Постанова 4821 № 707/394/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2021 року м. Черкаси Справа № 707/394/21 Провадження № 22-ц/821/1119/21 категорія: 311000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Єльцова В.О. суддів: Бородійчук В.Г., Василенко Л.І. учасники справи: позивач: Публічне акціонерне товариство «Азот» представник позивача: адвокат Савенко Юлія Никифорівна відповідач: ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог Публічне акціонерне товариство «Азот» звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми надмірно сплаченого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у розмірі 19414, 38 грн. В обґрунтування вимог позовної заяви позивач вказує, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.10.2019 року у справі № 711/7060/19, позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» задоволено. Стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 99560,92 грн., з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом. 13.12.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було відкрито виконавче провадження №60880630 про стягнення з ПАТ «Азот» на користь відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 99560,92 грн., з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом. 19.12.2019 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області виконавче провадження №60880630 закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням. Однак, під час виконання вказаного виконавчого провадження головним державним виконавцем не проведено відрахування всіх обов`язкових платежів з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Таким чином, відповідач отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі більшому ніж встановлено чинним законодавством України та визначено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.10.2019 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 19414, 38 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення суми надмірно сплачених коштів, однак дана вимога відповідачем залишена без виконання. Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся до суду із даним позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2021 року позов Публічного акціонерного товариства «Азот» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої у АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Азот» (ЄДРПОУ 00203826, місцезнаходження м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72) грошові кошти у розмірі 19414 (дев`ятнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 38 копійок. Судові витрати понесені Публічним акціонерним товариством «Азот», а саме сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн. компенсовано за рахунок держави. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, отримавши у порядку примусового виконання, за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.10.2019 року у справі № 711/7060/19 суму коштів, набув її частину без достатньої правової підстави, адже вона повинна була бути сплачена його податковим агентом в дохід держави, а враховуючи, що позивачем сплачені всі необхідні податки та збори, то вони підлягають стягненню із відповідача на користь позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У травні 2021 року ОСОБА_1 подала до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення суду 1 інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права, що відповідно до ст.. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові ПАТ «Азот». Вказує, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.10.2019 року у справі № 711/7060/19, позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» задоволено. Стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 99560,92 грн., з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом. Вказані кошти були стягнуті на користь відповідача в повному обсязі, разом з тим, на думку відповідача, ПАТ "Азот" не скористалося своїм правом на оскарження дій державного виконавця. Відповідач вважає, що вона набула вказані кошти у відповідності та у спосіб встановлений законом. При цьому посилається на постанову ВС від 06.05.2020 року у справі №753/22/781/17, зазначаючи, що вона стосується аналогічних правовідносин та просить її застосувати Крім того, відповідач звертає увагу, що відповідно до платіжних доручень, наданих позивачем, платником є ТОВ "Хімтрейд", а не позивач. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У травні 2021 року представник ПАТ «Азот» - адвоката Савенко Ю.Н. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2021 року без змін. Вважає, що судом 1 інстанції було вірно застосовано як норми процесуального, так і норми матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх у своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказів, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгулі всіх обставин справи в їх сукупності. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 26 квітня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Бородійчук В.Г., Василенко Л.І. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 31 травня 2021 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення (без виклику) учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.10.2019 року у справі № 711/7060/19, позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» задоволено. Стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 99560,92 грн., з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом. 13.12.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було відкрито виконавче провадження №60880630 про стягнення з ПАТ «Азот» на користь відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 99560,92 грн., з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом. 19.12.2019 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області виконавче провадження №60880630 закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням. Відповідно до довідок Публічного акціонерного товариства «Азот» від 22.04.2020 №532 та від 13.01.2021 року № 12 сума податків, які підлягають утриманню з ОСОБА_1 становить 1493,41 грн. і вказані кошти були стягнути з відповідача на корить відповідача, а в подальшому повторно сплачені ним до бюджету від імені ОСОБА_1 05.06.2020 року позивач звернувся з лисом-вимогою до відповідача про повернення коштів. 18.06.2020 року відповідач надіслала позивачеві відповідь на лист вимогу від 05.06.2020 року, в якій не заперечує отримання коштів, разом з тим фактично відмовляється їх повертати. З платіжних доручень №№ 74425; 74428 вбачається, що ТОВ "Хім-Трейд" від імені ПАТ "Азот" 07.02.2020 року сплатило ПДФО за січень 2020 року в сумі 6970683,47 грн. та військовий збір за січень 2020 року в сумі 614500,00 грн. Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає. Предметом спору в даному випадку є повернення на користь позивача, як податкового агенту, коштів у вигляді не відрахованих із заробітної плати звільненого працівника податку та військового збору у спосіб, визначений ст. 1212 ЦК України. Обраний позивачем спосіб захисту свого цивільного права не суперечить положенням ст. 16 ЦК України. Відповідно до п. 6 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає і рішенні суду. Державна фіскальна служба України у листі від 09 березня 2016 року № 665/4/99-99-17-03-03-13 зазначила, що відповідно до пп. 14.1.48 ПКУ, заробітна плата це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку під час звільнення працівника, здійснюється звільненому працівнику й не пов`язана з відносинами трудового найму, такий дохід обкладається ПДФО за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5%, як інші доходи. Підприємство, яке виплачує такий дохід, для такого платника податку являється податковим агентом, а тому повинно утримати ПДФО та військовий збір із суми доходу, перерахувати їх до бюджету та відобразити виплату у формі № 1ДФ. Суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, слід класифікувати як інші доходи, відповідно до п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, оскільки між роботодавцем і колишнім працівником уже відсутні трудові відносини. При цьому, визначення виду доходу впливає на його відображення у податковому розрахунку 1-ДФ, а інші доходи зазначаються за ознакою «127». Оскільки об`єкти оподаткування військового збору фактично дублюють об`єкти оподаткування податку на доходи фізичних осіб, то із даного доходу утримується також військовий збір, за ставкою 1, 5 %, відповідно до п. 161 Перехідних положень Податкового кодексу України. Ставка податку на доходи фізичних осіб, згідно із ст. 167 зазначеного Кодексу, на суму середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника становить 18%. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Тому, незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника,адже якби працівник просто отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів. Схожі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 та у справі № 369/10046/18, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 та в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, справа № 401/1813/16-ц. Отже, правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Глави 83 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України). Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. Подібні висновки щодо застосування ст. 1215 ЦК України викладені у: постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року (справа 6-91цс14), від 22 січня 2014 року (справа 6-151цс13), постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року справа №517/186,17, від 28 березня 2018 року, справа №173/166/17, від 03 травня 2018 року справа №473/2859/17. Виходячи із системного аналізу ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів. Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін. Однак, згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно до п.п.14.1.48 ПК України заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом. У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 ЗУ «Про оплату праці», тому на неї не розповсюджується правило ст. 1215 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.10.2019 року у справі № 711/7060/19, позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» задоволено. Стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 99560,92 грн., з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом. 13.12.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було відкрито виконавче провадження №60880630 про стягнення з ПАТ «Азот» на користь відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 99560,92 грн., з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом. 19.12.2019 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області виконавче провадження №60880630 закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням. Відповідно до довідок Публічного акціонерного товариства «Азот» від 22.04.2020 №532 та від 13.01.2021 року № 12 сума податків, які підлягають утриманню з ОСОБА_1 становить 1493,41 грн. і вказані кошти були стягнути з відповідача на корить відповідача, а в подальшому повторно сплачені ним до бюджету від імені ОСОБА_1 05.06.2020 року позивач звернувся з лисом-вимогою до відповідача про повернення коштів. 18.06.2020 року відповідач надіслала позивачеві відповідь на лист вимогу від 05.06.2020 року, в якій не заперечує отримання коштів, разом з тим фактично відмовляється їх повертати. З платіжних доручень №№ 74425; 74428 вбачається, що ТОВ "Хім-Трейд" від імені ПАТ "Азот" 07.02.2020 року сплатило ПДФО за січень 2020 року в сумі 6970683,47 грн. та військовий збір за січень 2020 року в сумі 614500,00 грн. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків. Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що позивач, на виконання рішення суду в примусовому порядку, сплатив відповідачу всю суму боргу, однак без відрахування податків і зборів, що останнім не заперечується, тому направив йому листа, який відповідач отримав, про їх повернення із зазначенням підстави такого повернення. Проте, відповідач, у свою чергу, дізнавшись про це, жодним чином не відреагував та не повернув вказані в листі кошти. Таким чином, відповідач, отримавши у порядку примусового виконання, за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від від 21.10.2019 року у справі № 711/7060/19 суму коштів, набув її частину без достатньої правової підстави, адже вона повинна була бути сплачена його податковим агентом в дохід держави, а враховуючи, що позивачем сплачені всі необхідні податки та збори, то вони підлягають стягненню із відповідача на користь позивача. Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону. Доводи апелянта про те, що судом 1 інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та у порушення вимог ст. 263 ЦПК України не застосовано правовий висновок, викладений у постанові ВС від 06.05.2020 у справі №753/22781/17 є помилковими, оскільки дана постанова не є аналогічній даному спору. Доводи апелянта щодо ненадання правової оцінки відсутності доказів про сплату позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за відповідачку та копії платіжних доручень, є помилковими. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Хім-Трейд" 07.02.2020 року сплатило ПДФО за січень 2020 року в сумі 6970683,47 грн. та військовий збір за січень 2020 року в сумі 614500,00 грн. та відповідно до платіжних доручень ТОВ "Хім-Трейд" діяло від імені ПАТ "Азот", що не суперечить нормам ЦК України, даним доказам суд 1 інстанції дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки. У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуючий В.О. Єльцов Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко