примусового рішення. Посилаючись на порушення судом вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України, АТ «УкрСиббанк» посилався на приписи ст. 1 Закону України «Про іпотеку» та зазначав, що іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Саме лише посилання позивача на потенційне порушення її права не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2,3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Також кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Як передбачено ч. 4-6 ст. 3 Закону «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Шевченківському ВДВС у м. Запоріжжі ВП № 50809460 перебуває виконавчий лист, щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 . В рамках вказаного виконавчого провадження не виконується рішення суду, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Матеріали справи також не містять доказів про те, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , є заставним майном та предметом іпотеки, іпотекодержателем якого є саме АТ «Укрсиббанк». В апеляційній скарзі АТ «УкрСиббанк» відсутня інформація щодо основного зобов`язання на забезпечення виконання якого, за посиланням апелянта, спірна квартира передана в іпотеку. У постанові Верховного Суду в справі № 337/474/14-ц від 11.11.2019, на яку посилався апелянт, викладено висновки про застосування норм права та зазначено наступне. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Недобросовісність поведінки подружжя при поділі спільного майна, зловживання правами й наявність негативних наслідків для кредитора підлягають доказуванню на загальних підставах. Водночас, вказаний висновок не може бути застосований апеляційним судом при розгляді скарги на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, оскільки наявність негативних наслідків для кредитора та недобросовісність поведінки подружжя на яку посилається апелянт, може бути перевірена лише під час розгляду позову ОСОБА_1 про поділ майна подружжя по суті. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та не дають підстав для встановлення порушення судом норм процесуального та матеріального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2021 року про забезпечення позову в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 серпня 2021 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова