Ухвала КЦС ВС № 464/3937/19

Ухвала 18 серпня 2021 року м. Київ справа № 464/3937/19 провадження № 61-13437ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С. З. Гжицького про продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк, виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, встановив: 07 серпня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у вищевказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Представником заявника у касаційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Проте позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» лише в частині стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Згідно статті 2 Закону України «Про оплату судового збору» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата та додаткова. У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18, зроблено висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Враховуючи наведене, позивач не звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Окрім того, законом не передбачено звільнення від сплати судового збору за вимогами про визнання незаконним та скасування наказу від 15 серпня 2018 року № 639-3 про внесення змін до наказу про звільнення викладачів з 30 червня 2018 року та наказ від 17 серпня 2018 року № 643-3, про зобов`язання відповідача, як податкового агента, сплатити до бюджету та інших цільових фондів податок з доходів фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір з суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а також про відшкодування моральної шкоди (100 000, 00 грн). За таких обставин, заявнику необхідно сплатити судовий збір виходячи із оспорюваної суми в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», вимогами про визнання незаконним та скасування наказу про внесення змін до наказу про звільнення, про зобов`язання відповідача вчинити дії та про відшкодування моральної шкоди. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768, 40 грн), а за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768, 40 грн) і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9 605, 00 грн). Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 1 921, 00 грн. Враховуючи вимоги позовної заяви та касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги становить 7 514, 22 грн, з яких 3 073, 60 грн за дві немайнові вимоги (1 921, 00 грн * 0,4 * 2 * 200 %) та 4 440, 62 грн за дві майнові вимоги ((222 030, 55 грн * 1%) * 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Представником заявника у касаційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору також на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Проте заявником та його представником до касаційної скарги не долучено жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є особою, віднесеною до 1 чи 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким чином, заявнику необхідно надати суду докази сплатити судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У відповідності до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, ухвалив: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Ю. Тітов